Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.06.2019 року у справі №545/2247/18

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 545/2247/18

провадження № 61-11307св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області із заявою про закриття провадження у справі, мотивуючи її тим, що у вказаній справі відсутній предмет спору, оскільки після розірвання шлюбу між сторонами дитина залишилася проживати в Україні разом з матір`ю, батько зустрічний позов про визначення місця проживання дочки разом з ним не заявляв.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено.

Закрито провадження у справі № 545/2247/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про визначення місця проживання дитини на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив з того, що малолітня дитина ОСОБА_5 проживає в Україні разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач не подав до суду зустрічний позов про визначення місця проживання дитини, що свідчить про відсутність спору між сторонами щодо місця проживання дочки. Відповідачем не порушено права позивача та малолітньої дитини.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 травня 2019 року ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини є необхідність захисту інтересів малолітньої дочки як громадянки України, оскільки відповідач - батько дитини звернувся із заявою про повернення її до Великої Британії, що негативно вплине на її фізичний та психо-емоційний стан. У зв`язку з вчиненням батьком дитини домашнього насилля, позивач змушена була повернутися до України разом з дочкою.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2018 року було визначено місце проживання малолітньої дочки разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Вказане заочне рішення було скасовано ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2019 року за заявою відповідача, що свідчить про недосягнення між батьками дитини згоди щодо місця її проживання.

Також про наявність спору між батьками свідчать додані до відзиву на апеляційну скаргу документи про вжиття відповідачем активних дій для повернення дитини до Великої Британії.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року преставник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 21 травня 2019 року та залишити в силі ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент подання позовної заяви та постановлення Полтавським районним судом Полтавської області ухвали про закриття провадження у справі відповідач не звертався до суду із позовом про визначення місця проживання дитини.

У зв`язку зі спробою позивача без згоди батька вивезти дитину з Великої Британії, останній звернувся до Суду у справах сім`ї м. Портсмут, яким 30 червня 2017 року було прийнято постанову про заборону ОСОБА_1 вивозити дитину з графства Хемпшир, Англії та Уельсу. Постановою того ж суду від 17 липня 2017 року було скасовано заборону виїзду позивачу разом з дитиною за межі графства Хемпшир, однак збережено заборону вивозити дитину з Англії та Уельсу.

28 серпня 2018 року позивач всупереч рішенню суду, без згоди батька вивезла дитину за межі Великої Британії, тому відповідач звернувся до Відділу міжнародного викрадення дітей та контактів у Великій Британії із заявою про повернення дочки до Великої Британії.

29 березня 2019 року на адресу Київського районного суду м. Полтави надійшла заява Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про забезпечення повернення малолітньої дитини до Великої Британії, а 03 квітня 2019 року - відкрито провадження у цій справі.

Спір щодо визначення місця проживання дитини у даній цивільній справі та спір щодо забезпечення повернення дитини до Великої Британії мають різну правову природу. Повернення дитини до постійного місця проживання є відновленням порушеного права відповідача на спілкування з нею та не виключає можливість повернення дитини у супроводі матері та подальшого їх спільного проживання.

Питання щодо визначення місця проживання дитини не могло бути розглянуто судом до моменту вирішення питання про законність підстав її перебування на території України та повернення до Великої Британії, тому висновки суду про те, що оскарження відповідачем заочного рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2018 року у цій справі свідчить про наявність спору між сторонами, не відповідають дійсності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 липня 2019 року справа № 545/2247/18 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 21 травня 2019 року - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для звернення до суду ОСОБА_1 зазначила необхідність захисту інтересів малолітньої доньки як громадянки України, оскільки відповідач - батько дитини, звернувся із заявою про повернення її до Великої Британії, що негативно вплине на її фізичний та психоемоційний стан. Вчинення батьком дитини домашнього насилля змусило її з малолітньою дочкою повернутися до України.

У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області із заявою про закриття провадження у справі, в обґрунтування якої зазначила, що батько дитини не заперечує проти проживання її з матір`ю, тому права позивача не порушуються.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2018 року було визначено місце проживання малолітньої доньки разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Разом з тим, вказане заочне рішення було скасовано ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2019 року за заявою відповідача у справі.

Незгода ОСОБА_2 із зазначеним судовим рішенням свідчить про недосягнення згоди між батьками дитини про її місце проживання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Так, суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду у вересні 2018 року, на сьогодні між позивачем та відповідачем не урегульовано усі спірні питання щодо предмета спору в даній справі, відповідачем вживаються активні дії щодо повернення дитини до Великої Британії.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі та справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи касаційної скарги про те, що питання щодо визначення місця проживання дитини не могло бути розглянуто судом до моменту вирішення питання про законність підстав її перебування на території України та повернення до Великої Британії не свідчить про відсутність спору між сторонами.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук