Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №226/3053/18

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 226/3053/18

провадження № 61-11048св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Покровське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області, ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 січня 2019 року у складі судді Клепка Л. І., постанову Донецького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Мальованого Ю. М., Соломаха Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про оголошення особи померлою, заінтересовані особи: Покровське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Покровське об'єднане УПФУ Донецької області), ОСОБА_2, про оголошення особи померлою.

Заява мотивована тим, що 27 червня 2008 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2, від якого мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочним рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 20 червня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 03 червня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу до досягнення дитиною віку повноліття.

Згідно з довідкою-розрахунком від 02 липня 2018 року, виданої Мирноградським міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, заборгованість ОСОБА_2 за аліментами за період з 13 травня 2011 року до 01 листопада 2018 року становить ~money0~

У зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_2 ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів та не проживав за своїм місцем реєстрації постійного проживання, ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 05 квітня 2012 року оголошено розшук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Димитров Донецької області.

Згідно з рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1. Цим рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 фактично не проживає в квартирі з вересня 2011 року, місце знаходження його невідоме.

Заявник зазначає, що за останнім місцем постійного проживання ОСОБА_2 відомостей немає вже більше 7 років.

Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно їй для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на їх дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила оголосити померлим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Димитров (м. Мирноград) Донецької області, останнє відоме місце постійного проживання: АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 10 січня 2019 року у задоволенні заявлених вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник не надала належних та обґрунтованих доказів на підтвердження наявності обставин, що загрожували життю ОСОБА_2, або обставин, що дають підставу робити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 15 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_2 за останні 7 років жодного разу не дав про себе знати своїм батькам, ОСОБА_1 - матері його дитини, знайомим, сусідам. Він знаходиться такий тривалий час в розшуку, жодним органом поліції ніде не виявлений, місця роботи не має, доходів не має. Все це підтверджено належними та допустимими доказами.

Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою, якщо пройшло три роки з дня одержання останніх відомостей про місце перебування цієї особи, то саме по собі це є достатньою підставою припускати її смерть, при статтями 400 402 409 410 416 ЦПК Україниодавство не вимагає необхідності доведення будь-яких інших обставин, зокрема, загрози її життю.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Покровське об'єднане УПФУ Донецької області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.

06 серпня 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 27 червня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 20 червня 2011 року. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 03 червня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до довідки Мирноградського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, заборгованість ОСОБА_2 за аліментам за період з 13 травня 2011 року до 01 листопада 2018 року становить ~money1~

Згідно з розрахунком заборгованості вбачається, що аліменти ОСОБА_2 жодного разу не сплачував. Погашення частини заборгованості в сумі ~money2~ в травні 2017 року відбулося за рахунок реалізації державним виконавцем на електронних торгах 1/3 частини його квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано втратившим право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 05 квітня 2012 року за поданням державного виконавця ОСОБА_2. оголошено в розшук у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів.

Згідно довідки від 30.10.2018 року № 23111/4021-18 Мирноградського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області у провадженні Мирноградського відділення поліції знаходиться оперативно-розшукова справа категорії "Розшук" відносно громадянина ОСОБА_2.

Згідно із відомостями Покровського об'єднаного УПФУ Донецької області, ОСОБА_2 пенсію не отримує. Остання сплата страхових внесків відбулася у жовтні 2011 року з останнього відомого місця роботи ОСОБА_2 - відділу освіти Покровської міської ради Донецької області. Відомості про його подальшу трудову діяльність відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Стаття 47 ЦК України передбачає, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлої може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

Виняток встановлений у ч.2 ст.46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісти, у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після сплину двох років від дня закінчення воєнних дій; неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від
31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною 1 статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти до висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

При цьому на наявність права, а не обов'язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини 1 статті 46 ЦК України.

Розглядаючи справу вказаної категорії, судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Разом із тим, судами досліджено ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 05 квітня 2012 року та довідку Мирноградського відділення поліції Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 30 жовтня 2018 року № 23111/402/18, відповідно до яких ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Димитров Донецької області, знаходиться у розшуку як неплатник аліментів.

Достатні належні та допустимі докази на встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2, в матеріалах справи відсутні.

При таких обставинах суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б давали достатні підстави для задоволення вимог про визнання ОСОБА_2 померлим, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 січня 2019 року, постанову Донецького апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило