Постанова

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 582/1132/17

провадження № 61-2955св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хоружівка»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду Сумської області у складі суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Ткачук С. С., від 07 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 4, 0201 га (рілля), укладений 01 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хоружівка» (далі - ТОВ Агрофірмою «Хоружівка») та зареєстрованй у Недригайлівському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 040763206307.

Позов мотивує тим, що після смерті ОСОБА_4 вона успадкувала земельну ділянку, площею 4,0201 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Гринівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. За умовами договору оренди від 01 квітня 2007 року ОСОБА_4 передала вказану земельну ділянку в оренду ТОВ Агрофірма «Хоружівка» строком на 5 років. Додатковою угодою від 01 лютого 2011 року збільшено строк оренди земельної ділянки на 10 років, а саме до 01 лютого 2021 року. Після оформлення своїх спадкових прав на спірну земельну ділянку, вона 29 червня 2017 року у письмовій формі звернулась до відповідача з повідомлення про розірвання договору оренди землі від 01 квітня 2007 року, з підстав передбачених пунктом 40 договору оренди земельної ділянки. Посилаючись на те, що відповідачем її вимоги не виконані, договір не розірваний, земельна ділянка не повернута, просила позов задовольнити.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 4, 0201 га (рілля), укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірмою «Хоружівка» 01 квітня 2007 року та зареєстрованй у Недригайлівському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 040763206307.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами договору оренди землі від 01 квітня 2007 року було обумовлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для його розірвання.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що умови письмового договору повинні бути чіткі і не викликати двозначного або протилежного тлумачення, визначення та погодження пункту 40 договору оренди мало бути здійснено шляхом закреслення непотрібного, зокрема «є» або «не є», як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року «Про затвердження Типового договору оренди землі». Урахувавши, що сторони належним чином не визначили умову про розірвання договору оренди у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У грудні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд на власний розсуд трактує зміст викладених у даному пункті умов і підстав розірвання договору, фактично звужує таким трактуванням встановлені цим пунктом підстави розірвання договору за ініціативою нового власника земельної ділянки.

У лютому 2018 року від представника ТОВ Агрофірмою «Хоружівка» до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, яку заявник просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що вказане рішення є законним і обґрунтованим, оскільки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи в силу закону (частина четверта статті 32 Закону України «Про оренду землі») не є підставою для розірвання договору оренди. Сторони належним чином не визначили умову про розірвання договору оренди у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що земельна ділянка, площею 4,02 га, розташована на території Гринівської сільської ради, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, належала на праві власності ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, за яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_1

01 квітня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма «Хоружівка» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого останньому за плату передана в оренду вищевказана земельна ділянка, строком на 5 років. Договір зареєстрований у Недригайлівському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у книзі Державного реєстру земель на території Гринівської сільської ради вчинено запис від 08 серпня 2007 року за № 040763206307.

Додатковою угодою до договору оренди, укладеною між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма «Хоружівка» 01 лютого 2011 року, пункт 8 договору викладено в такій редакції: «договір укладено на 10 років, з 01 лютого 2011 року по 01 лютого 2021 року».

Також встановлено, що 29 червня 2017 року позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди з проханням невідкладно повернути їй земельну ділянку.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статті 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті "б" частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом частини першої статті 32 Закону «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 40 спірного договору оренди землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору.

Встановивши, що в пункті 40 спірного договору чітко не визначено у якості підстав для його обов'язкового розірвання - зміну власника землі та врахувавши, що сторонами погоджено зміст договору на основі Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оранди землі від 01 квітня 2007 року у зв'язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до позивача.

Оскільки сторони за договором чітко не визначили, що підставою для розірвання договору оренди є перехід права власності на земельну ділянку до іншого власника, апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позову. Таки висновки суду відповідають зазначеним вимогам закону, підстави, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило

.