Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2018 року у справі №459/212/17

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 459/212/17

провадження № 61- 34601св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця»,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (далі - ПрАТ «АСК «Скарбниця») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовна заява мотивована тим, що 08 квітня 2014 між ПрАТ «АСК «Скарбниця» та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АС/9224112.

27 квітня 2014 року відповідач, керуючи автомобілем марки ЗАЗ «Славута», державний номерний знак НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, унаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується вироком Радехівського районного суду Львівської області від 17 січня 2015 року.

У грудні 2015 року страхова компанія виплатила потерпілій ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 13 737,28 грн, визначеному страховим актом.

Посилаючись на те, що відповідач не повідомив у встановлені законом строки страховика про дорожньо-транспортну пригоду, у зв'язку з чим йому було надіслано претензію про відшкодування завданої ним шкоди в порядку регресу, проте ОСОБА_3 відшкодував таку шкоду частково, сплативши на користь страховика 4 432,64 грн.

Ураховуючи викладене, ПрАТ «АСК «Скарбниця» просило стягнути з відповідача на свою користь суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 304,64 грн.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа винна у дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до кримінальної відповідальності, сам страховик вказані обставини визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення ОСОБА_3 страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргуПрАТ «АСК «Скарбниця» задоволено. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 березня 2017 року скасовано, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АСК «Скарбниця» суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 304,64 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, без поважних на то причин не повідомив страховика про настання страхового випадку у законодавчо визначені строки, й відповідно страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому має право на регресну вимогу.

22 вересня 2017 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами у встановленому законом порядку, а обов'язок повідомлення страховика про настання страхового випадку у триденний термін, передбачений саме для встановлення наявності факту дорожньо-транспортної пригоди та уникнення необґрунтованих виплат, наявність яких не підтверджена жодним доказам, а сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення з нього в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 червня 2018 року справу № 459/212/17 за позовом ПрАТ «АСК «Скарбниця» до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справив касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 27 квітня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ЗАЗ «Славута», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_3, а саме наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Радехівського районного суду Львівської області від 17 січня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 570 грн без позбавлення права керувати транспортним засобом.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «АСК «Скарбниця», згідно з полісом від 08 квітня 2014 року № АТ/9224112.

07 травня 2014 року відповідач звернувся до ПрАТ «АСК «Скарбниця» із заявою про пошкодження автомобіля маркиЗАЗ «Славута» державний номерний знак НОМЕР_2 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27 квітня 2014 року, до якої додав пояснення обставин подій.

03 грудня 2015 року між ПрАТ «АСК «Скарбниця» та потерпілою ОСОБА_5 укладено договір відшкодування заподіяної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на виконання якої позивач 09 грудня 2015 року виплатив потерпілій страхове відшкодування в розмірі 13 737,28 грн.

29 грудня 2015 року ПрАТ «АСК «Скарбниця» звернулося до відповідача із претензією про відшкодування суми страхової виплати в порядку регресу, яку останній виконав частково, сплативши на користь позивача 4 432,64 грн.

Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, Моторне транспортне страхове бюро України про настання дорожньо-транспортної пригоди (підпункт 33.1.2, пункту 33.1, статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15, від 30 березня 2016 року № 6-186цс16 та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року справа № 759/19724/15-ц, від 16 травня 2018 року справа № 369/5335/15-ц.

Ураховуючи викладене, посилання апеляційного суду на вимоги статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи, так як обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються позивачем, страховик необґрунтовані виплати не здійснив.

Таким чином, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що у цьому випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення судового рішення, яке у своїй основі має базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2017 року скасувати.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 березня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А.С. Олійник Г. І. Усик