Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2020 року у справі №161/3171/19

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 161/3171/19

провадження № 61-2484св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія",

треті особи: Перший відділ державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Другий відділ державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2020 року в складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Данилюк В. А., Федонюк С.

Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (далі - ТОВ "Українська факторингова компанія") про зняття арешту з майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Боярським Є. В. від 02 квітня 2014 року накладено арешт на належне їй майно у виконавчому провадженні № 42763445, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12 березня 2014 року про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" суми боргу в розмірі 536 093,67 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Будь С. Л. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09 вересня 2015 року накладено арешт на належне їй майно у виконавчому провадженні № 39128192, відкритому на підставі виконавчого листа № 161/6563/13-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 18 липня 2013 року про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" 277 575,47 грн боргу.

24 травня 2018 року постановою заступника начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Радчук Л. О. накладено арешт на належне їй майно у виконавчому провадженні №~organization0~, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12 березня 2014 року про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" суми боргу в розмірі 536 093,67 грн.

Вказує, що станом на 21 лютого 2019 року всі вищевказані виконавчі провадження завершені та будь-яких невиконаних зобов'язань перед стягувачами у неї не має.

Враховуючи наведене, позивач просила скасувати арешти належного їй майна, накладені на підставі постанов державних виконавців в межах зазначених виконавчих проваджень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2019 року позов задоволено.

Вирішено скасувати арешт майна ОСОБА_1, накладений постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Боярським Є. В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 квітня 2014 року у виконавчому провадженні № 42763445, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12 березня 2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" 536 093,67 грн боргу та по 910,00 грн судових витрат з кожного.

Скасувати арешт майна ОСОБА_1, накладений постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Будь С. Л. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09 вересня 2015 року у виконавчому провадженні № 39128192, відкритого на підставі виконавчого листа № 161/6563/13-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом 18 липня 2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" 277 575,47 грн боргу.

Скасувати арешт майна ОСОБА_1, накладений постановою заступника начальника Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Радчук Л. О. про арешт майна боржника від 24 травня 2018 року у виконавчому провадженні № ~organization1~, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12 березня 2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" 536 093,67 грн боргу та по 910,00 грн судових витрат з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю заборон на належне позивачу нерухоме майно, що в свою чергу є порушенням її прав як власника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 20 січня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та провадження в справі закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є боржником у справі про стягнення заборгованості, й арешт накладений державним виконавцем на її майно в порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а тому, законом для боржника встановлений інший порядок захисту її майнових прав як сторони виконавчого провадження, зокрема шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Указане залишилося поза увагою місцевого суду, який, не дослідивши порядку вирішення порушеного питання, помилково розглянув справу в порядку загального позовного провадження, чим порушив норми процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що всі вищезазначені виконавчі провадження про стягнення з позивача суми боргу закінчені у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення. Законом України "Про виконавче провадження", у редакції, чинній на момент винесення постанов про повернення виконавчих листів стягувачу, не було передбачено наслідків щодо зміни заходів примусового виконання, які були застосовані в межах закінчених виконавчих проваджень у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Отже, якщо б позивач навіть звернувся до суду не з позовом, а зі скаргою, на чому зауважив суд апеляційної інстанції, то у будь-якому випадку арешти з майна позивача на підставі чинного Закону України "Про виконавче провадження" не можуть бути задоволені, а тому відсутність у спеціальній нормі статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" наслідків щодо зміни заходів примусового виконання, які були застосовані в межах закінчених виконавчих проваджень у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, не перешкоджає застосуванню загальних норм про скасування арешту в порядку передбаченому законом.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 липня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №11911086000, відповідно до якого останній був наданий кредит в розмірі 75 000,00 доларів США.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" 536 093,67 грн боргу та по 910,00 грн судових витрат з кожного.

На виконання вказаного рішення суду 12 березня 2014 року видано виконавчий лист № 2-1566/11.

З метою забезпечення виконання рішення суду 02 квітня 2014 року постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Боярським Є. В. накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно у межах суми стягнення 537 003,67 грн.

Крім того, 24 травня 2018 року постановою заступника начальника Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Радчук Л. О. накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно у виконавчому провадженні № ~organization2~, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1566/11, виданого Луцьким міськрайонним судом 12 березня 2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" 536 093,67
грн боргу та по 910,00 грн судових витрат з кожного.

18 лютого 2019 між ПАТ "Укрсиббанк" та ТзОВ "Українська факторингова компанія" укладений договір факторингу №18/02/1/2019, відповідно до якого ПАТ "Укрсиббанк" зобов'язується передати у власність ТзОВ "Українська факторингова компанія", а останній - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором, у зв'язку з чим до ТзОВ "Українська факторингова компанія" в установленому закону порядку перейшли всі права кредитора за вищевказаними кредитними договорами.

Виконавчий лист № 2-1566/11, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 12 березня 2014 року повернуто стягувачу відповідно до пункту 9 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (а. с. 11).

Відповідно до довідки ТзОВ "Українська факторингова компанія" від 19 лютого 2019 року № 2903 станом на 18 лютого 2019 року у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2007 року № 11191086000 погашена у повному обсязі.

Претензій щодо його виконання у ТОВ "Українська факторингова компанія" немає (а. с.12).

Також, згідно витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження від 21 лютого 2019 року виконавче провадження ~organization3~ завершене (а. с. 13).

Крім того, судом встановлено, що 14 серпня 2007 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладений договір "Автопакет" за № 6М/2007/840- МК/25Ю/АП, відповідно до якого останньому надано кредит в розмірі 44 289,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 13,4 % на місяць з кінцевим терміном повернення до 20.08.2014.

14 серпня 2007 року між ВАТ КБ "Надра ", правонаступником якого ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір "Автопакет" № 6М/2007/840- МК/25Ю/АП, відповідно до умов якого поручителі і позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" кредитну заборгованість в розмірі - 34 727,32 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ становить 277 575,47 грн.

На виконання вказаного рішення суду Луцьким міськрайонним судом Волинської області 18 липня 2013 року видано виконавчий лист, який пред'явлено стягувачем до виконання 30 липня 2013 року.

Постановою старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Камець Д. С. від 01 серпня 2013 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 18 липня 2013 року № 161/6563/13-ц (ВП № 39128192).

09 вересня 2015 року головним державним виконавцем Луцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Будь С. Л. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Будь С. Л. від 27 грудня 2015 року виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність у боржника майна).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2020 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено вимогами статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" 1999 року

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в справі є обґрунтованим, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. А. Калараш В. М. Сімоненко С. П. Штелик