Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.01.2025 року у справі №205/3998/22
Постанова КЦС ВП від 12.11.2025 року у справі №205/3998/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 205/3998/22

провадження № 61-3719св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Дніпровська міська рада,

заінтересована особа - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора,

особа, яка подала апеляційну скаргу, -ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у складі колегії суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У липні 2022 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді.

Заяву обґрунтовано тим, що в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 205/6946/20 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно.

Предметом цього позову було визнання права власності ОСОБА_1 за набувальною давністю на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Із вказаної цивільної справи Дніпровській міській раді стало відомо, що власник спірного домоволодіння - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і після його смерті відкрилася спадщина на належне йому домоволодіння АДРЕСА_1 .

Вважаючи, що спадкоємці ОСОБА_3 відсутні, Дніпровська міська рада 15 січня 2021 року подала заяву про визнання спадщини відумерлою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2022 року у справі № 205/273/21 за заявою Дніпровської міської ради про визнання спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , відумерлою, Дніпровській міській раді відмовлено у задоволені заяви у зв`язку з тим, що вказану спадщину прийняв син спадкодавця - ОСОБА_4 митро Юрійович, який не отримав свідоцтва про право на спадщину.

Однак, встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 також помер, проте законні спадкоємці за заповітом та за законом щодо майна такого спадкодавця відсутні.

Посилаючись на викладені обставини, Дніпровська міська рада просила суд визнати відумерлою спадщину, що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року заяву задоволено.

Визнано відумерлою спадщину, що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано її у власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що з дня смерті ОСОБА_5 ніхто із спадкоємців не заявив про своє право на спадщину такої померлої особи, що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 , та не прийняв її.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, у листопаді 2023 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона та члени її сім`ї володіють цим нерухомим майном більше 23 років та за час володіння були здійснені його суттєві поліпшення за власні кошти.

Справа була предметом апеляційного та касаційного перегляду неодноразово.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року скасовано. Заяву Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді, заінтересована особа - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, залишено без розгляду. Роз`яснено Дніпровській міській раді право на подання позову на загальних підставах.

Залишаючи заяву без розгляду, апеляційний суд прийняв до уваги, що ОСОБА_1 є фактичним володільцем спірного домоволодіння АДРЕСА_1 , протягом тривалого часу проживає в ньому та поліпшує його стан за власні кошти, вважає, що вона набула право користування спірним житлом, тобто існує спір про право.

При цьому колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 205/2095/24 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання спадщини відумерлою та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

До складу предмету спору у цивільній справі № 205/2095/24 входить та сама спадщина, яка є предметом у справі № 205/3998/22 за заявою Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді.

Апеляційний суд вважає, що наявність вказаного відкритого позовного провадження унеможливлює розгляд цього питання в порядку окремого провадження, оскільки заявником - Дніпровською міською радою ініційовано спір про право, а саме визнання спадщини відумерлою шляхом пред`явлення позову саме до ОСОБА_1 та членів її сім`ї.

Таким чином, на думку апеляційного суду, при розгляді справи в порядку окремого провадження встановлено наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська (справа № 205/2095/24), що зумовлює залишення заяви без розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 березня 2025 року Дніпровська міська рада засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

09 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 квітня 1999 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною конторою і зареєстрованого за № 3-1615.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 грудня 1999 року син спадкодавця ОСОБА_5 звернувся із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Матеріалами справи підтверджено, що речове право власності на вказане нерухоме майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку за ОСОБА_5 зареєстровано не було.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з повідомленням Другої Дніпровської державної нотаріальної контори

від 06 жовтня 2022 року після смерті ОСОБА_5 , померлого

ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття або відмову від спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкова справа не заводилась.

ОСОБА_1 разом із своєю родиною фактично проживає у спірному будинку АДРЕСА_1 понад 23 роки.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_6 , в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (справа № 205/6946/20).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, у справі № 205/6946/20 у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у справі № 205/6946/20 відмовлено.

У лютому 2023 року Дніпровська міська рада звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання спадщини відумерлою (справа № 205/2095/24).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2024 року провадження у цивільній справі № 205/2095/24 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 205/3998/22 за заявою Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заінтересована особа - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають

з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

У частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 рокуу справі № 643/6125/16(провадження № 61-1384св21) зауважив, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як й інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Установивши, що у провадженні Ленінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 205/2095/24 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання спадщини відумерлою, до складу предмету спору у цивільній справі № 205/2095/24 входить та сама спадщина, яка є предметом у цій справі, тобто наявний спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд апеляційної інстанції в цій конкретній справідійшов правильного висновку про наявність правових підстав для залишення заяви без розглядуна підставі частини шостої статті 294 ЦПК України.

Доводи заявника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов