Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 369/10947/19

провадження № 61-13962св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, до якої включені заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ будинковолодіння, що є у спільній частковій власності та припинення спільної часткової власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 травня 2019 року за реєстровим № 445, та договору про зміну розміру часток у спадщині від 06 лютого 2019 року. Інша частина будинковолодіння належить ОСОБА_2 .

На підставі викладеного просила суд ухвалити рішення, яким припинити право спільної часткової власності на будинковолодіння та поділити спірний будинок в натурі на два окремі будинки; визнати за нею та за відповідачем право власності на визначені приміщення будинковолодіння, а саме:

визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку як на окреме будинковолодіння в АДРЕСА_1 , що складається з наступних приміщень: кухня 1-1 площею 13,2 кв.м., житлова кімната 1-2 площею 12,6 кв.м., житлова кімната 1-3 площею 12,4 кв.м., загальною площею 38,2 кв.м., житловою 25,0 кв.м. та надвірних будівель і споруд, а саме: сарай-літня кухня літ. «Б», погріб під літ. «Б», вбиральня літ. «Е», частину огорожі № 2-4, частина колодязя літ. «М» (у спільному користуванні з відповідачкою, ОСОБА_2 );

визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку як на окреме будинковолодіння в АДРЕСА_1 , що складається з наступних приміщень: веранда 1-4 площею 7,6 кв.м., кухня 1-5 площею 5,3 кв.м., коридор 1-6 площею 4,2 кв.м., житлова кімната 1-7 площею 12,4 кв.м, житлова кімната 1-8 площею 12,6 кв.м., загальною площею 42,1 кв.м., житловою 25,0 кв.. та надвірнх будівель і споруд, а саме: В прибудова до «Б», гараж літ. «Г», «Д» прибудова до «Г», літній душ літ. «Ж», частину огорожі № 2-4, І частина колодязя під літ. «М» (у спільному користуванні з ОСОБА_1 ).

Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_2 звернулась із зустрічною позовною заявою, в якій, посилаючись на неможливість спільного володіння майном, просила суд ухвалити рішення, яким виділити в натурі частку ОСОБА_2 із майна, що є у спільній частковій власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та поділити це майно в натурі, а саме:

визнати право особистої приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2372 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486603:02:002:0033;

визнати право особистої приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0201 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3233486603:02:002:0034;

визнати право особистої приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 80,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486603:02:002:0033;

визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на майно: земельну ділянку площею 0,2372 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486603:02:002:0033; земельну ділянку площею 0,0201 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486603:02:002:0034; житловий будинок загальною площею 80,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486603:02:002:0033; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2020 року в задоволенні первісного та зустрічного позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Виділено в натурі в особисту приватну власність ОСОБА_1 з відхиленням від ідеальної частки приміщення будинковолодіння АДРЕСА_1 , згідно з варіантом І поділу, визначеним висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 20338/21-43 від 01 грудня 2023 року, а саме: кухня 1-1, площею 13,2 кв.м., житлова 1-2, площею 12,6 кв.м., житлова 1-3, площею 12,4 кв.м., всього по будинку 38,2 кв.м., господарські споруди не виділяти, що становить 31/100.

Виділено в натурі в особисту приватну власність ОСОБА_2 з відхиленням від ідеальної частки приміщення будинковолодіння АДРЕСА_1 , згідно з варіантом І поділу, визначеним висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 20338/21-43 від 01 грудня 2023 року, а саме: веранда 1-4, площею 7,6 кв.м., кухня 1-5, площею 5,3 кв.м., коридор 1-6, площею 4,2 кв.м., житлова 1-7, площею 12,4 кв.м., житлова 1-8, площею 12,6 кв.м., ганок, всього по будинку 42,1 кв.м., а також господарські споруди: сарай-літня кухня а «Б», погріб «Під Б», прибудова до Б «В», гараж «Г», прибудова до Г, колодязь № 1, що становлять 69/100.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на будинковолодіння АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки співвласників - 79 506,00 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності - відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обгрунтованими є доводи позовної заяви ОСОБА_1 щодо наявності правових підстав для поділу спірного будинковолодіння та припинення спільної часткової власності сторін.

З урахуванням часткового задоволення первісного позову ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 . Крім того, заявлені нею вимоги про визнання за нею в цілому права власності на земельні ділянки та будинок, а за ОСОБА_1 - в цілому на квартиру, не відповідають змісту положень статті 364 ЦК України, згідно із якими співвласник має право на виділ в натурі частки із майна.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської обласьті від 22 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, до якої включені заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 334/8200/14, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 22 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, у постановах Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 309/3900/16, від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18, від 04 березня 2020 року у справі № 523/2510/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 170/536/15, від 15 травня 2019 року у справі № 278/947/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 185/8374/15, від 15 березня 2023 року у справі № 127/30092/21, від 03 квітня 2024 року у справі № 729/1126/21, від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16, від 17 січня 2024 року у справі № 441/1159/21, від 10 травня 2018 року у справі № 387/266/17, від 10 січня 2024 року у справі № 501/1672/22, від 20 лютого 2019 року у справі № 759/8738/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 562/1120/13, від 07 лютого 2024 року у справі № 311/2297/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник включив до касаційної скарги заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року з підстав, передбачених частиною другою статті 406 ЦПК України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 369/10947/19 з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 1995 року власниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (кожна по частці квартири).

17 травня 2006 року ОСОБА_4 подарував своїй онуці ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 , а також дві земельні ділянки за вказаною адресою, що підтверджується відповідними договорами дарування від 17 травня 2006 року.

Таким чином, ОСОБА_3 була єдиним власником будинку та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , що окремо підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли:

-житловий будинок АДРЕСА_1 ;

-земельна ділянка кадастровий номер 3222486603:02:002:0033 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2372 га;

-земельна ділянка кадастровий номер 3222486603:02:002:0034 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0201 га;

-1/2 частина квартири АДРЕСА_4 .

Договором від 06 лютого 2019 року було змінено розмір часток у спадщині після майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме сторони отримали по частині зазначеного вище спадкового майна.

Свої спадкові права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оформити шляхом отримання відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по частці кожна.

Щодо квартири АДРЕСА_4 , частки співвласників розділилися наступним чином: за ОСОБА_1 - частка; за ОСОБА_2 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 1995 року та частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку судового експерта від 01 грудня 2023 року № 20338/21-43 запропоновано два варіанти поділу спірного будинку у співвідношенні часток: І- варіант - 31/100 і 69/100 частини; ІІ- варіант - 67/100 і 33/100 частини.

Обидва запропоновані експертом варіанти поділу будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , передбачають відступ від ідеальних часток, але враховують можливість виділити кожному співвласнику відокремлену частину будинку із самостійним виходом, а також технічну можливість переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (частина друга статті 364 ЦК України).

Системний аналіз норм статей 183 358 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виділення ОСОБА_1 31/100 і ОСОБА_2 69/100 частини спільного будинку за першим варіантом судової будівельно-технічної експертизи від 01 грудня 2023 року, оскільки ОСОБА_1 не заперечувала проти виділення їй у власність частини будинку за варіантом І, вказаний варіант є більш прийнятним, при цьому, відповідачці ОСОБА_5 виділяються як приміщення у будинку, так і усі надвірні будівлі і споруди.

Приймаючи до уваги в якості належного доказу висновок експерта від 01 грудня 2023 року № 20338/21-43, апеляційний суд обгрунтовано відхилив заперечення сторони відповідача, оскільки цей висновок відповідає вимогам статті 102 ЦПК України.

Крім того, заявляючи про наявність сумнівів щодо правильності висновку експерта та заперечуючи щодо його долучення в якості доказу, сторона відповідача не скористалась своїм процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 113 ЦПК України та не заявляла клопотань про призначення у справі повторної експертизи. Іншого експертного висновку щодо технічної можливості поділу спірного будинковолодіння суду не надала.

З огляду на вказане, правильними є висновки апеляційного суду про наявність підстав для поділу спірного будинковолодіння та припинення спільної часткової власності сторін, однак, з урахуванням визначення судом визначеного експертом варіанту І поділу будинку, в якому позивачці ОСОБА_1 виділяються приміщення в житловому будинку без надвірних будівель та господарських споруд, а відповідачці ОСОБА_5 виділяються як приміщення у будинку, так і усі надвірні будівлі і споруди.

Також правильними є висновки апеляційного суду про те, що заявлені ОСОБА_2 вимоги про визнання за нею в цілому права власності на земельні ділянки та будинок, а за ОСОБА_1 - в цілому на квартиру, не відповідають змісту положень статті 364 ЦК України, згідно із якими співвласник має право на виділ в натурі частки із майна.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а зазначені оскаржувані судові рішення - без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2024 року зупинено виконання (дію) постанови Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження закінчено, тому, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 260 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, до якої включені заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, залишити без змін.

Поновити виконання (дію) постанови Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун