Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.04.2019 року у справі №464/3097/18

Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 464/3097/18

провадження № 61-6278св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2 ,

відповідач - державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2018 року у складі судді Мички Б. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» (далі - ДП «Львівський військовий лісокомбінат») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, догани, оголошеної наказом, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом від 12 травня 2015 року № 72-ОС ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду інженера з лісокористування у

ДП «Львівський військовий лісокомбінат». Наказом від 30 грудня 2015 року

№ 283-ОС ОСОБА_2 переведено на посаду інженера лісового господарства ДП «Львівський військовий лісокомбінат». 08 травня 2018 року наказом

№ 110-ОС ОСОБА_2 звільнено з роботи з посади інженера лісового господарства за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов?язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення у наказі зазначено пояснення, надані ним за № 452 від 08 травня 2018 року.

Для видання такого наказу 08 травня 2018 року директор ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_3 дав вказівку головному лісничому ОСОБА_4 провести службове розслідування по питаннях експлуатації службового автомобіля, висвітлених у рапорті механіка ОСОБА_5

від 07 травня 2018 року. За результатами службового розслідування 08 травня 2018 року головний лісничий ОСОБА_4 подав директору підприємства ОСОБА_3 доповідну записку за № 449 від 08 травня 2018 року із висновком, що відсутні підставі для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Всупереч наведеному, на поясненнях позивача, директор наклав резолюцію «звільнити». Дане звільнення є незаконним, оскільки відповідачем не зазначено, які саме проступки вчинив позивач, які могли б стати підставою для його звільнення, коли саме вони мали місце. Звільнення його із роботи обумовлюється порушеннями правил експлуатації службового автомобіля, однак його звільнено із посади «Інженера лісового господарства» та експлуатація автомобіля не входить до його посадових обов?язків, на момент звільнення відсутні накази про закріплення за ним такого автомобіля чи про суміщення ним іншої посади, яка б передбачала виконання таких обов?язків.

Наказ про застосування дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування оголошується (повідомляється) працівникові, на якого накладається стягнення, під розписку в триденний термін, та видається після відібрання пояснень працівника.

ОСОБА_2 дізнався про наявність наказу від 03 квітня 2018 року № 85-ОС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності лише 05 травня

2018 року та такий був виданий без відібрання у нього пояснень. Рапорт заступника директора з виробничих та господарських питань

ОСОБА_6 та механіка ОСОБА_5 від 03 квітня 2018 року № 340, на підставі яких видано наказ від 03 квітня 2018 року № 85-ОС не відповідає дійсності.

Всупереч вимогам чинного законодавства, попри те, що на підприємстві діє профспілковий орган, за згодою на його звільнення до нього відповідач не звертався.

У директора ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_3 наявний особистий мотив звільнити ОСОБА_2 , зумовлений бажанням особистої помсти. Директор не давав можливості позивачу нормально працювати та постійно чинив на нього психологічний тиск.

Весь час після звільнення ОСОБА_2 та його сім?я перебували у стресовому стані, без засобів до існування; йому було морально боляче через те, що після багатьох років бездоганної роботи його звільнили, принизивши його честь та гідність, втратив колектив, в якому працював та основне джерело доходів для його сім?ї. У зв?язку із звільненням через нервовий стан та переживання почалось безсоння, гіпертонія та нервові захворювання, наслідком чого стала важка депресія.

ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 08 травня 2018 року № 110-ОС про звільнення його з роботи та наказ ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 03 квітня 2018 року № 85-ОС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; поновити його на посаді інженера лісового господарства ДП «Львівський військовий лісокомбінат» з 08 травня 2018 року; стягнути з ДП «Львівський військовий лісокомбінат» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну в розмірі 10 000,00 грн; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць; стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 08 травня 2018 року № 110-ОС про звільнення ОСОБА_2 з роботи та догану, оголошену наказом ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 03 квітня 2018 року № 85-ОС про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2

Поновлено ОСОБА_2 на посаді інженера лісового господарства

ДП «Львівський військовий лісокомбінат» з 08 травня 2018 року.

Стягнуто з ДП «Львівський військовий лісокомбінат» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 826,34 грн без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ДП «Львівський військовий лісокомбінат» на користь держави

1 409,60 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що наказ ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 03 квітня 2018 року № 85-ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» є незаконним та оголошена догана про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а тому відсутні підстави для звільнення такого за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року апеляційну скаргу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» залишено без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ДП «Львівський військовий лісокомбінат», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що такі висновки місцевого суду відповідають висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі

№ 821/935/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 401/3301/17 та

від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:

22 березня 2019 року ДП «Львівський військовий лісокомбінат» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого

2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про порушення відповідачем норм КзпП України під час звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, оскільки судами не надана належна оцінка доказам, наявним в матеріалах справи.

Доводи інших учасників справи:

16 квітня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

з Сихівського районного суду міста Львова.

Зупинено виконання рішення Сихівського районного суду міста Львова

від 18 жовтня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від

22 лютого 2019 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження.

11 квітня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

12 квітня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

Згідно наказу від 12 травня 2015 року № 72-ОС ОСОБА_2 прийнято на посаду інженера з лісокористування ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Наказом від 30 грудня 2015 року № 283-ОС ОСОБА_2 переведено на посаду інженера лісового господарства з 04 січня 2016 року.

Наказом від 31 липня 2017 року № 128-ОС про суміщення посад покладено на інженера лісового господарства ОСОБА_2 за його згодою з 01 серпня

2017 року виконання обов`язків водія легкового автомобіля, в порядку суміщення посад з доплатою до заробітної плати в розмірі 25 % посадового окладу водія легкового автомобіля.

Відповідно до наказу від 03 квітня 2018 року № 85-0С про притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу від 02 січня 2018 року № 1-ОД «Про використання автомобіля марки Chevrolet Niva» інженера лісового господарства ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_2 оголошено догану. Підставою зазначено рапорт заступника з виробничих та господарських питань ОСОБА_6 , механіка ОСОБА_5 , зареєстрований 03 квітня 2018 року № 340. Даний наказ підписаний директором ДП «Львівський військовий лісокомбінат» ОСОБА_7 .

Наказом від 16 квітня 2018 року № 60-ОД внесено зміни у Додаток № 1, пункту 2 наказу від 29 березня 2018 року № 49-ОД «Про використання службового автомобільного транспорту у ДП «Львівський військовий лісокомбінат» та закріплено з 16 квітня 2018 року службовий автомобіль Chevrolet Niva, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за водієм легкового автомобіля

ОСОБА_8 Скасовано інженеру лісового господарства ОСОБА_2 доплату до посадового окладу за суміщення посади водія легкового автомобіля. З даним наказом ознайомлено ОСОБА_2

08 травня 2018 року ОСОБА_2 надано письмові пояснення.

Відповідно до наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 08 травня 2018 року № 110-ОС ОСОБА_2 звільнено з посади інженера лісового господарства у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України з 08 травня 2018 року.

Згідно витягу з Протоколу № 5 розширеного засідання профкому

ДП «Львівський військовий лісокомбінат» від 30 травня 2018 року, на якому відбувся розгляд заяви щодо звільнення та винесення догани інженеру з лісового господарства ОСОБА_2 , висловлено одноголосно про незгоду із звільненням позивача у зв`язку із порушенням законодавства.Зокрема встановлено наступні порушення: не було наявності факту ні першого, ні повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником невиконання чи неналежного виконання обов`язків; порушено статтю 149 КЗпП України, а саме догана винесена без відібрання пояснень; не встановлено, які саме обов`язки порушені та коли такі порушення мали місце. Посадова інструкція інженера з лісового господарства та правила внутрішнього розпорядку не порушені; не надано профспілці подання на звільнення, тим самим не отримано згоди на звільнення працівника, чим порушено статтю 43 КЗпП України, відтак постановили що не згодні із звільненням ОСОБА_2

Норми права, які підлягають застосуванню:

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпПУ країни.

Відповідно до вимог частини першої статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2 і З статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів правомірності накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 , факт систематичного порушення ОСОБА_2 трудових обов`язків судами не встановлено. Звільнення ОСОБА_2 відбулось всупереч вимогам частин першої, сьомої статті 43 КЗпП України без попередньої згоди виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Суди дійшли правильного висновку про незаконне звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За умовами статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55 826,34 грн правильно виходили із вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 08 лютого 1995 року № 100.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем було порушено трудові права позивача у зв`язку із незаконним звільненням, через що, був порушений його звичайний ритм життя та певні душевні хвилювання, в тому числі із необхідністю вдатись до судового захисту своїх порушених прав та необхідністю доведення перед судом правомірності своїх вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди в розмірі

3 000,00 грн.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до оцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції,

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова

від 18 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 22 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ДП «Львівський військовий лісокомбінат» підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання п рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Сихівського районного суду міста Львова

від 18 жовтня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду

від 22 лютого 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська