Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2021 року у справі №686/5244/21
Постанова КЦС ВП від 12.04.2022 року у справі №686/5244/21

Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 686/5244/21

провадження № 61-14316св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна,

третя особа - Державна казначейська служба України

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року у складі судді Павловської А. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, у якому у якості представника відповідача вказував Офіс Генерального прокурора та просив стягнути з держави Україна на свою користь 23 000 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року.

Позов мотивовано тим, що під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки позивачу завдано моральної шкоди, яка проявилася у моральних стражданнях та переживаннях, які він поніс, розчаруванні в системі органів державної влади держави Україна. Додаткове психологічне напруження виникло внаслідок правової невизначеності, яке викликало у позивача почуття душевного болю.

Внаслідок невиконання рішення судів порушено його право на конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади в частині правомірності та добросовісності, право приватної власності на паспортну книжечку, право правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, що були понесені на відновлення порушених прав, право на справедливий суд, право на судовий захист, адже виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив у розмірі 23 000 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 23 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 1000 грн компенсації моральної шкоди.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь моральну шкоду у розмірі 1000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №686/8422/20 за участю цих же сторін, що набрало законної сили має преюдиційне значення у цій справі. Вказаним рішенням встановлено, що внаслідок бездіяльності посадової особи управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області позивачу завдано моральних страждань та стягнуто компенсацію моральної шкоди станом на 23 квітня 2020 року.

Невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11, яке набрало законної сили та яким зобов`язано Хмельницький міський відділ УМВСУ в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який йому видати на руки, триває.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в період з 15 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року зазнав моральних страждань з огляду на необхідність докладання додаткових зусиль та часу для організації свого життя, а отже наявні підстави для стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

У стягненні іншої частини заявлених позивачем до стягнення суми суд першої інстанції відмовив, посилаючись на визначення цієї суми у надмірному розмірі, який не відповідає характеру і ступеню страждань позивача.

Суд також відмовив у задоволенні позовних вимог, які стосуються відшкодування моральної шкоди за відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення адміністративного суду, оскільки в разі незгоди з такими судовими рішеннями позивач має право на їх оскарження в апеляційному і касаційному порядку, а не на стягнення за них моральної шкоди.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2021 року стягнуто з Держави Україна 10 грн судового збору в дохід держави.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 10 червня 2021 року залишено без задоволення.

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Офісу Генерального прокурора на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року задоволено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди незаконністю дій чи бездіяльністю Хмельницького окружного адміністративного суду, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю та наслідками, зазначеними ним у позові, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з держави Україна моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року .

Суд першої інстанції при постановленні судового рішення в порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства вийшов за межі позовних вимог, адже предметом позову, що визначений позивачем, є стягнення з держави Україна моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 саме у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 лютого 2021 року по 01 березня 2021 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, уякій, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували встановленого факту невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11 та наявність моральних страждань, встановлених судами у справі № 686/8422/20. Обставини, установлені цим судовим рішенням щодо наявності моральних страждань мають преюдиційне значення для даної справи, і виключають підстави для надання спірним правовідносинам повторної правової оцінки судом.

Заявник посилається на те, що моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завдані такої шкоди. Проте у справі не надано доказів, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №2270/14181/11 виконане, а суд не з`ясував чим спростовує відповідач факт завдання позивачу моральної шкоди.

Можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено певною нормою закону, а від порушення цивільного права особи. Право на стягнення моральної шкоди, завданої правопорушенням є абсолютним. Позивач не повинен доводити вину відповідача у своїх душевних стражданнях внаслідок порушення своїх прав як підставу для стягнення моральної шкоди, оскільки Верховний Суд керується презумпцією вини правопорушника (відповідача) у такого виду деліктах. Тобто саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини в тому, що внаслідок порушення ним прав позивача, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Підставою касаційного оскарження рішення зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17та постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 641/2476/17 (провадження № 61-496св18), від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16 (провадження № 61-14157св18), від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16 (провадження № 61-2986св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16 (провадження № 61-203св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 638/1892/16 (провадження № 61-41040св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14 (провадження № 61-18697св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 607/14606/17 (провадження № 61-46983св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 638/17403/15-ц (провадження № 61-31477св18), від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19), від 11 вересня 2019 року у справі № 461/4824/17 (провадження № 61-38622св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18 (провадження № 61-10065ск19), від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 (провадження № К/9901/37372/18), від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (провадження № К/9901/17533/18), від 25 березня 2020 року у справі № 554/49/18 (провадження № 61-39478св18).

За доводами касаційної скарги саме із зазначеної у наведених постановах сталої і правильної практики мали виходити суди під час вирішення даного спору.

Проте існує й інша, неправильна практика Верховного Суду щодо відшкодування моральної шкоди та застосування статей 1166 1167 1176 1173 1174 ЦК України.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду не відступав від висновків Верховного Суду у справі 686/20012/18, а фактично приймав незаконні рішення, які цьому висновку та сформованій практиці суперечать.

З огляду на необхідність встановити правову визначеність у правових висновках щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та враховуючи, що справа містить виключну правову проблему, ОСОБА_1 , у тексті касаційної скарги просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Також у касаційній скарзі заявник посилався на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (провадження № 12-22гс18), від 16 травня 2018 року № 910/5394/15-г (провадження № 12-41гс18), від 19 червня 2018 року № 922/2383/16 (провадження № 12-16гс18), від 12 грудня 2018 року № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 14-285цс18), від 19 травня 2020 року у справі 910/719/19 (провадження № 12-18гс20), від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21), від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурора на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який залишено судом без розгляд, а отже такий до уваги не приймається.

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, у справі № 2270/14181/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.

У задоволенні вимог позову в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у адміністративній справі № 2270/14181/11 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області, Управління державного казначейства України у м. Хмельницькому заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2020 року про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до статті 382 КАС України, повернуто заявнику без розгляду.

ОСОБА_1 , посилаючись на те, що невиконанням рішення суду у формі активної незаконної бездіяльності, незаконними діями та рішеннями і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 листопада 2021 року до 01 березня 2021 року йому завдано моральної шкоди, звернувся до суду з позовом. При цьому, відповідач зазначив державу Україна у якості відповідача, а представником - Офіс Генерального прокурора.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 1173 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні шкоди, на спричинення якої він посилався, суд апеляційної інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, які, за доводами позовної заяви, полягають у неналежному контролі за виконанням судового рішення, а також негативними наслідками, на які посилається позивач, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є його процесуальним обов`язком.

Суд апеляційної інстанції, в межах заявлених позивачем позовних вимог врахував, що предметом позову у цій справі є стягнення з держави Україна моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 саме у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 лютого 2021 року до 01 березня 2021 року.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Закріплені у статті 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі, яка переглядається позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди незаконністю дій чи бездіяльністю Хмельницького окружного адміністративного суду, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, наявності причинно-наслідкового зв`язку між ними, а отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з держави Україна моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 16 лютого 2021 року до 01 березня 2021 року.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 686/29216/20 (провадження № 61-6918св21) за позовом ОСОБА_1 , яка за змістом є подібною зі справою, що переглядається.

Доводи касаційної скарги, що встановлення факту невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11 та наявність моральних страждань, встановлених судами у справі № 686/8422/20 мають преюдиційне значення для цієї справи, не свідчать про неправильність висновків апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що у цій справі суди не встановили, а позивач не довів.

За таких обставин посилання у касаційній скарзі на те, що висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду у вказаній категорії справ, є безпідставними.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що апеляційним судом ухвалено судове рішення відповідно до встановлених у справі обставин на підставі поданих сторонами доказів.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і доводи касаційної скарги позивача про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у цій справі апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, а підстав, визначених статтею 403 ЦПК України не вбачається, у зв`язку з чим, відповідне клопотання ОСОБА_1 , викладене у тексті касаційної скарги в частині її мотивів, задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції вже повністю скасовано апеляційним судом, колегія суддів не вдається до оцінки доводів касаційної скарги щодо незаконності і необґрунтованості цього рішення суду та, залишаючи без задоволення касаційну скаргу, залишає без змін саме рішення суду апеляційної інстанції.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив провести розгляд справи за його участю.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд. Рішення про виклик сторін для надання пояснень судом не приймалося.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи за його участі.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк