Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-33/11

провадження № 61-13893св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління капітального будівництва Львівської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галремобуд»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Департамент житлового господарства Львівської міської ради,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Бойко С. М., Берези В. І., Мікуш Ю. Р.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління капітального будівництва Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Департамент житлового господарства Львівської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Вимоги позову обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Протягом 2006-2007 років у зазначеному будинку Закритим акціонерним товариством «Галрембуд»

(далі - ЗАТ «Галрембуд»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Галрембуд» (далі - ТОВ «Галрембуд»), здійснювався капітальний ремонт допоміжних приміщень і одночасно з дозволу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради перепланування та ремонт квартири № 5 , яка розташована під квартирою позивача.

Вказувала, що внаслідок вказаних дій у її квартирі з`явилися тріщини по стінах та була реальна загроза провалу перекриття між квартирами.

За таких обставин просила стягнути з відповідачів майнову шкоду у сумі 100 000 грн та моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року, ухваленим у складі судді Романюка В. Ф., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю причинного зв`язку між діями відповідачів та завданою майну позивача шкодою. Також вважав, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами завдання моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 9 837,54 грн, моральну шкоду у сумі 1 000 грн та судові витрати у сумі 840,57 грн.

Стягнено з Управління капітального будівництва Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 9 837,54 грн, моральну шкоду у сумі 1 000 грн та судові витрати в сумі 840,57 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що висновки судових експертиз підтверджують факт завдання позивачу шкоди і визначають її розмір. Винними у завданні позивачу майнової шкоди, яка полягає у понесенні необхідних витрат для відновлення технічного стану квартири у пошкоджених місцях, є Управління капітального будівництва Львівської міської ради та наймачі квартири АДРЕСА_3 , оскільки саме вони були замовниками проведення будівельних робіт капітальному ремонту будинку та робіт по реконструкції квартири, тому визначена за висновком повторної судової експертизи майнова шкода у сумі 19 675,09 грн підлягає стягненню з них у рівних частках.

Також апеляційний суд зазначив, що тривалий час позивач не може відновити своє порушене право, що призводить до моральних страждань, у зв`язку з чим належною компенсацією буде відшкодування позивачу за рахунок відповідачів, винних у заподіянні їй майнової шкоди, моральної шкоди у сумі 2 000 грн у рівних частках.

У грудні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року.

Мотивуючи касаційну скаргу заявники вказували, що під час проведення перепланування квартири ними отримано всі дозволи та документація, необхідна для такого перепланування. Судова будівельно-технічна експертиза від 30 грудня 2010 року та повторна судова будівельно-технічна експертиза від 17 липня 2015 року не містить категоричного висновку про наявність їх вини у пошкодженні приміщень квартири АДРЕСА_4 .

Зазначали, що апеляційним судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями, завданою позивачу шкодою та протиправними діями відповідачів, у зв`язку із чим зроблено неправильний висновок про наявність у їх діях вини у завданні цієї шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та ухвалою цього ж суду від 21 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Ця квартира знаходиться на третьому поверсі будинку.

Також судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є наймачами квартири АДРЕСА_3 . Квартира відповідачів знаходиться на другому поверсі будинку під квартирою позивача. Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 1156 від 18 серпня 2006 року на підставі заяви відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та з урахуванням Технічних висновків про стан конструкцій в межах пробиття дверного пройому квартири АДРЕСА_3 , розроблених «НДІпроектреконструкція», дозволено перепланування квартири відповідачів згідно з поданим ескізним проектом, заміну пічного опалення на газовий агрегат індивідуального опалення.

Проектом реконструкції квартири № 5 передбачалось пробиття дверного прорізу в несучій (капітальній) стіні між житловою кімнатою (5-3) площею 16,10 кв.м та коридором-коміркою (5-2) площею 1,2 кв.м.

Крім того, передбачалась ліквідація перегородок між коридором (5-1) площею 5 кв. м та коридором-коміркою (5-2) площею 1,20 кв.м, ліквідація стіни між коридором (5-7) площею 3,6 кв.м та коридором-коміркою (5-2) площею 1,2 кв.м.

У пункті 3.2 вказаного вище розпорядження визначено, що виконання робіт по переплануванню квартири та заміні пічного опалення на газове індивідуальне опалення повинно проводитись під контролем ЛМКП «Айсберг».

12 вересня 2006 року позивач ОСОБА_1 звернулась Львівського міського комунального підприємства «Айсберг» (далі ЛМКП «Айсберг») із заявою, у якій повідомила про появу у її квартирі тріщин у зв`язку з проведенням будівельних робіт у квартирі № 5 , а саме: вибивання дверного прорізу для ізоляції кімнати, вбивання залізобетонної балки для укріплення капітальної стіни, в якій пробили проріз, зняття до цегли штукатурки та демонтаж опалювальних пічок.

З акта комісії ЛМКП «Айсберг» від 16 вересня 2006 року суди встановили, що комісією зафіксовано наявність у квартирі позивача тріщин на стелі у житлових кімнатах, волосяних тріщин на стіні в житловій кімнаті площею 17,3 кв.м, а також горизонтальної тріщини довжиною 35 см у коридорі біля дверного прорізу та підтверджено проведення у будинку на той момент конструктивного капітального ремонту.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 963 від 2 вересня 2005 року «Про надання Управлінню капітального будівництва функцій замовника на проектування, ремонт, реконструкцію та реставрацію об`єктів плану 2005 року» Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Львівської міської ради надано функції замовника на проектування, ремонт, реконструкцію та реставрацію будинку АДРЕСА_1.

У пункті другому цього рішення зазначено, що Управлінню капітального будівництва необхідно: одержати вихідні дані на проектування; виготовити проектно-кошторисну документацію та погодити її у встановленому порядку; одержати дозвіл в інспекції Держархбудконтролю на ремонт, реконструкцію та реставрацію; здійснити ремонт, реконструкцію та реставрацію об`єктів і після завершення робіт ці об`єкти передати на баланс експлуатуючим організаціям.

З листа Управління житлово-комунального господарства від 23 січня 2006 року та листа ЛМКП «Айсберг» № 567 від 26 квітня 2007 року суди попередніх інстанції встановили, що ремонтні роботи у будинку № 33 по вулиці Городоцькій у місті Львові виконувало ЗАТ «Галрембуд», правонаступником якого є ТОВ «Галрембуд», і такі роботи проведені протягом 2006-2007 років.

Також суди встановили, що згідно з умовами договору № 62 на реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_5 від 28 жовтня 2005 року замовником реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_5 є Управління капітального будівництва Львівської міської ради, а підрядником - ЗАТ «Галрембуд».

Судами встановлено, що згідно з висновком № 1109 судової будівельно-технічної експертизи від 30 грудня 2010 року причиною утворення пошкоджень в приміщеннях квартири позивача могло бути проведення конструктивного капітального ремонту на другому поверсі будинку ЗАТ «Галрембуд» та в квартирі № 5, розташованої на цьому ж поверсі вказаного будинку, який передував проведенню ремонту в квартирі.

З висновку повторної судової експертизи від 17 липня 2015 року суди встановили, що причиною утворення технічних пошкоджень - горизонтальних і діагональних тріщин на стінах приміщень квартири позивача є відсутність виконання деяких робіт при проведенні вибіркового капітального ремонту житлового будинку згідно робочого проекту № 1.0.205.015-05, розробленого ліцензованою проектною організацією - Львівським філіалом «НДІ Проектреконструкція» (виконавець робіт - ЗАТ «Галрембуд», замовник - Управління капітального будівництва Львівського міськвиконкому) в 2006 році, а саме: необхідно було провести повне підсилення всіх віконних і дверних прорізів металевими обоймами в несучих стінах, а не вибірково.

Крім того, з вказаного висновку встановлено, що вартість робіт для відшкодування майнової шкоди і приведення у відповідний технічний стан квартири АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи становить 19 675,09 грн.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

За змістом зазначених норм закону у правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, а відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.

Частиною першою статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом частини другої статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Правильно застосувавши до спірних правовідносин вказані норми права, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що винними у завданні позивачу майнової шкоди, яка полягає у понесенні необхідних витрат для відновлення технічного стану квартири в пошкоджених місцях, є Управління капітального будівництва Львівської міської ради та наймачі квартири АДРЕСА_3 , оскільки саме вони були замовниками проведення будівельних робіт по капітальному ремонту будинку та реконструкції квартири, тому визначена за висновком повторної судової експертизи майнова шкода у сумі 19 675,09 грн підлягає стягненню з них в рівних частках.

Разом з тим врахувавши, що позивач тривалий час не може відновити своє порушене право, що завдає йому моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн, які підлягають стягненню з Управління капітального будівництва Львівської міської ради та наймачі квартири АДРЕСА_3 в рівних частках.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи доказів їх вини у завданні шкоди позивача є необґрунтованими, оскільки заявниками не доведено того факту, що пошкодження у квартирі позивача після проведеного у ній ремонту виникли до проведення у квартирі № 5 будівельних робіт, хоча саме вони в силу вимог статті 1166 ЦК України повинні доводити відсутність своєї вини у завданні позивачу шкоди.

Крім того, доводи касаційної скарги щодо недоведеності вини спростовуються змістом рішення апеляційного суду який, серед іншого, встановив, що місцем виявлених пошкоджень у квартирі позивача є саме та частина її квартири, яка знаходиться над приміщеннями квартири відповідачів, в яких проводились вказані будівельні роботи.

Посилання заявників про те, що проведений ремонт у їх квартирі відповідає вимогам будівельних норм не спростовують факту пошкодження квартири позивача, які з`явились внаслідок проведення будівельних робіт та не впливають на правильність висновку апеляційного суду про часткове задоволення позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

О. В. Ступак

Г. І. Усик