ПостановаІменем України26 січня 2022 рокум. Київсправа № 465/674/19провадження № 61-12514св21Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І.,суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Велтлінер",відповідач - ОСОБА_1,розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велтлінер", підписану адвокатом Копистинським Тарасом Михайловичем, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року в складі судді Кузь В. В. та на постанову Львівського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,ВСТАНОВИВ:ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справиУ лютому 2019 року ПАТ "Страхова компанія "Велтлінер" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.В обґрунтування позову посилалося на те, що 25 лютого 2018 року з вини ОСОБА_1 сталася ДТП за участю автомобіля Opel Insignia д. р. н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Chery QQ д. р. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.Вказує, що автомобіль Opel Insignia д. р. н. НОМЕР_1 на час скоєння ДТП був застрахований у ПАТ
СК "Велтлінер" згідно договору добровільного страхування наземного колісного транспортного засобу. ПАТ
СК "Велтлінер" після настання страхового випадку провела власне розслідування події і прийняла рішення про виплату страхового відшкодування власнику автомобіля Opel Insignia д. р. н. НОМЕР_1 в розмірі 85 249,97 грн, які на підставі платіжного доручення № 80 від 15 березня 2018 року позивач перерахував власнику застрахованого автомобіля.Посилаючись на статтю
27 Закону України "Про страхування", статті
22,
993,
1166,
1188 ЦК України, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 85 249,97 грн вартості відновлювального ремонт в рахунок відшкодування страхової виплати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанціїЗаочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року в задоволенні позову ПАТ
СК "Велтлінер" відмовлено.Суд першої інстанції виходив з того, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2018 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею
124 КУпАП через закінчення строків, передбачених статтею
38 КУпАП. За таких обставин суд уважав, що у ОСОБА_3 не виникло обов'язку відшкодовувати матеріальну шкоду, адже її вина у вчиненні ДТП, яка мала місце 25 лютого 2018 року, не встановлена.Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанціїПостановою львівського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Велтлінер" залишено без задоволення; рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, у відповідача не виникло обов'язку відшкодовувати матеріальну шкоду, адже її вина у вчиненні ДТП, яка мала місце 25 лютого 2018 року, не встановлена.При цьому апеляційний суд виходив з того, що докази, які б достовірно підтверджували вину ОСОБА_1 у порушення
ПДР, що спричинило ДТП, та причино-наслідковим зв'язком з її діями та спричинення шкоди у матеріалах справи відсутні, її вина не доведена у встановленому законом порядку.Аргументи учасників справиУ липні 2021 року представник ПАТ
СК "Велтлінер" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надали належної оцінки наявним у справі доказам. Постанова Франківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2018 року в справі № 465/1175/18 не доводить відсутності вини відповідача у вчиненні ДТП, а лише звільняє її від адміністративної відповідальності.
Заявник стверджує, що у матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями ОСОБА_3 та завданою шкодою, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 138239 від 25 лютого 2018 року та рапорт інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 УПП у Львівській області від 04 березня 2018 року.Рух справиУхвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина
1 статті
400 ЦПК України).В ухвалі Верховного Суду від 16 серпня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи ПАТ "СК "Велтлінер" містять обґрунтування, передбачені підпунктом а) пункту
2 частини
3 статті
389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження в малозначній справі, та підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом
1 частини
2 статті
389 ЦПК України - незастосування судами при вирішенні справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16, від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18.Фактичні обставини справиСуди встановили, що відповідно до договору № 18001-135/
17 КАСКО добровільного страхування наземного транспорту від 14 липня 2017 року автомобіль марки Opel Insignia д. р. н. НОМЕР_1 застрахований в ПАТ "Страхова компанія "Велтлінер", страхувальником є ОСОБА_4. Згідно заяви - повідомлення від 25 лютого 2018 року, поданої ОСОБА_4 на адресу ПАТ
СК "Велтлінер", 25 лютого 2018 року відбулось ДТП за участю автомобіля Opel Insignia д. р. н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2.Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №138239 від 25 лютого 2018 року, о 16:20 год. у м. Львові на перехресті вулиць Кульпарківська - Перфецького водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Chery QQ д. р. н. НОМЕР_2, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагувала на її зміну, на регульованому перехресті здійснила рух на заборонений сигнал світлофору, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем марки Opel Insignia д. р. н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, що призвело до механічних пошкоджень. Цими діями ОСОБА_1 порушила вимоги пункту
2.3б, 8.7.3
ПДР України, за що передбачена відповідальність за статтею
124 КУпАП.
За даними звіту № ФД-00066 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу від 05 березня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу становить 142 083,29 грн.Згідно платіжного доручення № 80 від 15 березня 2018 року ПАТ "Страхова компанія "Велтлінер" перерахувала ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 85 249,97 грн.Постановою Франківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2018 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею
124 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею
38 КУпАП.Позиція Верховного СудуКолегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до пункту
1 частини
1 статті
1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.Відповідно до частини
4 статті
263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18 зазначено про те, що тлумачення статті
1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту
1 частини
1 статті
247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею
38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц (провадження № 61-20728св19) зазначено, що "не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення
Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо".
У справі, що переглядається, суд першої інстанції безпідставно вважав, що відсутність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею
124 КУпАП свідчить про недоведеність її вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею
38 КУпАП, можливе за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення; закриття адміністративного провадження не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про недоведеність вини відповідача у завданні шкоди з підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, вказав на те, що суд першої інстанції за результатами дослідження наданих сторонами доказів зробив правильний висновок про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у порушені
ПДР. При цьому апеляційний суд не звернув увагу, що рішення суду першої інстанції таких висновків не містить, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин судом першої інстанції обставин справи не усунув та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.За таких обставин оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції не проаналізував обставини щодо наявності або відсутності вини ОСОБА_1 в ДТП, яка сталася 25 лютого 2018 року за обставин, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 138239 та постанові Франківського районного суду мю Львова від 05 листопада 2018 року.Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному
ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".Під час нового розгляду справи суду необхідно звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття
3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).
У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі № 755/518/19 (провадження № 61-22992св19) вказано, що "непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до
Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до
Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі страхувальник. [..] Відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, слід застосовувати норми статті
993 ЦК України, статті
27 Закону України "Про страхування" та статті
29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу), додатково - приписи статті
1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди".З метою встановлення належного складу відповідачів у справі суду необхідно перевірити, чи була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час скоєння ДТП, в залежності від чого вирішити питання про належних відповідачів у справі.Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті
400 ЦПК України.За таких обставин оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що відповідно до частини
3 статті
411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстав для висновку, що оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права та без врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18.У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.Висновки щодо розподілу судових витратЗгідно із підпунктом "в" пункту
4 частини
1 статті
416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях
141,
142 ЦПК України. У статті
141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині
13 статті
141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".За таких обставин розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалив остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.Керуючись статтями
400,
411,
416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велтлінер", підписану адвокатом Копистинським Тарасом Михайловичем, задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 червня 2021 року скасувати.Справу № 465/674/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року та постанова Львівського апеляційного суду від 17 червня 2021 року втрачають законну силу.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. АнтоненкоІ. О. ДундарЄ. В. КраснощоковМ. М. Русинчук