Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №2-7389/11

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 2-7389/11

провадження № 61-48587св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , Одеська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , на рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2017 року в складі судді Пучкової І. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Цюри Т. В., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, зобов`язання вичинити дії.

Позовна заява ОСОБА_6 мотивована тим, що його дружині ОСОБА_7 належав житловий будинок з надвірними спорудам на АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилася спадщина на вказане майно, позивач звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою, проте нотаріус усно відмовив у прийнятті спадщини з невідомих причин.

На підставі викладеного ОСОБА_6 просив: визнати за ним право власності на житловий будинок за надвірними спорудам на АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 ; витребувати з Третьої одеської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_7 ; зобов`язати Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» виготовити технічний паспорт на вказаний будинок з надвірними спорудами.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15 травня 2012 року залучено ОСОБА_2 як співвідповідача до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_6 .

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вона є донькою ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проживала з нею на час відкриття спадщини, тому прийняла її. Інші особи з ОСОБА_7 не проживали.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на житловий будинок на АДРЕСА_2 у порядку спадкування після смерті матері.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 06 вересня 2012 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_6

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 09 жовтня 2012 року залучено ОСОБА_4 як співвідповідача до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_6

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2012 року зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника ОСОБА_6 у зв`язку зі смертю останнього 28 листопада 2012 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19 червня 2013 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20 серпня 2013 року провадження у справі за позовом ОСОБА_6 закрито, зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

У грудні 2014 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скарга на ухвалу суду першої інстанції від 20 серпня 2013 року, в якій вказувала, що вона прийняла спадщину після ОСОБА_6 , тому є його правонаступником, отже спірні правовідносини не припинилися внаслідокв смерті останнього.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 20 серпня 2013 року у частині закриття провадження скасовано та справу в указаній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2015 року справу призначено до розгляду.

У травні 2015 року ОСОБА_8 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , звернувся до суду із зустрічним позовом до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту належності частки у спадщині, визнання права власності.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_8 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , мотивована тим, що після смерті ОСОБА_7 спадщину фактично прийняли ОСОБА_9 (дочка спадкодавця), ОСОБА_2 (дочка спадкодавця), ОСОБА_6 (чоловік спадкодавця), тобто кожен по 1/3 частині житлового будинку на АДРЕСА_2 .

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не оформивши спадщину після ОСОБА_7 Спадину, яка складається з 1/3 частини житлового будинку на АДРЕСА_2 , після ОСОБА_9 прийняв ОСОБА_4 (син спадкодавця), оскільки на час відкриття спадщини був малолітнім. Чоловік спадкодавця - ОСОБА_8 , відмовився від спадщини на користь малолітнього сина ОСОБА_4 ОСОБА_6 (батько спадкодавця) спадщини не приймав.

На підставі викладеного ОСОБА_8 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , просив: встановити факт належності ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 частини житлового будинку на АДРЕСА_2 ; визнати за малолітнім, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами на АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 .

У травні 2015 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила залучити її до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_6

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказувала, що між нею та ОСОБА_6 30 квітня 2004 року зареєстровано шлюб та вони проживали разом до смерті останнього. За життя ОСОБА_6 заповів все своє майно ОСОБА_1 , тому вона є правонаступником позивача за первісним позовом.

Протокольною ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24 червня 2015 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі як правонаступника ОСОБА_6 .

У липні 2015 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , про зменшення обов`язкової частки у спадщині, визнання права власності.

Уточнена позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що після смерті ОСОБА_7 спадщину, яка складалась з житлового будинку на АДРЕСА_2 , прийняв її чоловік ОСОБА_6 та доньки: ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , тобто кожен по 1/3 частині спадкового майна.

Проте оформити належним чином спадщину ОСОБА_6 не мав можливості, оскільки ОСОБА_2 чинила перешкоди у вчиненні цієї дії, зокрема не допускала його та представників реєстраційної служби до спадкового майна з метою оформлення технічного паспорта на будинок та довідки характеристики. Без вказаних документів ОСОБА_6 не зміг оформити спадщину після смерті ОСОБА_7

ОСОБА_1 також вказувала, що під час розгляду цієї справи померла ОСОБА_9 , після якої відкрилася спадщина на частину будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_2 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 є її чоловік ОСОБА_8 , син ОСОБА_4 та батько ОСОБА_6

Зазначила, що ОСОБА_8 подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини на користь сина ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 прийняв спадщину після ОСОБА_9 , оскільки на час відкриття спадщини був зареєстрований з нею за одною адресою. Отже, після смерті ОСОБА_9 будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_2 повинен належати ОСОБА_6 (4/9 часток); ОСОБА_4 (2/9 часток); ОСОБА_2 (3/9 часток).

Крім того, ОСОБА_1 вказувала, що за життя ОСОБА_6 склав заповіт на її користь, тому вона має право на спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_2 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини, є інвалідом другої групи, тому відповідно до статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині.

Проте, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 склалися неприязні відносини, вона перешкоджала батькові в оформленні спадщини та не пускала його до будинку, тобто він не мав можливості там мешкати, тому проживав у ОСОБА_1

ОСОБА_1 вважала, що за вказаних обставин наявні підстави для застосування норми статті 1241 ЦК України та зменшення розміру обов`язкової частки ОСОБА_2 у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: зменшити розмір обов`язкової частки ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 1/27 частки будинку на АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_6 на 11/27 частин будинку на АДРЕСА_2 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21 грудня 2015 року прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_8 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4

Під час розгляду справи ОСОБА_8 помер ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), тому апеляційним судом протокольною ухвалою від 01 листопада 2018 року до участі у справі як представника неповнолітнього ОСОБА_4 залученого його опікуна (діда) ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 право власності на 5/18 частин будинку на АДРЕСА_2 , що в цілому складається з одного житлового будинку, загальною житловою площею 28,4 кв. м, та надвірних споруд: «Б» літня кухня, «В» сарай, «Ж» вбиральня, № 1-6 огорожа, «І» мощення, що розташовані на земельній ділянці, площею 886 кв. м.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_8 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 права власності на 1/3 частини будинку на АДРЕСА_2 , що у цілому складається із одного житлового будинку на АДРЕСА_2 , загальною житловою площею 28,4 кв. м, та надвірних споруд: «Б» літня кухня, «В» сарай, «Ж» вбиральня, № 1-6 огорожа, «І» мощення, що розташовані на земельній ділянці, площею 886 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спадщину після ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рівних частках (по 1/3 частині будинку на АДРЕСА_2 ) прийняли її чоловік ОСОБА_6 (фактично вступив в управління та володіння спадковим майном), дочка ОСОБА_9 (у визначний законом строк звернулася до нотаріуса з відповідною заявою), дочка ОСОБА_2 (фактично вступила в управління та володіння спадковим майном).

Проте, в нотаріальному порядку спадкові права після смерті ОСОБА_7 належним чином оформлені не були в зв`язку з неможливістю проведення інвентаризації приміщення.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , були батько ОСОБА_6 (спадщину не прийняв: не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, у визначений законом строк заяви про прийняття спадщини нотаріусу не подав), чоловік ОСОБА_8 (подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини на користь малолітнього сина ОСОБА_4 ) та син ОСОБА_4 (прийняв спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України).

Таким чином, малолітній син ОСОБА_9 - ОСОБА_4 , в установленому законом порядку успадкував як спадкоємець першої черги за законом належну матері 1/3 частину спірного будинку.

ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за життя заповів все своє майно дружині ОСОБА_1 (перебували у шлюбі з 30 квітня 2004 року та мешкали разом в будинку на АДРЕСА_1 ), яка прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

Спадкоємцем за законом після ОСОБА_6 є також його дочка ОСОБА_2 , яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та відповідно частини першої статті 1241 ЦК України успадкувала, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Разом з тим, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами обставин, які є підставою для зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що з копій рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 травня 2007 року, касаційної скарги ОСОБА_6 від 13 грудня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 15 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про усунення перешкод в оформленні права власності, вбачається, що ОСОБА_6 мав поважні причини пропуску строку позовної давності, що не залежали від його волі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду повністю, скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно залучив до участі у справі як правонаступника ОСОБА_6 - ОСОБА_1

ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він не проживав зі спадкодавцем та не подав заяви до нотаріуса, докази на спростування цих доводів у матеріалах справи відсутні. У спірному будинку проживала та проживає лише ОСОБА_2 , тому вона має право на спадщину.

ОСОБА_6 пропустив строк позовної давності, про застосування якого було заявлено в суді першої інстанції, тому суд повинен був відмовити у задоволенні позову його правонаступнику - ОСОБА_1 , оскільки відсутні правові підстави для розгляду її позову.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що зібраними у справі доказами підтверджено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7 , оскільки він проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, іншого житла не мав та фактично вступив у володіння та управління спадковим майном. ОСОБА_2 не надала доказів на спростування цих обставин.

У подальшому ОСОБА_6 склав заповіт на ОСОБА_1 , з якою одружився 30 квітня 2004 року та постійно проживав.

Зібраними у справі доказами підтверджено поважність пропуску строку позовної давності ОСОБА_6

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 лютого 2019 справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 29 березня 1969 року укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Від шлюбу у подружжя народились дочки: ОСОБА_9 та ОСОБА_2

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту після себе не залишила, та після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок на АДРЕСА_2 . Зазначений будинок належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право спадкування за заповітом.

Після смерті ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини до Третьої державної нотаріальної контори м. Одеси 27 травня 2002 року звернулась дочка ОСОБА_9 Як інших спадкоємців ОСОБА_9 зазначила свого батька ОСОБА_6 та сестру ОСОБА_2 , які також звертались із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , вважаючи себе спадкоємцями, які прийняли спадщину.

До ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на день відкриття спадщини, ОСОБА_6 мав єдине житло - спадковий будинок на АДРЕСА_2 , у якому він проживав та був зареєстрований з дружиною ОСОБА_7 . Продовжуючи проживати в цьому будинку після ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 вступив в управління та володіння спадковим майном після ОСОБА_7

ОСОБА_2 також мешкала у спадковому будинку після смерті матері та продовжує мешкати в спірному будинку на час розгляду справи. ОСОБА_2 вступила в управління та володіння спадковим майном після ОСОБА_7

На підставі викладеного суди встановили, що після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли в рівних частинах чоловік спадкодавця ОСОБА_6 , а також їхні дочки: ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (тобто по 1/3 частині кожен).

Разом з тим, в нотаріальному порядку спадкові права після смерті ОСОБА_7 належним чином оформлені не були в зв`язку з неможливістю проведення інвентаризації приміщення.

Суди також встановили, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіту після себе не залишила. Спадкоємцями за законом після її смерті є батько ОСОБА_6 , чоловік ОСОБА_8 та малолітній син ОСОБА_4

ОСОБА_8 28 листопада 2011 року подав до нотаріальної контори заяву, відповідно до якої відмовився від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 на користь малолітнього сина ОСОБА_4

Встановлено, що ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті дочки ( ОСОБА_9 ), оскільки на момент смерті з нею не проживав, а проживав разом з дружиною ОСОБА_1 та не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, малолітній син ОСОБА_9 - ОСОБА_4 , в установленому законом порядку успадкував як спадкоємець першої черги за законом належну матері 1/3 частину спірного будинку.

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 з 30 квітня 2004 року.

ОСОБА_6 13 вересня 2012 року склав заповіт, який був нотаріально посвідчений, відповідно до умов якого все належне йому майно заповідав ОСОБА_1 Зазначений заповіт на час судового розгляду справи є чинним, ніким не оскаржувався та не визнавався недійсним.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , після його смерті відкрилась спадщина на належну йому, проте, не оформлену частку в будинку на АДРЕСА_2 .

Встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6 , постійно проживаючи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6

Встановлено, що на час смерті батька ОСОБА_2 була інвалідом другої групи та має право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 ЦК України.

Суди також встановили, що у матеріалах справи відсутні докази для зменшення розміру обов`язкової частки ОСОБА_2 у спадщині після смерті ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), а також відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України норми цього Кодексу застосовуються до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, до правовідносин щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до частини першої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з частиною першою та другою статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що спадщину після ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рівних частках (по 1/3 частині будинку на АДРЕСА_2 ) прийняли її чоловік ОСОБА_6 (фактично вступив в управління та володіння спадковим майном), дочка ОСОБА_9 (у визначний законом строк звернулася до нотаріуса з відповідною заявою), дочка ОСОБА_2 (фактично вступила в управління та володіння спадковим майном).

Разом з тим, до правовідносин щодо прийняття спадщини після ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , застосовуються норми ЦК України 2004 року.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (стаття 1258 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (частини перша, третя, четверта статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Частиною другою статті 1274 ЦК України визначено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , були батько ОСОБА_6 (спадщину не прийняв: не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, у визначений законом строк заяви про прийняття спадщини нотаріусу не подав), чоловік ОСОБА_8 (подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини на користь малолітнього сина ОСОБА_4 ) та син ОСОБА_4 (прийняв спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України).

Таким чином, малолітній син ОСОБА_9 - ОСОБА_4 , в установленому законом порядку успадкував як спадкоємець першої черги за законом належну матері 1/3 частину спірного будинку.

ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за життя заповів все своє майно дружині ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

Дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, відповідно частини першої статті 1241 ЦК України успадкувала, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов`язкова частка), тобто - 1/18 частку спірного майна.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 має право на спадщину 7/18 частки (1/3 + 1/18) будинку з надвірними спорудам на АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 належить 6/18 часток (1/3 частка) вказаного будинку з надвірними спорудам, а ОСОБА_1 - 5/18 часток цього майна.

Разом з тим, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами обставин, які є підставою для зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_2 , що вірно встановлено судами.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно залучив до участі у справі як правонаступника ОСОБА_6 - ОСОБА_1 , оскільки зібраними у справі доказами підтверджено факт правонаступництва. Так, на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 подано до суду копії свідоцтва про одруження, заповіту тощо, вказаним доказам судами надана належна правова оцінка.

Права ОСОБА_2 не порушені у даній справі, оскільки вона приймала участь у ній як відповідач та користувалась усіма правами, наданими їй ЦПК України для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки належними та допустимими доказами підтверджено, що він проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Як суд першої інстанції, так й апеляційний суд спростував посилання учасників процесу на пропуск ОСОБА_6 строку позовної давності, вказані висновки підтверджені матеріалами справи, а результат указаної процесуальної дії викладено в оскаржуваних судових рішеннях, тому доводи касаційної скарги в цій частині також не заслуговують на увагу.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк