Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №205/7593/15

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 205/7593/15

провадження № 61-21138св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Регіональний сервісний центр в Дніпропетровській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта Інвест»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року в складі судді Басової Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Регіональний сервісний центр в Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта Інвест», про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування автомобіля з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 04 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року розірвано.

У період шлюбу 29 грудня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбано автомобіль Kia Sorento, який є спільною сумісною власністю подружжя.

Проте, 28 серпня 2015 року вказаний автомобіль перереєстровано на підставі довідки-рахунку від 08 серпня 2015 року на іншого власника - ОСОБА_3 , який продав його ОСОБА_4 01 грудня 2015 року, без отримання письмової згоди ОСОБА_1 На час продажу авто сторони не проживали однією сім`єю, фактично проживали окремо та не спілкувалися.

Як стало відомо позивачу, ОСОБА_3 01 грудня 2015 року спірний автомобіль зняв з обліку та згідно з договором купівлі-продажу від 01 жовтня 2015 року продав його ОСОБА_4

Вважала, що неправомірні дії ОСОБА_2 щодо відчуження автомобіля Kia Sorento порушують її права та законні інтереси.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила: визнати правочин з продажу автомобіля Kia Sorento, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним; визнати договір купівлі-продажу від 01 грудня 2015 року автомобіля Kia Sorento, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . недійсним; витребувати з чужого незаконного володіння автомобіль Kia Sorento, який було продано ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони при відчуженні транспортного засобу діяли недобросовісно, зокрема, що особа-покупець знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя, а тому правових підстав для застосування до виниклих правовідносин вимог частини третьої статті 215, частини першої статті 388 ЦК України немає.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості відчуженого майна в тому випадку, зокрема, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спірний автомобіль відчужено без згоди позивача як співвласника цього майна, тому правочини щодо вказаного майна є недійсними, оскільки суперечать нормам матеріального права та порушують законні права власника.

Покупець ОСОБА_3 мав реальну можливість ознайомитись з паспортними даними продавця ОСОБА_2 для встановлення як його особи, так і наявності дійсного шлюбу, що могло вплинути на порядок здійснення продажу майна. Отже, покупець не міг не значити про права інших осіб на спірний автомобіль.

Відповідачами не надано жодних доказів, що позивач надавала згоду на відчуження автомобіля Kia Sorento. Відповідачем не надано доказів припинення фактичних шлюбних відносин станом на час вчинення оспорюваних правочинів.

Судами не було використано усіх можливих засобів для отримання доказів по справі. Оскаржувані судові рішення не ухвалені на підставі належних та допустимих доказів.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2017 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року є законними та обґрунтованими.

Спірний автомобіль було відчужено у період фактичних шлюбних відносин, а кошти від його продажу було витрачено в інтересах сім`ї.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 листопада 2006 року, який розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року.

У період подружнього життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали автомобіль Kia Sorento, який був зареєстрований 29 грудня 2011 року за ОСОБА_2

Спірний автомобіль 28 серпня 2015 року було перереєстровано на підставі довідки-рахунку від 08 серпня 2015 року на іншого власника - ОСОБА_3

На даний час власником автомобіля Kia Sorento є ОСОБА_4 , яка придбала цей автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2015 року у ОСОБА_3

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частина третя статті 65 СК України передбачає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України в разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Як встановлено судами, спірний правочин щодо відчуження спірного автомобіля вчинено ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 використав кошти від продажу автомобіля Kia Sorento у власних інтересах, а не в інтересах сім`ї.

Відповідно до вимог процесуального закону доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки автомобіль Kia Sorento відчужено у період перебування сторін у шлюбі, а у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 використав кошти від вказаного правочину не в інтересах сім`ї.

Доводи касаційної скарги, що судами не було використано усіх можливих засобів для отримання доказів по справі, а саме не було витребувано справу про розірвання шлюбі між сторонами, яка містить позовну заяву ОСОБА_2 з інформацією щодо фактичного його непроживання з ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Позивач не зазначила підстав неможливості подати самостійно вказану позовну заяву.

При цьому позивачем у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій). не подано до суду клопотання про витребування вказаних доказів з тих підстав, що отримання таких доказів у сторін викликають складнощі.

Разом з тим, судами надана належна правова оцінка судовому рішенні про розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк