Історія справи

Постанова

Іменем України

12 березня 2018 року

м. Київ

справа № 461/2094/15

провадження № 61-4394 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

треті особи: ОСОБА_8, Львівське комунальне підприємство «Центральне»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 року у складі судді

ОСОБА_9 та ухвалу апеляційного суду Львівської області

від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позовна заява мотивована тим, що він є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_6 є власником квартири № 15 у вищевказаному будинку, що знаходиться поверхом вище. Зазначає, що внаслідок самовільного влаштування відповідачем у своїй квартирі санітарних вигод, влітку

2012 року внаслідок невідповідного підключення сантехнічних приладів відбулося залиття його квартири, що підтверджується актом комісії Львівського комунального підприємства «Центральне» (далі - ЛКБ «Центральне») від 21 січня 2015 року. Він звертався до відповідача з приводу відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, на що останній погоджувався, однак станом на момент звернення до суду шкоду не сплатив. У результаті винних та неправомірних дій відповідача йому було завданоі моральну шкоду, яку оцінив у 5 тис. грн., оскільки внаслідок пошкодження квартири він та його сім'я зазнали переживань та страждань з приводу того, що відповідачем умисно протягом тривалого часу не ліквідовано наслідки залиття; затоплена житлова кімната є дитячою, проживання в ній призвело до появи у дітей захворювань.

З урахуванням наведеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 10 268 грн, моральну шкоду в сумі 5 тис. грн та вирішити питання про судові витрати понесені ним.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 10 268 (десять тисяч двісті шістдесят вісім) грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 тис. (п'ять тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 сплачену суму судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 сплачену суму за проведення експертиз в розмірі 2 180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів факт залиття квартири АДРЕСА_1, протиправність дій відповідача, розмір шкоди та причинний зв'язок, а відповідач не довів відсутність своєї вини у завданні шкоди, розмір яких позивачем доведено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відповідач своїх доводів не довів.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували наступні обставини:

згідно акту ЛКП «Центральне» від 21 січня 2015 року не підтверджується факт залиття квартири саме влітку 2012, так як зазначене мало місце у

2008 році;

вищевказаний акт не відповідає вимогам пункту 2.3 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 та повинен бути складений за формою, встановленою Додатком № 4 до цих Правил;

судами не взято до уваги, що ймовірне затоплення було влітку 2012 року, акт складено 21 січня 2015 року, фактично через три роки, також не взято до уваги, що складені висновки судової будівельно-технічної експертизи

№821 від 27 квітня 2016 та судової будівельно-технічної експертизи

№3291 від 30 листопада 2016 року були проведені через чотири роки після ймовірного затоплення.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини в завданні шкоди.

Факт залиття належної позивачу квартири з вини відповідача та розмір завданої шкоди підтверджується актом про залиття та висновками судової будівельно-технічної експертизи від 27 квітня 2016 року № 821 та судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2016 року № 3291, які відповідачем не спростовані, повторних чи додаткових експертиз він не зробив.

Встановивши, що позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що завдані позивачу збитки підлягають відшкодуванню.

Розмір моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції обґрунтовано визначив з урахуванням дійсних обставин справи та правильно виходив із того, що в результаті винних дій відповідача, позивачу завдано моральної шкоди, оскільки у зв`язку із залиттям квартири він і його сім'я перенесли моральні переживання та незручності, одна із затоплених кімнат є дитячою, проживання в якій призвело до появи у дітей захворювань.

Доводи ОСОБА_6 про те, що акт про залиття складено неналежним чином, висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При цьому відповідач не заперечував факт залиття ним квартири позивача, погоджувався відшкодувати збитки, але в меншому розмірі.

Відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував наявність його вини у залитті квартири позивача.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк