Історія справи

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 742/3238/17

провадження № 61-27480св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») на свою користь майнову шкоду, завдану працівником банку під час виконання своїх трудових обов`язків, виходячи з суми вкладу у гривнях 48 880,96 грн з урахуванням індексу інфляції та розрахунку відсотків на загальну суму 163 400,87 грн, а також, виходячи з суми вкладу у доларах США - 20 472,97 дол. США, з урахуванням індексу інфляції та розрахунку відсотків на загальну суму 865 361,53 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 , працюючи на посаді старшого касира відділу публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» у місті Прилуки (правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), зловживаючи його довірою, зняла з депозитних рахунків грошові кошти у зазначених вище сумах на свою користь, чим спричинила йому майнову шкоду.

Посилаючись на норми статей 533, 1049, 1172, 1191 ЦК України та статтю 21 КЗпП України, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем того, що ОСОБА_3 під час протиправного присвоєння його коштів виконувала посадові обов`язки, тому банк не повинен нести відповідальність за її дії. Між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 не укладались будь-які договори, позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування нею шкоди позивач не заявляв.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 депозитні вклади в сумі 604 900,48 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки банківські вклади ОСОБА_1 повернуті не були, вони підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Суд не звернув увагу на те, що між банком та ОСОБА_1 жодних договорів не укладалось.

ОСОБА_3 підозрювалася у вчиненні кримінального правопорушення, як приватна особа, що фактично встановлено органом досудового слідства під час кваліфікації злочину та пред`явлення повідомлення про підозру за частиною другою статті 192 КК України, а тому банк не може нести відповідальність за її дії, які вчиненні нею не при виконанні своїх трудових (службових) обов`язків та спричинили шкоду позивачу.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не находили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про відшкодування майнової шкоди та витребувано справу з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року вищезазначену справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що на початку 2009 року він за допомогою ОСОБА_2 , яка працювала касиром у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», відкрив у зазначеному банку депозитні рахунки, проте ОСОБА_2 внесені ним грошові кошти незаконно зняла та привласнила, у результаті чого йому завдано майнової шкоди. Як на підставу своїх вимог посилався на норми частини першої статті 1172 ЦК України та просив шкоду стягнути з банку, у трудових відносинах з яким цей працівник перебувала.

Суди попередніх інстанцій установили, що ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 192 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Провадження у справі закрито.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 , працюючи на посаді старшого касира відділу ПАТ «Промінвестбанк» міста Прилуки, в обов`язки якої не входили організаційно-розпорядчі функції та не будучи у зв`язку з цим службовою особою, переслідуючи корисливу мету, при обслуговуванні депозитних рахунків ОСОБА_1 , діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на привласнення майна, шляхом зловживання довірою ОСОБА_1 , за відсутністю ознак шахрайства, в період часу з 09 липня 2009 року до 01 червня 2011 року зняла з депозитних рахунків № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12 грошові кошти на загальну суму 48 880,96 грн та 20 472,97 дол. США, що згідно курсу Національного банку України станом на момент вчинення злочину становить 160 304,36 грн, які обернула на свою користь, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду у великому розмірі шляхом обману та зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства на загальну суму 209 185,32 грн. Привласнені таким чином грошові кошти в подальшому використала на власні потреби.

Банківські вклади ОСОБА_1 повернуті не були.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в статті 1166 ЦК України.

У тих випадках, коли шкоду завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір та стягуючи з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 604 900,48 грн за депозитними вкладами, апеляційний суд послався на те, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які випливають з договорів депозитного вкладу.

Заперечуючи проти позову, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» під час розгляду справи судом інстанції просив застосувати позовну давність.

Апеляційний суд, вирішуючи спір, послався на те, що підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні з огляду на положення пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, якою визначено, що позовна давність не розповсюджується на вимогу вкладника до банку, іншої фінансової установи, про видачу вкладу.

Між тим, апеляційний суд не звернув увагу на те, що предметом позову у даній справі є не видача депозитного вкладу, а відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_2 , яка скоїла злочин, перебуваючи у трудових відносинах з банківською установою, та з огляду на це і з урахуванням пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України не перевірив дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи зазначене, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков