Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.01.2020 року у справі №497/261/19

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 497/261/19

провадження № 61-418св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду

від 11 рудня 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нежитлове приміщення площею

92 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить йому на праві власності. В оренду ОСОБА_2 він здав це приміщення на певних умовах - оформити право на земельну ділянку, на якій розташоване це приміщення магазину, але ці вимоги останній не виконав, чим позбавив як себе, так і його законного права користуватися цим приміщенням, оскільки, не маючи договору оренди цієї земельної ділянки з місцевою владою, якій вона належить, не можна сплатити відповідний податок на землю, користуватися цією земельною ділянкою з метою підприємницької діяльності, тощо.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення про примусове виселення з нежитлового приміщення площею 92 кв. м, яке розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та

будь-яких інших осіб з товарно-матеріальними цінностями, які належать їм, звільнивши від їх товару та інших побутових речей це приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 22 квітня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Примусово виселено з нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 92 кв. м ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб з товарно-матеріальними цінностями, які належать їм, звільнивши від їх товару та інших побутових речей це приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що власником спірного нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 107 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , є позивач, що підтверджується витягом з державного реєстру, виникнення права користування цим приміщенням у відповідача не вбачається, оскільки суду не надано відомостей про державну реєстрацію цього права, хоча сторони не заперечували факт передачі позивачем і отримання відповідачем в оренду спірного приміщення, та факту користування цим приміщенням відповідачем з моменту укладення договору оренди і до моменту ухвалення судом цього рішення. А тому, враховуючи встановлені зазначені вище обставини - що власником спірного майна - вищевказаного нежитлового приміщення є позивач, при цьому майно без будь-яких правових підстав перебуває у володінні та користуванні відповідача, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3

з 17 квітня 2014 року не є власником спірного нежитлового приміщення площею 92 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру, у зв`язку з чим рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з нежитлового приміщення не впливає на права і обов`язки ОСОБА_3 .

Оскільки, рішенням суду про задоволення позову про виселення з нежитлового приміщення не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання дії постанови Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року задоволено. Зупинено дію постанови Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси ОСОБА_3 не вирішувалось, оскільки в апеляційній скарзі доведено наявність у неї правового зв`язку з позивачем, вирішення судом питання про її право, інтерес, і такий зв`язок є очевидним. Зазначала, що Болградським районним судом Одеської області розглядається справа № 497/1276/19 за позовом ОСОБА_3 до

ОСОБА_1 , третя особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно ЦНАП Болградської РЛА Одеської області, про скасування запису про державну реєстрацію від 17 квітня 2014 року і поновлення права на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю магазин за літ. А, загальною площею 92,0 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , шляхом внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником будівлі - нерухомого майна 347729951214 загальною площею 92 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , це право власності було зареєстроване 17 квітня 2014 року реєстраційною службою Болградського районного управління юстиції в Одеській області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 20959720 від 25 квітня

2014 року (а. с. 8).

Згідно договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 25 червня

2017 року орендодавець ОСОБА_1 , як власник, зобов`язався передати орендатору ОСОБА_2 у тимчасове оплатне користування з метою здійснення торгівлі промисловими товарами своє власне приміщення площею 107 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 , приміщення придатне для експлуатації, недоліків та майна не має, строк оренди встановлений п. 4.1. договору - один рік і п`ять місяців - з 25 червня 2017 року до 26 листопада 2018 року, передача приміщення та майна здійснюється протягом 5-ти днів після підписання договору, орендна плата - 3 000 грн на місяць (а. с. 13).

Згідно двох вимог, які ОСОБА_1 направляв ОСОБА_2 , він вимагав у останнього звільнити спірне приміщення - першого разу у строк до 31 грудня 2018 року, а удруге - до 28 лютого 2019 року, обидві вимоги ОСОБА_2 отримав - першу особисто, в чому підписався, а другу - поштою, у судовому засіданні він підтвердив ці факти (а. с. 4, 5).

Відповідно до довіреності від 07 червня 2018 року, що була зареєстрована за № 472 приватним нотаріусом Ажинтаревим В. В., ОСОБА_1 строком на три роки нею уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з усіх питань, пов`язаних з експлуатацією та користуванням спірною нерухомістю (а. с. 9).

Згідно наказу з кадрових питань Фонду державного майна України,

ОСОБА_1 був призначений з 02 липня 2018 року на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, підстава встановлення надбавки до посадового окладу - 12 років державної служби (а. с. 15).

Листом Болградської міської ради Одеської області від 25 травня 2018 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлявся про розгляд його заяви від 30 липня

2015 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 49 років для будування та обслуговування будівель торгівлі», - розглянута 18 травня 2018 року, висновки додаються, а згідно доданої до цього листа виписки з протоколу засідання постійної комісії з питань врегулювання земельних відносин та охороні навколишнього природнього середовища VІІ скликання (ПК-2), рішення стосовно оренди земельної ділянки розглядалося за відсутністю заявника (його представника), та були враховані обставини, які були в наявності комісії і яка ухвалила рекомендувати заявнику погасити втрати міського бюджету за користування земельною ділянкою за останні три роки, а за наявності добровільного погашення заборгованості - рекомендувати розгляд проекту землевідведення на сесії міської ради (а. с. 11, 12).

Згідно листа Болгадської міської ради Одеської області від 18 грудня

2018 року на ім`я ОСОБА_1 за вищевказаною адресою, Болградська міська рада запрошувала його на 26 грудня 2018 року на засідання комісії з виявленню на території м. Болград земельних ділянок, що у користуванні з порушенням законодавства про плату за землю (а. с. 10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною першою статі 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статі 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною третьою статті 352 ЦПК України передбачено, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального права, слід дійти висновку, що право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд не надав належної оцінки усім доводам апеляційної скарги щодо впливу оскарженого рішення районного суду на права заявника, не взяв до уваги, що вказаним рішенням, крім ОСОБА_2 , виселено будь-яких інших осіб з товарно-матеріальними цінностями, які належать їм, не перевіривши при цьому чи будуть порушені права ОСОБА_3 і чи відноситься вона до зазначених осіб та цього виселення.

Крім того, не надав належної оцінки доводам заявника про те, що запис про державну реєстрацію від 17 квітня 2014 року, за яким зареєстровано право власності на спірне приміщення за ОСОБА_1 , оскаржується

ОСОБА_3 у Болградському районному суді Одеської області, також позовною вимогою є поновлення за останньою права власності на вказане нежитлове приміщення.

Із урахуванням зазначеного, висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, не може вважатись обґрунтованим.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу для розгляду до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 рудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович