Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2019 року у справі №344/18277/18

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 344/18277/18

провадження № 61-4955св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - начальник Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області,

стягувач - Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (правонаступник - Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк"),

боржник - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Бабій О. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року начальник Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - ВДВС) Лавринович Р. М. звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 0907/2-2491/2011, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 18 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2 086 922,55 грн на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - АТ "Креді Агріколь Банк").

Заява обгрунтована тим, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження № 50766054 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Стягувач звернувся до ВДВС із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. Проведеною перевіркою встановлено, що у матеріалах цього виконавчого провадження оригінал виконавчого листа відсутній. Начальник ВДВС вважає, що виконавчий документ втрачено при передачі матеріалів виконавчого провадження від одного виконавця до іншого.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, відмовлено у задоволенні заяви начальника ВДВС Лавриновича Р. М. про видачу дубліката виконавчого листа.

Відмовляючи в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявник не надав суду достатньо належних і допустимих доказів втрати виконавчого листа від 18 березня 2013 року № 0907/2-2491/2011.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що довідка начальника ВДВС Лавриновича Р. М. від 05 листопада 2018 року № В-15/44980 не є достатнім доказом на підтвердження факту втрати виконавчого документа відповідно до статті 80 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року АТ "Креді Агріколь Банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити у справі нове рішення про задоволення заяви.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суди не звернули уваги, що виконавче провадження триває.

Суд першої інстанції не дотримався обов'язку провести ретельний розгляд заяви, обмежився посиланням про недоведеність втрати виконавчого документа.

Суд апеляційної інстанції копію довідки від 05 листопада 2018 року, складеної начальником ВДВС Лавриновичем Р. М., про втрату виконавчого документа, відхилив як таку, що не є достатнім доказом на підтвердження факту втрати виконачого документа.

Суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 та від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, оскільки в жодній із наведених справ фактичні обставини справи не є тотожними зі справою за заявою начальника ВДВС Лавриновича Р. М. про видачу дубліката виконавчого листа.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law25~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law26~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law27~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law28~.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2012 року позов АТ "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № 467/08ФК в сумі 2 086 922,55 грн, судовий збір - 3 219,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 грн.

18 березня 2013 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області видав виконавчий лист № 0907/2-2491/2011 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість у розмірі 2 086
922,55 грн.

11 квітня 2016 року головний державний виконавець ВДВС Кушнірчук В. В. за вказаним виконавчим документом відкрив виконавче провадження № 50766054.

07 листопада 2018 року начальник ВДВС Лавринович Р. М. звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, мотивуючи свою заяву тим, що виконавчий документ втрачено при передачі матеріалів виконавчого провадження від одного виконавця до іншого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам, вміщеним у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року).

Згідно з частинами 1 , 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених частин 1 , 3 статті 431 ЦПК України, -ухвала суду є виконавчими документами.

Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа до дня початку функціонування Єдиного держвного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 17.4 пункту 17 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 17 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз положень пункту 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Верховний Суд виходить з того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу за наявності доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Разом із тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини 1 статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України).

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Під час вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №2-824/2009, провадження №61-5388св18.

В обґрунтування поданої касаційної скарги АТ "Креді Агріколь Банк" посилалося на те, що 28 серпня 2018 року стягувач направив на ім'я начальника ВДВС запит про рух виконавчого провадження. Суд вказав про недостатність наданих доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа ВДВС, на виконанні у якому перебуває виконавчий документ.

Згідно з довідкою начальника ВДВС Лавриновича Р. М. від 05 листопада 2018 року № В-15/44980 під час перевірки виконавчого провадження № 50766054 встановлено, що оригінал виконавчого листа № 0907/2-2491/2011 у матеріалах справи відсутній та втрачений під час передачі матеріалів виконавчого провадження від одного виконавця до іншого.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана довідка начальника ВДВС Лавриновича Р. М. від 05 листопада 2018 року №В-15/44980 не є достатнім доказом на підтвердження факту втрати виконавчого документа відповідно до статті 80 ЦПК України.

З огляду на висновки судів про відмову у видачі дубліката виконавчого листа, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Верховний Суд зазначає, що стягувач, який пред'явив виконавчий документ до примусового виконання з урахуванням засад здійснення виконавчого провадження має законні очікування, що рішення суду буде виконане. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам принципу правової визначеності.

Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження визначений розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 1 розділу XII Інструкції начальник управління державної виконавчої служби може проводити перевірку законності виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані, - у трьох випадках: за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби; з власної ініціативи, а також за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Отже, перевірка законності виконавчого провадження віднесена до виключної компетенції, зокрема, начальника управління державної виконавчої служби.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Суди встановили, що виконавче провадження за виконавчим листом, виданого на виконання заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2012 року, державний виконавець відкрив 11 квітня 2016 року, судове рішення не виконане.

Відмовивши у видачі державному виконавцю дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції зазначив, що обгрунтовуючи обставину втрати виконавчого документа заявник посилався на передачу матеріалів виконавчого провадження від одного виконавця до іншого без жодного доказу на таке підтвердження.

Залишивши без змін судове рішення суду першої інстанції про відмову у видачі дубліката виконавчого документа, суд апеляційноїх інстанції виходив, зокрема з того, що звернення начальника ВДВС із заявою не містить відомостей, коли і на якій підставі матеріали виконавчого провадження передавалися від одного виконавця до іншого, не додано документів, які підтверджують таку передачу, а також не додано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт втрати оригіналу виконавчого листа, проведення перевірки, службового розслідування стосовно його втрати.

Верховний Суд виходить з того, що для видачі дубліката виконавчого листа необхідно встановити факт його втрати, а порядок передачі виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого, навіть за умови не відповідності його вимогам Закону, не може бути підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого документа та позбавляти права стягувача на виконання судового рішення, який розраховує налегітимність добросовісних дій ВДВС.

Втрата виконавчого листа встановлена начальником ВДВС в межах повноважень, визначених Законом, що не спростовано учасниками справи.

Верховний Суд зауважує, що видача дубліката втраченого виконавчого листа є необхідною для завершення судового провадження. Примусове виконання судового рішення гарантує і завершує здійснення прав сторін у справі. Суд на стадії виконання судового рішення викону забезпечувальну функцію, реалізація якої відбувається через попереднє санкціонування судом найбільш важливих процесуальних виконавчих дій, вчинення яких потребує встановлення додаткових гарантій законності та дотримання відповідних прав їх учасників, які забезпечуються судом, зокрема видача дубліката виконавчого листа.

Водночас Верховний Суд зазначає, що надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, судові рішення не відповідають вимогам частин 1 , 3 статті 263 ЦПК України, а саме засадам верховенства права, законності і обґрунтованості, а також завданню цивільного судочинства, тому підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами 1 та 3 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, але допущено порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 26 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Заяву начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про видачу дубліката виконавчого листа № 0907/2-2491/2011, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 18 березня 2013 року, задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа у справі № 0907/2-2491/2011 згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко