Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.03.2018 року у справі №470/493/17

Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 470/493/17

провадження № 61-12724 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області

від 07 листопада 2017 року у складі судді Орлової С. Ф. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Лівінського І. В., Шаманської Н. О., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ

КБ «ПриватБанк») про стягнення пені.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 12 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2017 року (справа № 470/264/16-ц), ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язано виплатити йому грошові кошти у розмірі 85 140 грн 13 коп., як були розміщені на його банківському рахунку. Суди встановили, що банк не виконував його вимог про перерахування та видачу коштів з належного йому карткового рахунку, заблокувавши його у період з травня 2015 року по час розгляду справи. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору банківського рахунку, протиправного позбавлення доступу позивача до власних коштів були порушені його права, як споживача банківських послуг.

Посилаючись на те, що він є споживачем банківських послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне виконання зазначених послуг, відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» пеню за період з 01 травня 2015 року по 12 квітня 2017 року у розмірі 1 795 605 грн 34 коп.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від

07 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 795 605 грн 34 коп. пені.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» без належних правових підстав заблокував рахунок позивача, чим позбавив його права вільного розпорядження належними йому коштами, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, розмір якої визначено відповідно до положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 1 795 605 грн 34 коп. (85 140 грн 13 коп. х3 % х 703 дні (з 01 травня

2015 року по 12 квітня 2017 року)).

Суд відхилив як безпідставні доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що спірні правовідносини врегульовано частиною другою статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а не Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки володілець банківського рахунку є споживачем банківських послуг, а банк є їх виконавцем, і у разі неналежного виконання чи ненадання послуг несе відповідальність, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 листопада

2017 року змінено шляхом зменшення розміру стягнутої з ПАТ КБ «ПриватБанк» пені з 1 795 605 грн 34 коп. до 90 000 грн 00 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, апеляційний суд дійшов висновку про застосування приписів частини третьої статті 551 ЦК України, та зменшив розмір стягуваної пені до 90 000 грн 00 коп.

У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ПАТ КБ «ПриватБанк», у якій заявник просив скасувати рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини, що виникли між сторонами урегульовані Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», частиною другою статті 32 якого передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними, а тому Закон України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій заявник просила скасувати постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня

2018 року та залишити в силі рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що зменшуючи розмір збитків, який був спричинений позивачеві неправомірними діями банку, апеляційний суд не звернув увагу на те, що збитками є не тільки заблоковані відповідачем грошові кошти у розмірі 85 140 грн 13 коп., розміщені на його банківському рахунку, а й витрати, які він поніс на відновлення свого порушеного права. Відповідач добровільно не виконує покладені на нього обов'язки з розблокування грошових коштів, не виконує судове рішення більше десяти місяців, що спричинює негативні наслідки та неможливість користуватись своїми грошовими коштами.

З урахуванням наведеного вважав, що апеляційний суд неправомірно застосував приписи частини третьої статті 551 ЦК України.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді відзиви на касаційні скарги не надходили.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судудійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з таких підстав.

Судами установлено, що 25 грудня 2014 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг SAMDNWFC131590019, на підставі якого позивачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та видано платіжну картку.

Станом на травень 2015 року на вказаному банківському рахунку були наявні грошові кошти у розмірі 85140 грн 13 коп.

З травня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» заблокував рахунок відповідача та припинив виплату коштів з рахунку у зв'язку з надходженням до банку ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва про тимчасовий доступ до інформації, що містить охоронювану законом таємницю у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину (кримінального правопорушення), передбаченого частиною другою статті 307 КК України, яке 28 вересня

2016 року було закрито за пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину у діяннях ОСОБА_1

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 12 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів (справа № 470/264/16-ц) задоволено, зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» виплатити ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі

85 140 грн 13 коп., які були розміщені на його банківському рахунку.

Судами установлено, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови) від 25 грудня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку, на виконання умов якого позивачеві було видано платіжну картку та відкрито картковий рахунок.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписавши заяву про відкриття рахунку, позивач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору, а не будь-яких інших договорів.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1.1.1.62 Умов платіжна карта (карта) - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової чи іншого виду карти, яка використовується для ініціалізації переказу коштів з рахунка платника чи відповідного рахунку банка з метою сплати вартості товарів і послуг, переказі коштів з своїх рахунків на рахунок інших осіб, отримання грошових коштів в готівковій формі в касах банку чи через банківський автомат, а також інших операцій.

Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою(пункт 1.24 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Системний аналіз зазначених норм права, обставин, а також наявних у матеріалах справи доказів дозволяє дійти висновку про те, що між

ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського рахунку, а тому відповідальність за обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами шляхом здійснення переказів застосовується згідно Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та умовами укладеного між сторонами договору.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суд першої інстанції, з висновкам якого в частині застосування норм матеріального права погодився і апеляційний суд, вищенаведеного не врахували, не звернули увагу на те, що чинним законодавством передбачено правовий механізм та вид відповідальності у разі порушень прав контрагента за договором банківського рахунку, не з'ясували правової природи укладеного між сторонами договору та умови, які становлять його зміст, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про необхідність застосування приписів пункту 5 частини першої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Застосування цієї норми закону можливе при вирішення подібного спору за умови укладення між сторонами договору банківського вкладу, а не договору банківського рахунку.

Посилання судів на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-2558цс15 є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначеній справі виникли між сторонами саме у зв'язку з неналежним виконанням банком зобов'язань за договором банківського вкладу, що передбачає відповідальність, встановлену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, тоді як у справі, рішення в якій є предметом перегляду, наявні інші фактичні обставини, спірні правовідносини виникли з іншого договору - договору банківського рахунку, який за своєю правовою природою є відмінним від договору банківського вкладу.

Верховний Суд бере до уваги, що незважаючи на неправильне застосування норм матеріального права, суди правильно визначили характер спірний правовідносин, підстави звернення ОСОБА_1 до суду з указаним позовом, а також встановили фактичні обставини справи, у тому числі період протягом якого позивач був позбавлений можливості користуватись належними йому грошовими коштами.

Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини, суд касаційної інстанції вважає за можливе ухвалити у справі нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги

ОСОБА_1, виходячи з наступного.

За змістом пунктів 32.1, 32.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі

0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Пунктом 1.1.5.22. Умов передбачено, що у випадку порушення банком встановлений строків виконання доручень клієнта на переказ чи у випадку порушень строків завершення переказу банк сплачує клієнту пеню у розмірі

0, 01 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 0,1 відсотка від суми переказу.

Зазначені норми права, а також умови укладеного між сторонами договору, чітко встановлюють відповідальність у разі неналежного виконання банком покладених на нього зобов'язань.

Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» без належних правових підстав заблокував рахунок позивача, що встановлено судовим рішенням у справі № 470/264/16-ц, чим позбавив його права вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня у розмірі 5 982 грн 53 коп. (85 140 грн 13 коп. * 0, 01 % * 703 (дні)= 5 982 грн

53 коп.)

Ураховуючи наведене, та що доводи касаційної скарги представника

ОСОБА_1 зводяться до незгоди із застосуванням апеляційним судом принципу співмірності, передбаченого статтею 551 ЦК України, його касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо неправильного застосування норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом касаційної інстанції, що є підставою для скасування судових рішень та часткового задоволення касаційної скарги.

Зважаючи на допущене судами попередніх інстанцій неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також відсутність підстав для направлення справи на новий розгляд, визначених статтею 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області

від 07 листопада 2017 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2018 року скасувати, та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5 982 грн 53 коп. пені.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик