Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №345/2040/17

Постанова

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 345/2040/17-ц

провадження № 61-555 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І.М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3

розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року у складі судді

Кардаш О. І. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року, у складі суддів: Бойчука І. В., Горейко М. Д.,

Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просила стягнути з останнього на її користь 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), 5 254,94 грн - матеріальної шкоди та 8 000 грн - витрат на правову допомогу.

Позов мотивовано тим, що 8 листопада 2013 року відповідач

ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 - батька позивача. ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями був доставлений до медичного закладу, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку із відсутністю в його діях кримінального правопорушення.

Позивач указувала, що на організацію та проведення поховання батька нею витрачено 2 866,75 грн та 2 388,18 грн на поминальний обід, що разом складає 5 254,93 грн.

Крім того, позивач посилалася на те, що неправомірними діями відповідача, які спричинили загибель їй батька, їй завдано моральної шкоди.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 24 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 254,93 грн матеріальної шкоди, 10 000 грн моральної шкоди та 240 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з

ОСОБА_3 на користь держави 640 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витрати позивача за організацію і проведення поховання батька ОСОБА_6 у розмірі

2 866,75 грн та затрати на поминальний обід у сумі 2 388,18 грн підтверджені документально, тому підлягають стягненню з відповідача.

Суд першої інстанції зазначив, що при визначенні розміру моральної шкоди, враховує характер, глибину страждань, тяжкість та істотність вимушених змін у житті позивача та виходить з засад розумності і справедливості. Судом ураховується також відсутність вини в порушенні Правил дорожнього руху в діях відповідача.

Враховуючи розмір заявлених позовних вимог (505 254,93 грн) та часткове задоволення позову на суму 15 254,93 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 240 грн витрат на правову допомогу, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, про що наведено відповідні розрахунки.

Не погодившись з рішенням місцевого суду в частині розміру моральної шкоди та витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 грудня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Згідно висновків апеляційного суду при визначенні розміру морального відшкодування, суд першої інстанції об'єктивно врахував моральні страждання позивача, які зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати батька, у зв'язку із чим у неї виникла необхідність зміни звичайного способу життя. Доводи апеляційної скарги не спростовували законності та обґрунтованості рішення суду в цій частині, а суд апеляційної інстанції позбавлений права давати переоцінку доказам, які були належно досліджені судом першої інстанції.

Апеляційний суд не знайшов підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи міститься квитанція представника позивача про надання послуг адвокатом на суму 8 000 грн, разом із тим відсутні докази, які б вказували на складові такої допомоги, зокрема відсутній акт виконаних адвокатом робіт по наданню правової допомоги.

Згідно висновків апеляційного суду, судом першої інстанції правильно, виходячи з розміру задоволених позовних вимог, визначено розмір судових витрат, до яких відносяться і витрати на правову допомогу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та у повному обсязі ухвалу апеляційного суду, стягнувши з відповідача 500 000 грн моральної шкоди і 8 000 грн витрат на правову допомогу та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 5 254,93 грн матеріальної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди не відповідають вимогам матеріального права щодо об'єктивності, справедливості та неупередженості. При прийнятті оскаржуваних рішень в частині розміру відшкодування моральної шкоди судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального права, а відповідачем не доведено своїх заперечень. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, не врахував, що загибель батька позбавила позивача можливості реалізовувати свої повсякденні плани та бажання, призвела до порушення нормальних життєвих зв'язків, тому позивачу потрібні були додаткові зусилля для організації свого життя.

Судами не враховано, що відповідач неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, схильний до кримінальних правопорушень, в тому числі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Не враховано поведінку відповідача ОСОБА_3, зокрема відсутність з його боку порозуміння з родичами загиблого стосовно відшкодування завданої шкоди, відсутність вибачень та співчуття, відсутність допомоги або компенсації.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції помилково врахував положення статті 88 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент вирішення спору, у якій зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач вважає, що оскільки відповідач не поніс витрат на правову допомогу, то суд першої інстанції помилково вирішив стягнути витрати на правову допомогу, понесені позивачем, пропорційно до задоволених позовних вимог. Понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно доводів касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, що полягає у неправильному тлумаченні закону щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та розподілу судових витрат, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень у цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.

Судові рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з похованням, сторонами не оскаржуються, тому не переглядаються колегією суддів в касаційному порядку у цій частині на предмет законності і обґрунтованості.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 січня 2018 року вказана цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задовольнити частково, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що 8 листопада 2013 року ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Фольксваген Транспортер», номерний знак

НОМЕР_1, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 Внаслідок даного ДТП велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, був доставлений у Калуську центральну районну лікарню, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу Калуського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області від 8 жовтня 2016 року кримінальне провадження закрито у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Зазначено, що в ході досудового слідства встановлено, що ДТП сталося внаслідок необережних дій велосипедиста ОСОБА_6 Водій автомобіля марки «Фольксваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 не має порушень Правил дорожнього руху України, які перебували в прямому причинному зв'язку з ДТП та не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста.

Предметом даного спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП в результаті якого загинув батько позивача.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'ю.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, з урахуванням конкретних обставин справи, відсутності в діях відповідача ознак протиправності та відсутності його вини у скоєнні ДТП, внаслідок якої батько позивача помер, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував глибину емоційних переживань позивача, яка втратила батька та виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості дійшов висновку про стягнення на користь її користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд щодо відповідності розміру відшкодування у 10 000 грн засадам розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених у цій справі конкретних обставин.

Суд касаційної інстанції, за приписами статті 400 ЦПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими, зокрема не переоцінює обставини і докази, на які посилалася в ході розгляду справи та посилається у касаційній скарзі позивач на підтвердження розміру завданої їй моральної шкоди, не оцінює визначений судами розмір моральної шкоди на предмет його відповідності засадам розумності, виваженості і справедливості, оскільки це знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Проте, перевіряючи доводи касаційної скарги позивача в частині розподілу судових витрат, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та виходить з наступного.

Згідно наявної в матеріалах справи квитанції позивач за отримання правової допомоги адвоката сплатила 8 000 грн.

При зверненні до суду позивачем заявлялися дві самостійні вимоги: про стягнення матеріальної шкоди та про відшкодування моральної шкоди.

Судом першої інстанції позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволено у повному обсязі, а вимоги про відшкодування моральної шкоди - частково.

З урахуванням розміру задоволених у повному обсязі позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, часткового задоволення самостійної вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також з урахуванням конкретно виконаних робіт адвокатом, обґрунтована сума витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 5000 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 412 ЦПК України слід змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, шляхом збільшення стягнутої суми з 240 грн до 5 000 грн.

При цьому, доводи касаційної скарги щодо розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу, пропорційно до задоволених вимог, та які зводяться до необхідності стягнення повної суми витрат у розмірі

8 000 грн лише з тих підстав, що відповідач не поніс витрат на правову допомогу, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки такі доводи не узгоджуються з положеннями статті 88 ЦПК України, в редакції до набрання чинності Законом України №-2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.

Оскільки позивач при поданні касаційної скарги була звільнена від сплати судового збору та її касаційну скаргу задоволено частково, то судовий збір у розмірі 1 235,20 грн (оскарження судових рішень в частині вимог про відшкодування моральної шкоди) підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 24 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року змінити в частині розміру відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі

5 000 грн.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 24 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року в частині вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 235,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик