Історія справи
Постанова КЦС ВП від 20.06.2019 рокуПостанова ККС ВП від 31.05.2019 року
Постанова КЦС ВП від 20.09.2018 року
Постанова КЦС ВП від 15.11.2018 року
Постанова ВП ВС від 12.12.2018 року
Постанова ВАСУ від 12.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 27.11.2014 року
Постанова ВАСУ від 15.03.2016 року
Рішення ВССУ від 01.06.2016 року
Постанова ВАСУ від 16.09.2014 року
Постанова ВП ВС від 07.05.2020 року
Постанова ВП ВС від 05.12.2019 року
Постанова ВАСУ від 29.05.2014 року
Постанова ВАСУ від 08.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 08.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 01.04.2014 року
Постанова ККС ВП від 30.07.2019 року
Постанова ВАСУ від 17.03.2015 року
Постанова ККС ВП від 13.08.2018 року
Постанова ВАСУ від 19.01.2016 року
Постанова ВАСУ від 10.04.2014 року
Постанова ККС ВП від 25.07.2024 року у справі №
Постанова ККС ВП від 20.08.2018 року
Постанова ВАСУ від 29.05.2014 року
Постанова ВАСУ від 05.02.2014 року
Постанова ККС ВП від 21.05.2018 року
Постанова ВП ВС від 14.05.2020 року
Постанова КЦС ВП від 10.06.2020 року
Постанова КАС ВП від 05.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 12.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 12.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 14.06.2018 року
Постанова ККС ВП від 25.06.2018 року
Постанова КЦС ВП від 12.06.2019 року
Постанова ВП ВС від 05.07.2018 року
Постанова ККС ВП від 31.07.2018 року
Постанова ВП ВС від 23.08.2018 року
Постанова КЦС ВП від 19.09.2018 року
Постанова ВАСУ від 12.02.2014 року
Постанова ВАСУ від 25.05.2016 року
Постанова ККС ВП від 01.10.2018 року
Постанова ВАСУ від 24.03.2015 року
Постанова ККС ВП від 16.07.2018 року
Постанова ВП ВС від 18.10.2018 року
Постанова ККС ВП від 24.10.2018 року
Постанова ВП ВС від 12.12.2019 року
Постанова ВП ВС від 20.02.2020 року
Постанова ВП ВС від 06.12.2018 року
Постанова ККС ВП від 10.12.2018 року
Постанова ВП ВС від 17.01.2019 року
Постанова ВП ВС від 24.01.2019 року
Постанова ККС ВП від 05.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 07.02.2019 року
Постанова ККС ВП від 15.03.2019 року
Постанова ВП ВС від 04.04.2019 року
Постанова ВП ВС від 11.04.2019 року
Постанова КЦС ВП від 29.05.2019 року
Постанова ВАСУ від 15.01.2015 року
Постанова ВАСУ від 16.12.2015 року
Постанова ВП ВС від 21.11.2019 року
Постанова ВП ВС від 14.03.2019 року
Постанова ВП ВС від 06.02.2020 року
Постанова ВП ВС від 20.02.2020 року
Постанова КЦС ВП від 21.02.2020 року
Постанова ВП ВС від 04.04.2019 року
Постанова КЦС ВП від 28.04.2020 року
Постанова ВП ВС від 07.05.2020 року
Постанова ВП ВС від 07.05.2020 року
Постанова ККС ВП від 28.05.2020 року
Постанова ВАСУ від 24.09.2015 року
Постанова ККС ВП від 29.08.2018 року
Постанова ККС ВП від 09.11.2018 року
Постанова ККС ВП від 06.11.2018 року
Постанова ВП ВС від 22.11.2018 року
Постанова ВАСУ від 14.01.2014 року
Постанова ВП ВС від 01.11.2018 року
Постанова ВАСУ від 06.04.2016 року
Постанова ВАСУ від 27.01.2016 року
Постанова ВАСУ від 27.01.2016 року
Постанова ВАСУ від 21.01.2016 року
Постанова ВАСУ від 24.09.2015 року
Постанова ВАСУ від 09.09.2015 року
Постанова ВАСУ від 30.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 24.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 17.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 17.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 09.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 05.11.2014 року
Постанова ВАСУ від 23.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 14.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 22.07.2014 року
Постанова ВАСУ від 03.07.2014 року
Постанова ВАСУ від 12.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 28.05.2014 року
Постанова ВАСУ від 29.05.2014 року
Постанова ВАСУ від 29.05.2014 року
Постанова ВАСУ від 10.04.2014 року
Постанова ВАСУ від 26.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 19.02.2014 року
Постанова ВАСУ від 06.02.2014 року
Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року
Постанова ККС ВП від 12.02.2018 року
Постанова ВП ВС від 05.07.2018 року
Постанова ВАСУ від 14.01.2016 року
Постанова ВАСУ від 16.11.2016 року
Постанова ВАСУ від 05.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року
Постанова КЦС ВП від 19.09.2018 року
Постанова ВАСУ від 06.07.2016 року
Постанова ВАСУ від 10.06.2014 року
Постанова ВП ВС від 12.12.2019 року
Постанова ВАСУ від 31.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 27.08.2015 року
Постанова ВАСУ від 09.07.2015 року
Постанова ВАСУ від 04.02.2015 року
Постанова ВП ВС від 06.02.2020 року
Постанова ВАСУ від 17.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 24.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 21.01.2015 року
Постанова ККС ВП від 11.02.2020 року
Постанова ККС ВП від 02.05.2019 року
Постанова ВАСУ від 07.08.2014 року
Постанова ВАСУ від 21.07.2014 року
Постанова ВАСУ від 17.09.2014 року
Постанова ВАСУ від 13.02.2014 року
Постанова ВАСУ від 30.04.2014 року
Постанова ККС ВП від 02.03.2018 року
Постанова ВАСУ від 22.09.2015 року
Постанова ВАСУ від 16.09.2014 року
Постанова ВАСУ від 22.05.2014 року
Постанова ККС ВП від 02.01.2018 року
Постанова ККС ВП від 09.01.2018 року
Постанова ВП ВС від 11.04.2019 року
Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року
Постанова КЦС ВП від 18.07.2019 року
Постанова ВАСУ від 11.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 14.01.2015 року
Постанова ВП ВС від 07.05.2020 року
Постанова ККС ВП від 13.05.2020 року
Постанова ВАСУ від 28.05.2014 року
Постанова ВАСУ від 18.02.2014 року
Постанова ВП ВС від 25.06.2020 року
Постанова ККС ВП від 08.05.2018 року
Постанова ВАСУ від 31.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 04.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 17.06.2015 року
Постанова ВП ВС від 23.08.2018 року
Постанова ВП ВС від 20.06.2019 року
Постанова КЦС ВП від 29.01.2020 року
Постанова ВП ВС від 20.02.2020 року
Постанова ВП ВС від 13.12.2018 року
Постанова ВАСУ від 29.09.2014 року
Постанова ВП ВС від 13.02.2020 року
Постанова ВАСУ від 31.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 13.07.2016 року
Постанова ВАСУ від 28.10.2015 року
Постанова ВАСУ від 26.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 24.03.2015 року
Постанова ВП ВС від 07.06.2018 року
Постанова ВАСУ від 01.04.2014 року
Постанова ВАСУ від 03.07.2014 року
Постанова ВАСУ від 17.09.2015 року
Постанова ВАСУ від 14.09.2015 року
Постанова ККС ВП від 04.06.2020 року
Постанова ВАСУ від 24.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 24.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 17.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 17.06.2015 року
Постанова ВП ВС від 06.02.2020 року
Постанова ВП ВС від 19.12.2019 року
Постанова ВАСУ від 09.07.2014 року
Постанова ВАСУ від 29.04.2015 року
Постанова ВАСУ від 15.04.2015 року
Постанова ВАСУ від 06.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 24.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 04.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 04.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 04.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 04.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 14.01.2015 року
Постанова ВАСУ від 22.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 10.11.2014 року
Постанова ВАСУ від 11.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 03.11.2014 року
Постанова ВАСУ від 03.06.2015 року
Постанова ВП ВС від 06.06.2019 року
Постанова ВАСУ від 25.11.2014 року
Постанова ВП ВС від 27.05.2020 року
Постанова ВАСУ від 21.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 22.05.2014 року
Постанова ВАСУ від 11.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 29.05.2014 року
Постанова ВАСУ від 12.05.2016 року
Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року
Постанова ВП ВС від 23.01.2020 року
Постанова ВАСУ від 28.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 15.01.2014 року
Постанова ВАСУ від 20.08.2015 року
Постанова ВП ВС від 06.06.2019 року
Постанова ВП ВС від 14.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 21.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 21.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 21.05.2020 року
Постанова ВП ВС від 19.06.2019 року
Постанова КЦС ВП від 12.09.2018 року
Постанова КЦС ВП від 19.09.2018 року
Постанова ККС ВП від 24.09.2018 року
Постанова ВАСУ від 16.12.2014 року
Постанова ВП ВС від 01.11.2018 року
Постанова КЦС ВП від 07.11.2018 року
Постанова ВП ВС від 12.12.2019 року
Постанова КЦС ВП від 15.11.2018 року
Постанова ККС ВП від 19.11.2018 року
Постанова ВП ВС від 22.11.2018 року
Постанова ВП ВС від 13.12.2018 року
Постанова ВП ВС від 13.12.2018 року
Постанова ККС ВП від 15.01.2019 року
Постанова ВП ВС від 17.01.2019 року
Постанова ВП ВС від 07.02.2019 року
Постанова ВАСУ від 27.02.2014 року
Постанова ВП ВС від 28.03.2019 року
Постанова ВП ВС від 28.03.2019 року
Постанова ККС ВП від 31.05.2019 року
Постанова ВП ВС від 06.06.2019 року
Постанова ВП ВС від 06.06.2019 року
Постанова ВП ВС від 20.06.2019 року
Постанова ККС ВП від 21.02.2020 року
Постанова ВП ВС від 12.05.2022 року у справі №
Постанова ККС ВП від 24.02.2020 року
Постанова КЦС ВП від 26.09.2018 року
Постанова ККС ВП від 21.07.2020 року
Постанова ВАСУ від 12.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 01.04.2015 року
Постанова ВАСУ від 18.01.2016 року
Постанова ВАСУ від 20.04.2016 року
Постанова КЦС ВП від 29.05.2019 року
Постанова ВП ВС від 15.03.2018 року
Постанова ВАСУ від 23.03.2016 року
Постанова ВП ВС від 06.02.2020 року
Постанова ВП ВС від 13.02.2020 року
Постанова ВАСУ від 24.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 03.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 15.04.2015 року
Постанова ВАСУ від 26.01.2016 року
Постанова ВАСУ від 26.02.2015 року
Постанова ВП ВС від 07.02.2019 року
Постанова ВАСУ від 24.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 21.01.2015 року
Постанова ВАСУ від 10.12.2014 року
Постанова ВАСУ від 28.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 21.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 12.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 29.05.2014 року
Постанова ВАСУ від 23.04.2014 року
Постанова ВАСУ від 04.02.2014 року
Постанова ВАСУ від 22.01.2014 року
Постанова ВАСУ від 19.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 12.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 05.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року
Постанова ВАСУ від 06.07.2016 року
Постанова ККС ВП від 05.04.2018 року
Постанова ВАСУ від 22.12.2015 року
Постанова ККС ВП від 18.02.2020 року
Постанова ВАСУ від 30.01.2014 року
Постанова ВАСУ від 19.01.2016 року
Постанова ВАСУ від 21.01.2016 року
Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року
Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року
Постанова ВАСУ від 23.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 10.02.2016 року
Постанова ВП ВС від 13.12.2018 року
Постанова ВАСУ від 29.01.2015 року
Постанова ВАСУ від 06.03.2015 року
Постанова ВП ВС від 06.12.2018 року
Постанова ВП ВС від 18.06.2020 року
Постанова ВП ВС від 23.08.2018 року
Постанова ВП ВС від 07.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 18.06.2020 року
Постанова ВАСУ від 30.11.2015 року
Постанова ВАСУ від 04.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 15.04.2015 року
Постанова ВАСУ від 18.05.2015 року
Постанова ВАСУ від 04.11.2014 року
Постанова ВАСУ від 05.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 08.04.2014 року
Постанова ВАСУ від 06.02.2014 року
Постанова ВАСУ від 20.01.2014 року
Постанова ВАСУ від 06.04.2016 року
Постанова ВАСУ від 02.03.2016 року
Постанова КАС ВП від 16.05.2018 року
Постанова ВАСУ від 10.08.2016 року
Постанова ВАСУ від 13.07.2016 року
Постанова ВАСУ від 12.06.2014 року
Постанова ККС ВП від 13.06.2019 року
Постанова КАС ВП від 16.05.2018 року
Постанова ВП ВС від 15.03.2018 року
Постанова ВП ВС від 12.12.2019 року
Постанова ВАСУ від 15.07.2015 року
Постанова ВП ВС від 23.01.2020 року
Постанова ВАСУ від 26.11.2014 року
Постанова КАС ВП від 22.05.2018 року
Постанова ВАСУ від 19.03.2015 року
Постанова КЦС ВП від 12.06.2020 року
Постанова ВП ВС від 21.05.2020 року
Постанова ВАСУ від 05.11.2015 року
Постанова ВАСУ від 16.12.2015 року
Постанова ВАСУ від 08.04.2014 року
Постанова ВП ВС від 20.02.2020 року
Постанова ВАСУ від 04.02.2015 року
Постанова КАС ВП від 27.02.2018 року
Постанова ВАСУ від 21.10.2014 року
Постанова ККС ВП від 10.09.2018 року
Постанова ККС ВП від 15.03.2018 року
Постанова ВАСУ від 21.10.2014 року
Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року
Постанова КАС ВП від 13.03.2018 року
Постанова ВАСУ від 22.01.2015 року
Постанова ККС ВП від 10.05.2018 року
Постанова ВП ВС від 31.01.2019 року
Постанова ВП ВС від 23.08.2018 року
Постанова КАС ВП від 20.03.2018 року
Постанова ВАСУ від 24.07.2014 року
Постанова ВАСУ від 07.12.2016 року
Постанова ВАСУ від 23.03.2016 року
Рішення ВССУ від 21.12.2016 року
Постанова ВАСУ від 05.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 01.02.2016 року
Постанова ВАСУ від 10.12.2014 року
Постанова ВАСУ від 03.12.2014 року
Постанова ВАСУ від 20.05.2015 року
Постанова ВАСУ від 08.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 15.04.2015 року
Постанова ВАСУ від 15.04.2015 року
Постанова ВАСУ від 26.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 18.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 05.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 16.04.2014 року
Постанова ВАСУ від 23.01.2014 року
Постанова ВАСУ від 16.10.2015 року
Постанова ВАСУ від 15.06.2016 року
Постанова ВАСУ від 29.10.2015 року
Постанова ВАСУ від 01.04.2014 року
Постанова КЦС ВП від 20.06.2019 року
Постанова ВАСУ від 26.01.2016 року
Постанова КАС ВП від 26.06.2018 року
Постанова ККС ВП від 13.12.2018 року
Постанова КЦС ВП від 12.08.2019 року
Постанова ВАСУ від 03.06.2015 року
Постанова ККС ВП від 18.04.2018 року
Постанова КАС ВП від 05.06.2018 року
Постанова ВАСУ від 01.04.2014 року
Постанова ВП ВС від 31.01.2019 року
Постанова КЦС ВП від 01.07.2019 року
Постанова ККС ВП від 17.02.2020 року
Постанова ВАСУ від 15.04.2015 року
Постанова ВП ВС від 16.05.2019 року
Постанова ККС ВП від 27.04.2018 року
Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 24.07.2014 року
Постанова ККС ВП від 27.02.2019 року
Постанова ВАСУ від 05.06.2014 року
Постанова КАС ВП від 25.04.2018 року
Постанова ВАСУ від 30.01.2014 року
Постанова ВАСУ від 11.12.2014 року
Постанова ККС ВП від 17.05.2018 року
Постанова ВП ВС від 24.05.2018 року
Постанова ВП ВС від 24.05.2018 року
Постанова ВП ВС від 07.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 07.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 14.06.2018 року
Постанова ВП ВС від 14.06.2018 року
Постанова ККС ВП від 12.10.2018 року
Постанова ВП ВС від 31.01.2019 року
Постанова ВП ВС від 31.01.2019 року
Постанова ВАСУ від 02.04.2015 року
Постанова ККС ВП від 08.10.2018 року
Постанова ВАСУ від 18.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 25.11.2014 року
Постанова ККС ВП від 22.05.2018 року
Постанова ВАСУ від 29.06.2016 року
Постанова КЦС ВП від 03.04.2019 року
Постанова ВАСУ від 24.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 24.06.2015 року
Постанова ВАСУ від 17.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 24.03.2015 року
Постанова ВАСУ від 01.04.2015 року
Постанова ВАСУ від 24.02.2015 року
Постанова ВАСУ від 04.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 24.07.2014 року
Постанова ВАСУ від 11.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 05.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року
Постанова ВАСУ від 16.10.2015 року
Постанова ВАСУ від 12.03.2014 року
Постанова ВАСУ від 04.06.2014 року
Постанова ВАСУ від 26.03.2014 року

Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 601/1722/14-ц
провадження № 61-29017св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
відповідачі:Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Оріон», ОСОБА_5 ,
треті особи:Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Кременецький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_10 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2015 року у складі судді Зембри Є. Й. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бернадського Г. В., Гурського Б. О., Ткач О. І. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Оріон», ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_4 , Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», відділ Державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про звернення стягнення на частину майна Товариства та визнання права власності на майно та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон», ОСОБА_5 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», відділ Державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про звернення стягнення на частину майна товариства та визнання права власності на майно.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин «Оріон» (далі - ТОВ «Магазин «Оріон»), ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_4 , Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), відділ Державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції (реорганізований у Кременецький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про звернення стягнення на частину майна Товариства та визнання права власності на майно.
Позов обґрунтований тим, що рішеннями судів на користь позивачів стягнуто з ОСОБА_5 грошові кошти, однак, відповідач рішення судів не виконує та не погашає заборгованість. Зазначили, що у відділі державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави, фізичних та юридичних осіб сум заборгованості, у тому числі на користь ОСОБА_1 на загальну суму 266 151,22 грн, ОСОБА_3 на суму 149 173,02 грн і ОСОБА_2 на загальну суму 306 870,82 грн. Оскільки у ОСОБА_5 відсутнє інше майно, за рахунок якого можна було б погасити борги перед позивачами, окрім частки у статутному капіталі ТОВ «Магазин «Оріон», позивачі просили на підставі статті 149 Цивільного кодексу України виділити частину майна товариства, пропорційну частці боржника у статутному капіталі та звернути на нього стягнення, визнавши право власності за ними на частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «Магазин «Оріон».
У травні 2015 року ОСОБА_4 пред`явила аналогічний позов, посилаючись на те, що також є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_5 17 993,72 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2015 року позовні вимоги задоволені, звернуто стягнення на частину майна ТОВ «Магазин «Оріон», пропорційну частці ОСОБА_5 у статутному капіталі товариства 65 %, а саме на частину нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , що належить ТОВ «Магазин «Оріон» у межах суми боргу, виділивши в натурі та визнавши право власності згідно з висновком експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи від 11 червня 2015 року за №261/15-22 та додатку №1 до нього за: ОСОБА_1 на 3613/10000 частин, що складає 66,4 кв. м, вартість якої становить 266 743,22 грн, ОСОБА_3 на 2021/10000 частин, що складає 37,1 кв. м, вартість якої становить 149 173,02 грн, ОСОБА_2 на 30910/10000 частин, що складає 71,8 кв. м, вартість якої становить 288 674,59 грн, ОСОБА_4 на 456/10000 частин, що складає 8,4 кв. м, вартість якої становить 33 703,65 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щона користь позивачів з ОСОБА_5 стягнуті грошові кошти, у межах зведеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_5 встановлено відсутність у неї іншого майна, за рахунок якого можна погасити наявну заборгованість перед стягувачами, за винятком частки у статутному капіталі ТОВ «Магазин «Оріон». З висновку експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи від 11 червня 2015 року №261/15-22 вбачається можливість виділення в натурі частин нежитлового приміщення, що належить ТОВ «Магазин «Оріон», для передання їх у власність позивачам з метою погашення заборгованості ОСОБА_5 .
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 16 лютого 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Магазин «Оріон» задоволено частково, рішення Кременецького районного суду від 24 липня 2015 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання за ними права власності на частину нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , що належить ТОВ «Магазин «Оріон» скасовано, рішення Кременецького районного суду від 24 серпня 2015 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частини майна, звернення стягнення на частину майна, а також щодо розподілу судових витрат змінено, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ «Магазин «Оріон», ОСОБА_5 , та позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ТОВ «Магазин «Оріон», ОСОБА_5 про виділ частини майна, звернення стягнення на частину майна, визнання права власності задоволено частково, виділено частину майна ТОВ «Магазин «Оріон», пропорційну частці його учасника ОСОБА_5 , що становить 65 % статутного капіталу товариства, звернуто стягнення на частину майна ТОВ «Магазин «Оріон», пропорційну частці ОСОБА_5 у статутному капіталі товариства, що становить 65 %, вартістю згідно з балансом станом на дату пред`явлення вимог кредиторами 12 серпня 2014 року, за непогашеними борговими зобов`язаннями у зведеному виконавчому провадженні, що перебуває у відділі ДВС Кременецького районного управління юстиції про стягнення грошових коштів з ОСОБА_5 на користь держави, фізичних та юридичних осіб, в тому числі за непогашеними борговими зобов`язаннями ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 на суму 266 151,22 грн, ОСОБА_3 на суму 149 173,02 грн, ОСОБА_2 на загальну суму 306 870,82 грн, ОСОБА_4 на суму 17 993,72 грн, в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 16 лютого 2016 року мотивоване тим, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав за позивачами право власності на частину приміщення на АДРЕСА_1 , що належить ТОВ «Магазин «Оріон», кредитори боржника мають право вимагати виділу відповідної частини майна товариства для звернення на нього стягнення, а не визнання права власності на майно. Суд першої інстанції не зазначив у резолютивній частині суми заборгованості ОСОБА_5 перед позивачами, а також не врахував те, що у зведеному виконавчому провадженні грошові кошти стягуються із ОСОБА_5 крім позивачів, також і на користь інших осіб. Апеляційний суд відхилив доводи відповідача ТОВ «Магазин «Оріон» про те, що відповідачка ОСОБА_5 продала свою частку у статутному капіталі ТОВ «Магазин «Оріон» ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2015 року, оскільки ОСОБА_5 не зареєструвала відповідних змін у складі засновників ТОВ «Магазин «Оріон», відповідно до договору купівлі-продажу від 15 квітня 2015 року всі права та обов`язки учасника (засновника) товариства переходять до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору, проте зазначений договір не був нотаріально посвідчений. Внесення змін до статуту ТОВ «Магазин «Оріон» у зв`язку з відчуженням ОСОБА_5 частки іншій особі та вчинення відповідних реєстраційних дій не проводилось.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 05 квітня 2016 року виправлено описку, допущену в абзаці 2 сторінки 2, абзаці 4 сторінки 3, в абзаці 4 сторінки 5 мотивувальної частини та в резолютивній частині рішення апеляційного суду Тернопільської області від 16 лютого 2016 року, вказано, що сума боргу ОСОБА_5 перед ОСОБА_4 становить 33 536,85 грн, замість суми 17 993,72 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилено, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2015 рокузалишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо засновників, а також зміни до статуту ТОВ «Магазин «Оріон» у зв`язку з відчуженням ОСОБА_5 своєї частки іншій особі не вносилися. ОСОБА_10 не надав суду належних і допустимих доказів того, що він став учасником ТОВ «Магазин «Оріон» внаслідок придбання частки ОСОБА_5 у статутному капіталі, отже не довів, що вказане рішення порушує його права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_10 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Просив суд зупинити виконання рішення першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10 , зупинено виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2015 року.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 травня 2018 року справу № 601/1722/14-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щоОСОБА_5 на час постановлення оскаржуваного рішення не була учасником ТОВ «Магазин «Оріон», оскільки продала частку у статутному капіталі даного товариства ОСОБА_10 . У матеріалах справи наявно два договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Магазин «Оріон», укладених ОСОБА_5 та ОСОБА_10 15 квітня 2015 року і 16 квітня 2015 року. ОСОБА_10 у апеляційній скарзі посилався на договір від 16 квітня 2015 року, в якому не вказується про домовленість сторін про нотаріальне посвідчення, тому цей договір є дійсним. У матеріалах справи відсутній баланс ТОВ «Магазин «Оріон», з якого можна встановити вартість майна ТОВ «Магазин «Оріон». Позивачі не заявляли вимоги до ТОВ «Магазин «Оріон» про виділення частки ОСОБА_5 . Доказів відсутності у ОСОБА_5 іншого майна немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Кременецького районного суду від 10 липня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 209 956,62 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 03 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 79 601,57 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 12 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_15 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 149 962,77 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 01 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 80 814,57 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 08 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 56 506,87 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 03 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 22 604,20 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 03 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 11 302,10 грн.
Рішення Кременецького районного суду від 03 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 16 953,15 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 16 вересня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 22 380,40 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 25 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 508,29 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 14 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 15 709,93 грн.
Рішенням Кременецького районного суду від 28 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 14 485,43 грн.
Відповідно до довідки від 02 липня 2014 року №14653, виданої відділом державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції вбачається, на виконанні у даного відділі перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави, фізичних та юридичних осіб, у складі якого наявні:
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 1909/479, виданий 30 липня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ КБ «Надра» 28 341,83 грн, стягнуто - 263,85 грн, залишок - 28 077,98 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 2-1236, виданий 23 січня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ КБ «Надра» 122 546,40 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі №2-1236, виданий 23 січня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 80 814,57 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 1909/1001, виданий 10 жовтня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 56 508,87 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 1909/2290, виданий 16 жовтня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 22 604,20 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 1909/2762, виданий 30 січня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 11 302,21 грн, стягнуто - 641,71 грн, залишок - 10 660,50 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 601/259/13-ц, виданий 01 квітня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 16 953,15 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 601/772/13-ц, виданий 06 червня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 11 419,60 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 601/1273/13-ц, виданий 14 листопада 2013 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 22 609,80 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 601/289/14-ц, виданий 28 травня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 45 172,53 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду у справі № 1909/2661, виданий 02 січня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 149,962,80 грн, стягнуто - 457,75 грн, залишок 149 505,02 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду по справі № 2-1313, виданий 15 лютого 2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 79 601,57 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду по справі № 1909/1332/2012, виданий 08 серпня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 20 9956,60 грн, стягнуто - 883,60 грн, залишок 209 073,02;
- виконавчий лист Кременецького районного суду по справі № 1909/334, виданий 28 березня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 15 709,93 грн, стягнуто - 95,30 грн, залишок - 16 514,43 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду по справі № 601/473/13-ц, виданий 11 квітня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 508,29 грн, стягнуто - 0 грн;
- виконавчий лист Кременецького районного суду по справі № 1909/1268, виданий 31 липня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 14 485,43 грн, стягнуто - 0 грн.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 є одним із засновників ТОВ «Магазин «Оріон» та мала частку у розмірі 65 % статутного капіталу даного товариства.
Іншими учасниками ТОВ «Магазин «Оріон»є ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які разом володіють 35 % статутного капіталу товариства.
Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2014 року і від 11 червня 2015 року, проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість нежитлової будівлі № 75 загальною площею 1 404,2 кв. м, розташованої на вул. Шевченка у м. Кременці, яка належить ТОВ «Магазин «Оріон», становить 589 147 грн.
Відповідно до довідки відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції №8917 від 11 квітня 2014 року за ОСОБА_5 зареєстровано автомобіль марки «Volkswagen Caddy», пасажирський - В, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який виставлявся на аукціон, який не відбувся у зв`язку з відсутністю купівельного попиту.
Даний автомобіль вартістю 85 073,56 грн. є заставним майном і тому відділом ДВС Кременецького районного управління юстиції запропоновано АТ «Райффайзен Банк Аваль» залишити за собою вказане нереалізоване майно. На час вирішення спору зазначений автомобіль викрадений, а його вартість є недостатньою для погашення боргів позивачів.
Зміни у складі учасників ТОВ «Магазин «Оріон» щодо виключення ОСОБА_5 та включення до нього ОСОБА_10 не реєструвалися.
Зміни до статуту ТОВ «Магазин «Оріон»щодо виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_5 і включення до нього ОСОБА_10 не вносилися.
Ухвалою Кременецького районного суду від 09 лютого 2012 року заборонено ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продажу), дарування належної їй частки у статутному капіталі ТОВ «Магазин «Оріон».
Ухвалами Кременецького районного суду від 01 листопада 2011 року та від 17 січня 2012 року накладено арешт і заборонено відчуження всього рухомого та нерухомого майна та коштів.
19 жовтня 2016 року були проведені електронні торги, на яких реалізовано 65 % нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі триповерхової нежилої будівлі за адресою АДРЕСА_1 , яке належить ТОВ «Магазин «Оріон». Сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно, склала 1 472 400 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 149 Цивільний кодекс України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій (далі - ЦК України) і статті 57 Закону України «Про господарські товариства» звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.
Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_5 іншого майна, достатнього для задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року), у мотивувальній частині рішення наводяться мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази.
Апеляційний суд навів мотиви, з яких від виходив, вважаючи встановленою відсутність факту переходу прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Магазин «Оріон» від ОСОБА_5 до ОСОБА_10 .
Так, ухвалами Кременецького районного суду від 09 лютого 2012 року, від 01 листопада 2011 року та від 17 січня 2012 року заборонено ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продажу), дарування належної їй частки учасника товариства у статутному капіталі ТОВ «Магазин «Оріон», накладено арешт і заборону відчуження усього рухомого та нерухомого майна і коштів, які були виконані відділом державної виконавчої служби.
22 вересня 2015 року ОСОБА_5 надала суду заяву, до якої долучила копію договору від 15 квітня 2015 рокущодо продажу ОСОБА_5 ОСОБА_10 частки у статутному капіталі ТОВ «Магазин «Оріон», укладеного у простій письмовій формі, відповідно до якого частка у статутному капіталі переходить до ОСОБА_5 з моменту нотаріального посвідчення договору (пункти 3, 11).
ТОВ «Магазин «Оріон» у жовтні 2015 року, оскаржуючи рішення першої інстанції від 24 липня 2015 року, а також ухвалу суду першої інстанції від 06 жовтня 2015 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення від 24 липня 2015 року, в апеляційних скаргах також посилається на даний договір від 15 квітня 2015 року.
Копія договору, датованого 16 квітня 2015 року, щодо продажу ОСОБА_5 ОСОБА_10 частки у статутному капіталі ТОВ «Магазин «Оріон» була надана до суду першої інстанції ОСОБА_10 у квітні 2016 року разом із заявою про перегляд заочного рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2015 року.
Судами попередніх інстанцій встановлена відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін у складі учасників ТОВ «Магазин «Оріон» щодо виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_5 та включення до нього ОСОБА_10 . Зміни до статуту ТОВ «Магазин «Оріон»щодо виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_5 і включення до нього ОСОБА_10 не приймалися, нова редакція статуту із зазначенням ОСОБА_10 учасником товариства не реєструвалася.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду постановлені без додержання норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судами першої і апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми матеріального права, які підлягали застосуванню.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
На час розгляду касаційної скарги рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2015 року було скасоване у частині, а у іншій частині - зміненорішеннямАпеляційного суду Тернопільської області від 16 лютого 2016 року, з огляду на що відсутня необхідність у поновленні його виконання.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. А. Стрільчук