Історія справи

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 369/2905/17

провадження № 61-3148св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області,

відповідачі: Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне територіальне управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року у складі судді Волчко А. Я. та рішення апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду з указаним позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12, Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, третіх осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації та витребування земельних ділянок на користь територіальної громади.

Позов мотивовано тим, щомісцевою прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час надання земельних ділянок, розташованих в межах Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Зокрема, рішеннями Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03 вересня 2013 року №№ 25-37, 25-38, 25-39, 25-40, 25-41, 25-42 надано дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Рішеннями Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 листопада 2013 року №№ 26-46, 26-47, 26-51, 26-45, 26-49, 26-50 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в селі Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області та передачі їх у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель запасу ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3

31 липня 2014 року між ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок №№ 1084, 1096, а 07 серпня 2014 року договір № 1164 згідно з умовами яких ОСОБА_11 придбала вказані земельні ділянки. Проведено об'єднання трьох земельних ділянок в одну загальною площею 0,45 га, яка в подальшому розподілена на чотири земельні ділянки.

Згідно з договорами купівлі-продажу від 02 грудня 2015 року № № 3687, 3677, 3682, 3692 вказані земельні ділянки були відчужені ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4, яка 17 грудня 2015 року здійснила об'єднання придбаних земельних ділянок в одну земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером НОМЕР_1, після чого, 30 грудня 2015 року розділила її на сім окремих земельних ділянок.

На підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2016 року № 1188 право власності на земельну ділянку площею 0,0607 га перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_5

Оскільки, зазначені земельні ділянки набуті вказаними особами на підставі незаконних рішень сільської ради, прокурор просив суд з урахуванням заяви про зміну предмета позову, відповідно до норм статей 116, 122, 149 ЗК України:

- визнати незаконними та скасувати рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 листопада 2013 року №№ 26-45, 26-46, 26-47, 26-49, 26-50, 26-51 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_7;

- визнати недійсними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (індексний номер 17164796 від 12 листопада 2014 року, земельна ділянка площею 0,15 га), ОСОБА_2.(індексний номер 16118431 від 29 вересня 2014 року, земельна ділянка площею 0,15 га), ОСОБА_3 (індексний номер 16120303 від 29 вересня 2014 року, земельна ділянка площею 0,15 га), ОСОБА_12.(індексний номер 35162428 від 13 травня 2017 року, земельна ділянка площею 0,0699 га; індексний номер 35162477 від 13 травня 2017 року, земельна ділянка площею 0,0623 га; індексний номер 35162587 від 13 травня 2017 року, земельна ділянка площею 0,0638 га; індексний номер 35162620 від 13 травня 2017 року, земельна ділянка площею 0,0632 га; індексний номер 35162649 від 13 травня 2017 року, земельна ділянка площею 0,0633 га;), ОСОБА_4 (індексний номер 35162689 від 13 травня 2017 року, земельна ділянка площею 0,0668 га), ОСОБА_5 (індексний номер 30771020 від 03 серпня 2016 року, земельна ділянка площею 0,0607 га);

- витребувати у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на корись територіальної громади Віто-Поштової сільської ради села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області земельні ділянки в селі Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судові витрати у справі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позовні вимоги керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не підлягають задоволенню, оскільки земельні ділянки набуті у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12 на підставі законних рішень Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, які не підлягають скасуванню, а надані, відповідно до діючого законодавства, земельні ділянки не підлягають поверненню. Крім того, суд першої інстанції мотивував відмову у задоволенні позовних вимог прокурора і тим, що прокурор пропустив строк позовної давності на звернення до суду.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області в межах наданих їй повноважень визначених пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 118 ЗК України передала у власність земельні ділянки відповідачам у справі ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а тому позовні вимоги керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У лютому 2018 року Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просила скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки доказам у справі та не встановили всіх фактичних обставин від яких залежить правильне вирішення спору. Зокрема, рішенням 15-ої сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 серпня 2008 року було надано дозволи на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 0,225 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд за адресою: вулиця Івана Франка, 53, 55, 57, 59 громадянам ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 На момент прийняття оскаржуваних рішень та на цей час вищезазначене рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 серпня 2008 року є чинним, не скасованим, тому висновки суду про правомірність виділення вказаних земельних ділянок іншим особам є помилковими та такими, що суперечать обставинам у справі.

У травні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_19 подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в якому зазначив, що прокуратура як на підставу свої вимог посилалася на те, що оспорюваними рішеннями Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було порушено інтереси громади, а не з підстав їх неприйняття, а тому апеляційний суд з урахуванням встановлених у справі обставин та правовідносин, що виникли між сторонами правильно застосував норму матеріального права та відмовив у задоволені позову.

У квітні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому зазначив про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без врахування положень статей 51, 52 ЗК України, статті 50 Закону України «Про охорону земель» та статті 1 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» фактично проігнорувавши беззаперечні факти порушення законів при розпорядженні спірними земельними ділянками.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08 за позовом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошиського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації ДП «Київське лісове господарство» було припинено право користування вісімнадцятьома земельними ділянками лісогоподарського призначення в кварталі 50, які знаходяться в межах населеного пункту села Віта Поштова, Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року вирішено вважати вищевказані земельні ділянки, що розташовані в межах населеного пункту села Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області землями запасу.

Рішеннями Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03 вересня 2013 року №№ 25-37, 25-38, 25-39, 25-40, 25-41, 25-42 надано дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з подальшим затвердженням проектів землеустрою для відведення земельної ділянки по 0,1500 га кожному по вулиці Івана Франка, 51а - 51е (а. с. 17-22).

14 листопада 2013 року Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Києво-Святошинського району Київської області ухвалила такі рішення: № 26-46 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність ОСОБА_13 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 Вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_13, зобов'язано останнього сплатити відновну вартість земельних насаджень в розмірі 4 835,00 грн, та провести державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку; № 26-47 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_4 у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вулиці Івана Франко, 51-а у села Віта-Поштова Києво-Святошинського району, Київської області. Вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1, зобов'язано останнього сплатити відновну вартість земельних насаджень в розмірі 4351,50 грн та провести державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку; № 26-51 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_3 у власність ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вулиці І. Франко, 51д у селі Віта-Поштова Києво-Святошинського району, Київської області. Вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_7, зобов'язано останню сплатити відновну вартість земельних насаджень в розмірі 4351,50 грн та провести державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку; № 26-45 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_5 у власність ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вулиці Івана Франко, 51-г у селі Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області. Вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_8, зобов'язано останнього сплатити відновну вартість земельних насаджень в розмірі 4 835,00 грн та провести державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку; № 26-49 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_6 у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 Вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_2 зобов'язано останнього сплатити відновну вартість земельних насаджень в розмірі 4503,25 грн та провести державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку; № 26-50 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_7 у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3. Вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_3, зобов'язано останню сплатити відновну вартість земельних насаджень в розмірі 4 593,25 грн та провести державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку.

Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області в порядку визначеному статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснено державну реєстрацію вищезазначених об'єктів нерухомого майна.

- 31 липня 2014 року ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_9 І придбав земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4

- 31 липня 2014 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_10 придбав земельну ділянку площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_5

- 07 серпня 2014 року ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_11 придбала земельну ділянку площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_6

В подальшому, ОСОБА_11 як власник земельної ділянки площею 0,4500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_7 здійснила її поділ на три окремі земельні ділянки площами: 0,1100 га, 0,1100 га, 0,1100 га, 0,1200 га та продала їх на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2015 року ОСОБА_4 яка 17 грудня 2015 року здійснила об'єднання придбаних земельних ділянок в одну земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером - НОМЕР_1, після чого, 30 грудня 2015 року розділила її сім окремих земельні ділянки.

На підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2016 року № 1188 право власності на земельну ділянку площею 0,0607 га перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_5

15 травня 2017 року ОСОБА_4 як власник земельних ділянок загальною площею 0,3893 га відчужила їх ОСОБА_12

Згідно із статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди обґрунтовано встановили, що ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як власники земельних ділянок, набутих у встановленому законодавством порядку, уклали договори купівлі-продажу вказаних об'єктів нерухомого майна.

Вищезазначені договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені у письмовому вигляді, з дотриманням норм статей 209, 657 ЦК України нотаріально посвідчені та проведено їх державну реєстрацію.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відповідачі у справі: ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у встановленому чинним законодавством порядку визначеному статтями 116, 118 ЗК України набули права власності на земельні ділянки площами по 0,1500 га по АДРЕСА_8 здійснили реєстрацію вказаного права власності відповідно до норм статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Будучи власниками вказаного нерухомого майна та відповідно до статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ОСОБА_13, ОСОБА_8, та ОСОБА_7 у порядку визначеному чинним законодавством уклали правочини про відчуження вказаного нерухомого майна на користь ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Віто-Поштова сільська рада в межах наданих їй повноважень, визначених пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 118 ЗК України, передала у власність земельні ділянки відповідачам у справі ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а тому позовні вимоги керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, безпідставні.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, мотивовано відхилені апеляційним судом, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Коротун В. П. Курило