Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2019 року у справі №636/3077/18

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 636/3077/18

провадження № 61-14834св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2019 року у складі судді Карімова І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій незаконними.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови у внесенні змін до договорів оренди землі від 21 червня 2014 року (кадастрові номери: 6325488500:02:000:0273,6325488500:01:000:0196,6325488500:02:000:0274,6325488500:02:000:0275), які укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2, а саме: визначити в них "Орендодавцем" Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, а "Орендарем" ОСОБА_1.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 21 червня 2014 року між її чоловіком ОСОБА_2 та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області були укладені договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:02:000:0273 площею 7,000 га; земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:01:000:0196 площею 25,9194 га; земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:02:000:0274 площею 41,6235 га; земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:02:000:0275 площею 112,2407 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Юрченкове на території Юрченківської сільської ради Чугуївського району Харківської області і надавалися орендарю для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Право оренди земельних ділянок за вказаними договорами було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_2 був засновником фермерського господарства "Оніка" (далі - ФГ "Оніка"), яке використовувало вказані земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1, як спадкоємець, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку належної ОСОБА_2 двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Крім того, вона є членом ФГ "Оніка".

Пунктом 40 договорів оренди земельних ділянок передбачено, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовували земельну ділянку разом з орендарем.

Прийнявши спадщину після смерті чоловіка, маючи намір використовувати вказані земельні ділянки для ведення фермерського господарства на умовах, визначених договорами оренди земельних ділянок, вона 23 червня 2018 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з пропозиціями щодо внесення змін в ці договори в частині визначення в договорах "Орендодавцем" - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, а "Орендарем" - її, ОСОБА_1. Однак листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13 липня 2018 року № Р-8132/0-5870/0/95-18 їй було відмовлено у внесенні вказаних змін до договорів оренди земельних ділянок із зазначенням, що нею не додані документи щодо успадкування орендованих ОСОБА_2 земельних ділянок та запропоновано звернутися до суду для вирішення цього питання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови спадкоємцю ОСОБА_1 у внесенні змін до договорів від 21 червня 2014 року оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:02:000:0273 площею 7,000 га; земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:01:000:0196 площею 25,9194 га; земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:02:000:0274 площею 41,6235 га; земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:02:000:0275 площею 112,2407 га, які укладені між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині визначення в договорах "Орендодавцем" - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, а "Орендарем" - ОСОБА_1.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що дії Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 розглянути її пропозиції про зміну сторін у договорі оренди на їх правонаступників не відповідають вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Чугуївського міського суду Харківської області.

09 грудня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 26 січня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що зі змісту свідоцтва про спадщину не вбачається що ОСОБА_1 успадкувала право на оренду земельних ділянок. На момент звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою до нотаріуса про прийняття в якості спадщини прав оренди на спірні земельні ділянки ОСОБА_1 не зверталася. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів прийняття доказів до розгляду із зазначенням причин неможливості подання вказаних доказів позивачем під час подання позовної заяви.

Крім того, позивач обрала неправильний спосіб захисту. Вимога про визнання дій щодо відмови у внесенні змін до договору оренди землі за своєю суттю не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про оформлення змін до договору оренди в письмовій формі, тобто шляхом укладення додаткової угоди, що може бути предметом розгляду в суді.

Доводи інших учасників справи

Позивач не надіслала відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 21 червня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та орендарем ОСОБА_2 були укладені договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером undefined площею 7,000 га; земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:01:000:0196 площею 25,9194 га; земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:02:000:0274 площею 41,6235 га; земельної ділянки за кадастровим номером 6325488500:02:000:0275 площею 112,2407 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Юрченкове на території Юрченківської сільської ради Чугуївського району Харківської області і надавалися орендарю для ведення фермерського господарства строком на 49 років з правом пролонгації та з оплатою орендної плати в розмірі, визначеному в пунктах 9-13 договорів (а. с. 32).

Право оренди земельних ділянок за вказаними договорами було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з цього реєстру від 22 червня 2014 року за індексними номерами: 23317858; 23317737; 23317977 та 23317799 (а. с. 33-36).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 був засновником ФГ "Оніка", яке відповідно до листів міськрайонного управління у Чугуївському районі та м.

Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 лютого 2016 року, від 01 лютого 2017 року та від 23 січня 2018 року використовувало вказані земельні ділянки для ведення фермерського господарства (а. с. 37,39-41). Членом ФГ "Оніка" є й позивач ОСОБА_1 (а. с. 38 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 18 квітня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а. с. 14).

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 є спадкоємем 1/6 частки належної ОСОБА_2 двокімнатної квартири АДРЕСА_1. При цьому в свідоцтві нотаріусом зазначено, що від 2/3 часток спадкового майна відмовилися на користь ОСОБА_1 дочки спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 16).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відносини щодо оренди земельної ділянки врегульовані ЦК України, ЗК України та Законом України "Про оренду землі".

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Оренда землі - це окрема організаційно-правова договірна форма використання земельної ділянки, яка передбачає передачу її власником - орендодавцем (державою, територіальною громадою чи юридичною особою) у тимчасове строкове володіння та користування іншій особі - орендареві, за плату для здійснення діяльності з привласненням останнім одержаної продукції і доходів.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

За змістом частини 1 статті 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам ЗК України та частини 1 статті 7 Закону України "Про оренду землі".

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Дружина померлого - ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 1261 ЦК України є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом першої черги.

Пунктом 40 договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області передбачено, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовували земельну ділянку разом з орендарем.

Ураховуючи наведене ОСОБА_1 набула право оренди спірних земельних ділянок в порядку спадкування після смерті її чоловіка.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Верховний Суд зауважує, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективним: вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Враховуючи вищезазначене, вимога про визнання дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області незаконними не є ефективною, оскільки відповідь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13 липня 2018 року не містить відмови позивачу у визнанні цього права, а заміна сторони договору здійснюється шляхом оформлення свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права оренди землі.

Подібний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 327/190/18 (провадження № 61-11409св19).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту свого права, так як її право на оренду земельної ділянки, як спадкоємця, передбачене нормами чинного законодавства та відповідачем не оспорюється.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій незаконними відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук