Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 199/4884/17

провадження № 61-270св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В, Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровської міської ради про визнання добросовісним набувачем, за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 28 березня 2019 року у складі судді Скрипник О. Г., додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2016 року у справі № 202/5382/16-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа -Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та визнання права власності. Вказаним рішенням за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

18 листопада 2016 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Рудь-Міхарзаятовою О. В. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 листопада 2016 року ОСОБА_2 відчужила вказану вище квартиру на користь ОСОБА_1.

Разом із тим ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 01 грудня 2016 року додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2016 року у справі № 202/5382/16-ц скасовано, а ухвалою цього ж суду від 27 грудня 2016 року позовну заяву

ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Таким чином, ОСОБА_2 не мала права власності на спірне майно і, відповідно, права його відчужувати. Крім того, квартира є комунальною власністю м. Дніпро, вибула з володіння міської ради незаконно, а тому має бути витребувана у відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Дніпровської міської ради про визнання добросовісним набувачем, у якому просила суд визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 листопада 2016 року з ОСОБА_2.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 22 жовтня 2018 року вищезазначені позови об'єднані в одне провадження.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 28 березня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки та додаткового рішення від 28 березня 2019 року, у задоволенні позову керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не ставить питання про визнання договору купівлі-продажу недійсним, на час вирішення справи він є чинним, а тому позов про витребування майна з чужого незаконного володіння є передчасним та задоволенню не підлягає.

Крім того, ОСОБА_1 здійснила ремонт у квартирі, що підтверджується відповідними квитанціями, доданими до матеріалів справи, та проживає в ній.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлена недобросовісність покупця - ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири, яка є юридично необізнаною та сплатила грошові кошти за договором купівлі-продажу, а тому встановлення її добросовісним набувачем у судовому порядку не вимагається.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира на підставі ордера на житлове приміщення № 02835 на підставі рішення засідання житлової комісії військової частини А 0151 № 6 від 11 липня 2003 року, була видана ОСОБА_3 та членам його сім'ї: дружині ОСОБА_2, сину ОСОБА_4, проте зазначені особи, крім ОСОБА_2, до участі у розгляді справи залучені не були, незважаючи на те, що позов прокурора стосується також і їх прав, які можуть бути порушені.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання про залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції це питання не вирішив, вважав за необхідне скасувати оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем, апеляційний суд вважав, що оскільки цей позов взаємопов'язаний із первісним позовом, також немає підстави для його задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 грудня 2019 року Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 28 березня 2019 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що Прокуратура Дніпропетровської області оскаржує вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, а тому в іншій частині Верховним Судом не переглядаються.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська.

03 березня 2020 року справа № 199/4884/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову прокуратури про витребування майна з незаконного володіння у зв'язку з його передчасністю, оскільки не було оскаржено договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого право власності на неї перейшло до відповідача, є незаконним та суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17. Відповідно до висновку вказаної постанови власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгів договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав.

У свою чергу, апеляційний суд не визначився з характером спірних правовідносин та помилково вказав про необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при цьому суд абсолютно не обґрунтував, як саме задоволення позову у цій справі порушуватиме права вказаних осіб, які не є власниками квартири або сторонами договору купівлі-продажу.

Оскільки спірне майно вибуло із власності територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, а отже, поза її волею, обраний спосіб захисту порушеного права шляхом витребування майна може бути спрямований виключно до добросовісного набувача, тобто ОСОБА_1, яка, в свою чергу, у разі задоволення позову власника майна має право на відшкодування завданих їй збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу прокуратури до Верховного Суду, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Відзив мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки

ОСОБА_1 набула право власності на спірне майно за відплатним договором, не знала і не могла знати, що продавець не має права на відчуження квартири, продаж було здійснено за волею власника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю Дніпровської міської ради.

Квартира на підставі ордера на житлове приміщення № 02835 на підставі рішення засідання житлової комісії військової частини А 0151 № 6 від 11 липня 2003 року була видана ОСОБА_3 та членам його сім'ї: дружині ОСОБА_2, сину ОСОБА_4.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2016 року у справі № 202/5382/16-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та визнання права власності. Вказаним рішенням за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

18 листопада 2016 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Дніпропетровської області Рудь-Міхарзаятовою О. В. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 листопада 2016 року ОСОБА_2 відчужила вказану вище квартиру на користь ОСОБА_1.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня

2016 року додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 01 вересня 2016 року у справі № 202/5382/16-ц скасовано, а ухвалою цього ж суду від 27 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (08 лютого 2020 року).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи відзиву, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради просив витребувати майно з незаконного володіння ОСОБА_1, яке вибуло від власника поза його волею.

Правовий механізм захисту порушеного права, обраний позивачем у спорі, відповідає віндикації, яка застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Згідно з частиною 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у таких випадках: якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суди встановили та підтверджено матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю Дніпровської міської ради.

Також встановлено, що вибуло вказане майно від власника на підставі додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 01 вересня 2016 року у справі № 202/5382/16-ц, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У подальшому вказане судове рішення було скасовано, що підтверджує факт вибуття майна від власника поза його волею.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що оскільки спірна квартира на підставі ордера на житлове приміщення № 02835 була видана ОСОБА_3 та членам його сім'ї: дружині ОСОБА_2, сину ОСОБА_4, проте зазначені особи, крім ОСОБА_2, до участі у розгляді справи залучені не були, незважаючи на те, що позов прокурора стосується також і їх прав, які можуть бути порушені, а тому зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання про залучення до участі у справі інших осіб, вважав за необхідне скасувати оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому залучається до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Треті особи - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у розпочату провадженням справу для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем у справі про витребування майна з чужого володіння може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором.

Таким чином, суб'єктом права на віндикацію є власник майна або особа, яка має право на речове право на майно (титульний володілець).

Відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний володілець речі, тобто особа, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа чужим майном.

Належний відповідач за віндикаційним позовом має відповідати таким ознакам: а) він має бути володільцем речі, тобто особою, яка набула її у своє повне господарське панування; б) ця особа повинна бути незаконним володільцем речі, що означає відсутність у неї належних правових підстав для заволодіння чужим майном.

Третіми особами у справі, як зазначалося вище, виступають особи для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, тобто ті, чиї права фактично порушуються рішенням про витребування майна на користь його власника.

Аналіз змісту постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада

2019 рокусвідчить, що апеляційний суд не встановив які права, свободи, інтереси та (або) обов'язки інших осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_4) були порушені рішеннями суду першої інстанції, за умови, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю Дніпровської міської ради, ордер на житлове приміщення № 02835 на підставі рішення засідання житлової комісії військової частини А 0151 № 6 від 11 липня 2003 року про надання у користування ОСОБА_3 та його сину ОСОБА_4 майна не оскаржується та не заперечується позивачем, а предметом віндикаційного позову є витребування майна від титульного набувача у зв'язку з відчуженням квартири поза волею власника.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позов прокурора стосується також і прав ОСОБА_3 та його сина ОСОБА_4, які можуть бути порушені, не зазначивши, яким чином вони будуть порушені, самоусунувся від розгляду справи по суті та формально відмовив у задоволенні позову.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

У частині 4 статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, у зв'язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук