Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 12.05.2022 року у справі №2-5478/04 Постанова КЦС ВП від 12.05.2022 року у справі №2-5...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.05.2022 року у справі №2-5478/04

Державний герб України

Постанова

Іменем України

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 2-5478/04

провадження № 61-19091св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

стягувач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24 вересня 2020 року у складі судді Клименко А. Я. та постанову Сумського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

у справі за заявою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач - ОСОБА_1 .

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2020 року відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - ВПВР УЗПВР у Сумській області ПСМУ МЮ (м. Суми)) звернувся до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні.

Заява мотивована тим, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми зобов`язано Зарічний відділ міліції Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - Зарічний ВМ СМВ УМВС України в Сумській області) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 1 872,07 грн, грошову компенсацію на пайкове утримання в сумі 212,20 грн та 3,40 грн судових витрат, а всього 2 087,67 грн.

На виконання вказаного судового рішення Зарічним районним судом м. Суми було видано виконавчий лист від 22 вересня 2004 року № 2-5478/04, а 04 листопада 2004 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вказує, що 10 грудня 2004 року державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 850,00 грн. Також, постановою від 10 грудня 2004 року на боржника було накладено штраф в розмірі 340,00 грн за невчинення дій, які він був зобов`язаний вчинити згідно виконавчого документа.

Зазначає, що в ході виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми було встановлено, що вказане виконавче провадження № 151678 втрачено при переїзді відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, що розташовувалося за адресою: вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м. Суми за новою адресою: вул. Петропавлівська, буд. 75 м. Суми. Вказує, що на момент звернення з цією заявою до суду, рішення Зарічного районного суду м. Суми не виконано. Постановою заступника начальника управління - начальника ВПВР УЗПВР у Сумській області ПСМУ МЮ (м. Суми) від 07 вересня 2020 року відновлено виконавче провадження ВП № 151678 з примусового виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми від 22 вересня 2004 року № 2-5478/04. Однак, в ході виконання вказаного виконавчого документа державним виконавцем було з`ясовано, що боржник - Зарічний ВМ СМВ УМВС України в Сумській області ліквідовано, утворено Головне управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777, вул. Г. Кондратьєва, буд. 23, м. Суми, 40000) (далі - ГУ НП у Сумській області).

Посилаючись на вказані обставини, заявник просить замінити сторону (боржника) у виконавчому провадженні ВП № 151678 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5478/04 із Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області на його правонаступника ГУ НП в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777, вул. Г. Кондратьєва, буд. 23, м. Суми, 40000).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, в задоволенні заяви ВПВР УЗПВР у Сумській області ПСМУ МЮ (м. Суми) про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що Національна поліція України є новоствореним органом виконавчої влади та не є правонаступником міліції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ВПВР УЗПВР у Сумській області ПСМУ МЮ (м. Суми), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким замінити сторону у виконавчому провадженні.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Зарічного районного суду м. Суми.

13 квітня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 28 квітня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 травня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Сердюк В. В., Стрільчук В. А.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що фактично ГУ НП в Сумській області є правонаступником Зарічного ВМ СМУ УМВС України в Сумській області, оскільки виконує аналогічні функції.

Доводи інших учасників справи

У березні 2021 року ГУ НП в Сумській області надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що доводи касаційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства, а ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 вересня 2004 року в справі № 2-5478/2004 визнано дії посадових осіб Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області, пов`язані з невиплатою ОСОБА_1 заборгованості з грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування та компенсації за пайкове утримання неправомірними. Зобов`язано Зарічний ВМ СМВ УМВС України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 1 872,07 грн, грошову компенсацію за пайкове утримання в сумі 212,20 грн та 3,40 грн судових витрат, а всього 2 087,67 грн (а. с. 52, 53).

На виконання вказаного рішення суду 26 жовтня 2004 року Зарічний районний суд м. Суми видав виконавчий лист № 2-5478/04, який ОСОБА_1 отримав 02 листопада 2004 року (а. с. 55-57).

04 листопада 2004 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень Сумського обласного управління юстиції Литвиненком О. О. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми від 26 жовтня 2004 року № 2-5478/04 (ВП № 151678) (а. с. 57).

11 березня 2020 року стягувач звернувся до ВПВР УЗПВР у Сумській області ПСМУ МЮ (м. Суми)із заявою, в якій просив повідомити його, на якій стадії перебуває виконавче провадження та чому не виконано рішення Зарічного районного суду м. Суми, відповідно до виконавчого листа від 22 жовтня 2004 року № 2-5478/04 (а. с. 66).

В березні 2020 року державний виконавець звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із заявою про видачу дубліката виконавчого листа від 22 жовтня 2004 року № 2-5478/04 в зв`язку з втратою виконавчого провадження (ВП № 151678) при переїзді відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, що розташовувалося за адресою: вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м. Суми за новою адресою: вул. Петропавлівська, буд. 75 м. Суми (а. с. 58-60).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 травня 2020 року по справі № 2-5478/04 задоволено заяву державного виконавця ВПВР УЗПВР у Сумській області ПСМУ МЮ (м. Суми)про видачу дубліката виконавчого листа. Видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-5478/04 про зобов`язання Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 1 872,07 грн, грошову компенсацію за пайкове утримання в сумі 212,20 грн та 3,40 грн судових витрат, а всього 2 087,67 грн (а. с. 109, 110).

Постановою заступника начальника управління - начальника ВПВР УЗПВР у Сумській області ПСМУ МЮ (м. Суми)від 07 вересня 2020 року відновлено виконавче провадження ВП № 151678 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5478/04, виданого 22 жовтня 2004 року Зарічним районним судом м. Суми (а. с. 142-144).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно із пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 304 «Про реорганізацію деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ»Сумське міське управління УМВС у Сумській області та підпорядковані йому Зарічний, Ковпаківський районні відділи реорганізовано шляхом злиття в Сумський міський відділ, з огляду на що Сумський міський відділ УМВС України в Сумській області є правонаступником Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено ГУ НП в Сумській області. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано Сумський міський відділ УМВС України в Сумській області.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сумський міський відділ УМВС України в Сумській області припинено як юридичну особу 16 листопада 2018 року.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України від02 липня 2015 року «Про Національну поліцію».

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Тобто діяльність центрального органу управління Національної поліції та територіальних органів Національної поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію», який набув чинності з 07 листопада 2015 року. Водночас, діяльність міліції було врегульовано Законом України «Про міліцію».

Зі змісту вказаних нормативно-правових актів вбачається, що Національна поліція Українине є правонаступником Міністерства внутрішніх справ та його територіальних органів.

Отже, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення не про реорганізацію, а про повну ліквідацію органів внутрішніх справ.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 рокуу справі № 295/3581/19(провадження № 61-7267св20).

У постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 825/620/16 (провадження № К/9901/12082/18) зазначено, що Національна поліція України не є правонаступником міліції в силу закону.

Виконання Національною поліцією функцій, які раніше були покладені на органи внутрішніх справ, не свідчить про правонаступництво вказаних у поданні юридичних осіб, як суб`єктів цивільних правовідносин.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24 вересня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:А. І. Грушицький С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Сердюк В. А. Стрільчук

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати