Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.11.2019 року у справі №715/26/17

Постанова

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 715/26/17

провадження № 61-26458св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Волоківська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області,

третя особа - ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року у складі судді Цуренка В. А. та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 та Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про скасування рішення сільської ради та визнання права на отримання у власність земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням 10 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 199-10/16 від 20 травня 2016 року позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою.

Однак, рішенням 15 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 229-15/16 від 29 липня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що земельна ділянка не відповідає технічній документації в натурі (на місцевості).

Позивач вказувала, що причиною цього стало те, що частина зазначеної земельної ділянки перебуває у користуванні ОСОБА_2.

Рішенням 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 65-5/16 від 04 лютого 2016 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0,44 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач зазначала, що частину земельної ділянки, якою вона користується, неправомірно передано у власність ОСОБА_2 без жодних правових підстав та без погодження з нею як із суміжним користувачем. Про наявність указаного рішення ради їй стало відомо лише у листопаді 2016 року.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними та скасувати рішення 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 65-5/16 від 04 лютого 2016 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, рішення 15 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 229-15/16 від 29 липня 2016 року про відмову їй у затвердженні технічної документації із землеустрою, а також визнати за нею право на отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У ході розгляду справи, 09 березня 2017 року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги, та, крім зазначених вимог, просила суд визнати незаконними та скасувати рішення 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 166-8/16 від 14 квітня 2016 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,3735 га, а також державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на дану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення її прав чи законних інтересів, оскільки спірна земельна ділянка не перебувала у її власності, а також не доведено факт правомірного користування спірною земельною ділянкою. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають на території відповідного села, відноситься до виключної компетенції відповідного орану місцевого самоврядування і позивачем не доведено, що при прийнятті рішень органом місцевого самоврядування були допущені порушення.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування рішення 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 65-5/16 від 04 лютого 2016 року скасовано.

У позові ОСОБА_1 до Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання незаконним та скасування рішення 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 65-5/16 від 04 лютого 2016 року відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушення права позивача на передачу у власність земельної ділянки, оскільки остання не надала жодних доказів на підтвердження надання їй у користування земельної ділянки площею 0,26 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування рішення 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 65-5/16 від 04 лютого 2016 року підлягає скасуванню, оскільки суд не визначився з процесуальним статусом ОСОБА_2 та не вирішив питання про залучення його до участі у розгляді справи співвідповідачем. Однак, з огляду на те, що суд відмовив у задоволенні в цій частині позовних вимог, указане порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня 2017 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, під час розгляду справи не було досліджено усіх доказів та обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків в оцінці правомірності дій органу місцевого самоврядування.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою і витребувано цивільну справу № 715/26/17-ц з Глибоцького районного суду Чернівецької області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу Коротенку Є. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 з 1984 року постійно проживала по АДРЕСА_1 та використовувала земельну ділянку площею 0,15 га.

Рішенням 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 65-5/16 від 04 лютого 2016 року затверджено технічну документацію на передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Рішенням 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 166-8/16 від 14 квітня 2016 року затверджено проект землеустрою та передано у безоплатну приватну власність ОСОБА_2. земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,3735 га.

Рішенням 10 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 199-10/16 від 20 травня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню свідоцтва про право власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні, загальною площею 0,26 га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Рішенням 15 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 229-15/16 від 29 липня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, оскільки земельна ділянка не відповідає технічній документації в натурі (на місцевості).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 , 3 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; вішко-дування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України (частина 3 статті 116 ЗК України).

Положеннями статті 121 ЗК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (пункти "б ", "г").

Відповідно до статті 152 ЗК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини 3 статті 152 ЗК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала на порушення органом місцевого самоврядування її права на отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,25 га.

Відповідно до частини 11 статті 118 ЗК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 155 ЗК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом із тим, згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується.

Залежно від установленого, суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у позивачки права користування або права власності на земельну ділянку площею 0,26 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 суду не надано.

При цьому суди прийняли до уваги, що згідно з рішенням виконавчого комітету Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 09 березня 1994 року за ОСОБА_1 узаконено та обліковується 0,26 га (ділянка № 1 та ділянка № 2). По АДРЕСА_1 в користуванні позивачки перебуває земельна ділянка площею 0,15 га, а інша земельна ділянка площею 0,11 га - знаходиться в іншому місці.

При таких обставинах висновки, викладені Волоківською сільською радою у рішенні № 229-15/16 від 29 липня 2016 року про невідповідність земельної ділянки наданій ОСОБА_1 технічній документації в натурі (на місцевості) є обґрунтованими. Разом із тим, встановлено, що у вказаному оскарженому рішенні рада рекомендувала заявниці звернутись в організацію, яка витоговила вказану технічну документацію для її виправлення, після чого повторно подати технічну документацію із землеустрою на розгляд і затвердження сесії Волоківської сільської ради.

Частиною 1 статті 118 ЗК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених Частиною 1 статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 7 статті 118 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушення права ОСОБА_1 на передачу у власність земельної ділянки.

Разом із тим, вимоги позову про визнання незаконними та скасування рішення 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 65-5/16 від 04 лютого 2016 року стосуються правовідносин з безоплатної передачі Волоківською сільською ради Глибоцького району Чернівецької області у власність ОСОБА_2 земельної ділянки.

При цьому, єдиним відповідачем у справі ОСОБА_1 зазначила Волоківську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області, а ОСОБА_2, якому було затверджено технічну документацію та передано у власність земельну ділянку, в якості відповідача (співвідповідача) у вказаній справі залучено не було.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 30 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила його суб'єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини 2 статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду).

Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (стаття 32 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду).

ОСОБА_2 залучений до участі у розгляді справи в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до частини 1 статті 35 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Виходячи з змісту положень статті 31 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не наділені процесуальними правами позивача чи відповідача у справі.

Пунктом 2 частини 6 статті 130 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Відповідно до пункту 4 статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених пункту 4 статті 10 ЦПК України.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду).

Таким чином, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача (або непред'явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Встановлено, що рішенням рішенням 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 65-5/16 від 04 лютого 2016 року ОСОБА_2 надано дозвіл га розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0,44 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2.

Рішенням 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 166-8/16 від 14 квітня 2016 року затверджено проект землеустрою та передано у безоплатну приватну власність ОСОБА_2. земельну ділянку у с. Волока Глибоцького району Чернівецької області площею 0,3735 га.

Таким чином, ОСОБА_2 на момент звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду був власником частини спірної земельної ділянки.

При таких обставинах, існує спір між ОСОБА_1 та сторонами правовідносин - Волоківською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області і ОСОБА_2 щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки.

Відповідно належним відповідачем (співвідповідачем) у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено передачу земельної ділянки у приватну власність.

Проте, позов у цьому спорі до ОСОБА_2 пред'явлено не було, суд першої інстанції не визначився з процесуальним статусом ОСОБА_2 та не вирішив питання про залучення його до участі у справі співвідповідачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення 5 сесії 7 скликання Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 65-5/16 від 04 лютого 2016 року, суд апеляційної інстанції правильно застосував наведені норми процесуального права, встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції не визначився з процесуальним статусом ОСОБА_2 і не вирішив питання про залучення його до участі у розгляді справи співвідповідачем, а також про те, що на стадії апеляційного провадження суд позбавлений можливості вирішувати зазначені питання, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду з приводу того, що таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні зазначеної частини позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Верховний Суд встановив, що оскаржені рішення судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність вказаних судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2017 року у незміненій частині та рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило