Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2018 року у справі №601/215/16

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 601/215/16-ц

провадження № 61-13189св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: національна акумуляторна компанія «ІSTA» закритого акціонерного товариства «ІSTA-Центр», ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2016 року в складі судді Білосевич Г. С. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 24 січня 2017 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до національної акумуляторної компанії «ІSTA» закритого акціонерного товариства «ІSTA-Центр», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення матеріальних збитків.

Позовна заява мотивована тим, що протягом гарантійного строку експлуатації акумуляторної батареї &q?тр;ISTA&q?лу; СТ66, виготовленої національною акумуляторною корпорацією &q?ї ;ISTA,&q?но; стався вибух акумулятора з подальшим загорянням та виникненням пожежі в належному йому автомобілі АЗЛК 2140.

Після неодноразової зміни позовних вимог, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ОСОБА_6 - власника магазину &q?ти;До Авто&q?ка;, завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 24 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано доказів, що спричинена йому матеріальна шкода завдана саме продавцем товару - ОСОБА_6 Крім того, позивачем при експлуатації спірного товару були порушені правила користування та зберігання акумулятора.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про порушення ним при експлуатації спірного товару правил користування та зберігання акумулятора ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами. Суд, надаючи оцінку обставинам справи, не залучив спеціаліста з технічною освітою. Для підтвердження належного технічного обслуговування акумулятора ним використовувався пристрій АИДА-8 super, інструкцію з використання якого ним було додано до матеріалів справи. Крім того, судом не враховано, що в наявних в матеріалах справи деклараціях та сертифікатах не міститься відомостей про акумулятор &q?ек;ISTA&q? т; СТ66, тому висновок про його сертифікацію є помилковим. Також, є безпідставним висновок апеляційного суду, що для АЗЛК 2140 Москвич максимальна ємкість батареї є 65 А-год, а не 66 А-год, оскільки суд не врахував надану ним таблицю допустимої ємкості для зазначеного автомобіля.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 зазначав, що позивач не надав суду доказів про придбання акумуляторної батареї саме в нього, та наявність в його діях вини у заподіяній позивачу матеріальної шкоди.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

13 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами установлено, що 24 квітня 2015 року об 11 год. 07 хв. у м. Кременець на вул. Ясній, 4 виникла пожежа легкового автомобіля &qu1 ;Москвич 2140&qu ;, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Пожежею знищено частково електропроводку автомобіля, акумулятор, лобове скло, орієнтовні прямі збитки від пожежі становлять 20 000,00 грн відповідно до акта про пожежу, а орієнтовні побічні збитки - 35 100,00 грн.

Ймовірною причиною пожежі є розігрів контактних з'єднань клеми з їх подальшим загорянням (а. с. 17 т. 1)

Власником спірного автомобіля АЗЛК 2140, 1983 року випуску є ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданого Кременецьким МРЕВ 01 серпня 1998 року.

Позивач керував спірним автомобілем на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 01 серпня 2013 року, виданої власником автомобіля.

За загальним правилом, визначеним статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом з тим, ЦК України містить спеціальні норми, які регулюють правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).

Частиною третьою статті 1209 ЦК України встановлено, що підстави для відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі такого, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, встановлюються законом.

Таким чином порядок та підстави відшкодування шкоди, пов'язаної з наявністю недоліків товару, у тому числі й якість товару, регулюються нормами спеціального закону.

Такими спеціальними законами є Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) та Закон України від 19 травня 2011 року № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» (далі - Закон № 3390-VI).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону № 1023-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію (стаття 5 Закону № 3390-VI).

У частині першій статті 7 Закону № 3390-VI зазначено, що за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник.

Суди, посилаючись на пояснення та заперечення відповідачів, виходили з того, що позивач не здійснював належне технічне обслуговування акумуляторної батареї &q?ач;ISTA&qugh; СТ66, та,що для АЗЛК 2140 Москвич є недопустимою ємкість батареї 66 А-год.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 1023-XII у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Відповідно до керівництва з експлуатації батареї акумуляторної свинцевої гарантійний термін експлуатації акумуляторних батарей складає 24 місяці; для батарей, що експлуатуються на всіх видах таксі - 12 місяців або на 60 тис. км пробігу. 24 місяці гарантії надається за умови обов'язкового проходження сервісного обслуговування батареї в регіональному центрі або в офіційного дилера кожні 6 місяців експлуатації батареї з відміткою в гарантійному талоні. У разі невиконання даної умови гарантійний термін складає 18 місяців (а. с. 123 т. 1).

Суди зазначені норми матеріального не врахували, та помилково поклали тягар доведення відсутності (наявності) порушень правил користування товаром на споживача, а не на виробника товару.

Потерпілий має надати докази того, що товар був придбаний саме у цього продавця. Такими доказами є квитанції, касові чеки, сервісні книжки, гарантійні талони та інші документи, в яких можна знайти підтвердження того, що товар, внаслідок недоліків якого завдана шкода, був придбаний у конкретного продавця.

Згідно з гарантійним талоном батареї акумуляторної СТ66, цей товар було придбано 04 липня 2014 року, у графі &quus;Продавець&queo; зазначено - підприємець ОСОБА_6 та проставлена печатка ПП ОСОБА_6 (а. с. 18, 123 т. 1).

Таким чином висновок судів, що позивачем не надано доказів, що акумуляторна батарея &qu'f;ISTA&qu4.; СТ66 придбана у ПП ОСОБА_6 є помилковими.

Статтею 143 ЦПК України 2004 року передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

На неодноразові клопотання позивача (а. с. 148-152, 158-165), судом першої інстанції була призначена в справі судова пожежно-технічна експертиза для вирішення, зокрема, питань про причину пожежі автомобіля, чи відповідає спірна акумуляторна батарея вимогам безпеки ГОСТ 12.2.007-12-88, чи можливе запалювання батареї за умов дотримання користувачем правил її експлуатації (а. с. 154-155 т. 1).

Відповідно до відповіді Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23 травня 2016 року експерт для проведення судової пожежно-технічної експертизи в Тернопільському відділені КНДІСЕ відсутній (а. с. 155 т. 1).

У зв'язку з наведеним ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року було повторно призначено судову пожежно-технічну експертизу (а. с. 190-191 т. 1).

Відповідно до відповіді Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21 липня 2016 року у Львівському НДІСЕ відсутні фахівці та обладнання і неможливе проведення пожежно-технічної експертизи та електротехнічних досліджень, необхідних для вирішення в межах ухвали суду (а. с. 194 т. 1).

Разом з цим, судами не надано оцінки, наданій позивачем довідці Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області від 25 квітня 2016 року № 6-2/08-014/с-27, відповідно до якої для проведення пожежно-технічного експертного дослідження за фактом пожежі автомобіля АЗЛК 2140, яка виникла 24 листопада 2015 року, необхідно звернутися до Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Будного, 48 (а. с. 233 т. 1).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» потерпілий повинен довести:

наявність шкоди;

наявність дефекту в продукції;

наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою, а також потерпілий має право вимагати від виробника надання документації на продукцію, внаслідок дефекту в якій завдано шкоду, в обсязі, необхідному для доведення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не взявши до уваги зазначені норми матеріального права, посилаючись на пояснення та заперечення відповідачів, які ґрунтуються на припущеннях, не встановивши фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки недоліки, допущені судами, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суду належить урахувати викладене у цій постанові Верховного Суду, надати відповідну правову оцінку доказам та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 24 січня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик