Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.12.2019 року у справі №140/891/17

Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 140/891/17

провадження № 61-32434св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - селянське фермерське господарство «Відродження»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до селянського фермерського господарства «Відродження» (далі - СФГ «Відродження») про припинення договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 17 січня 2008 року між нею та СФГ «Відродження» було укладено договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, площею 3,9814 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Вказаний договір оренди землі було укладено строком на 5 років.

Зазначала, що термін дії договору закінчився в січні 2013 року, але СФГ «Відродження» продовжує використовувати належну їй земельну ділянку без будь-якої угоди і не повертає земельну ділянку, незважаючи на її вимоги.

На її письмове звернення до відповідача про відмову укладати новий договір та про повернення земельної ділянки від 14 лютого 2017 року від СФГ «Відродження» надійшла відповідь від 24 лютого 2017 року, що відповідач вважає договір оренди земельної ділянки, площею 3,9814 га, продовженим і підстав повертати земельну ділянку немає.

Вказувала, що вона не продовжувала договору оренди землі з відповідачем від дня закінчення дії договору, тобто після 17 січня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, просила суд визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 17 січня 2008 року, та зобов`язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку, площею 3, 9814 га, що знаходиться на території Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2017 року у складі судді Слободяник Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки, який укладений 17 січня 2008 року між ОСОБА_1 та СФГ «Відродження», у зв`язку із закінченням строку дії договору 17 січня 2013 року.

Зобов'язано СФГ «Відродження» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, належну їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 3,9814 га, кадастровий номер 0523086000:02:001:0020, розташовану на території Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що СФГ «Відродження» не дотримано передбаченої процедури поновлення строку дії договору оренди землі, зокрема не укладено додаткової угоди про поновлення строку дії договору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу СФГ «Відродження» задоволено.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував того, що договір оренди землі набирає чинності не з моменту його укладення, а з моменту його реєстрації.

Крім того, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не було дотримано процедури поновлення договору оренди землі, оскільки орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець у місячний термін після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендарю про заперечення у поновленні договору оренди землі не надіслав, тому договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що незважаючи на те, що між сторонами не було підписано додаткової угоди про поновлення договору оренди, вони вчинили дії, які підтверджують його поновлення на тих самих умовах, які були погоджені при укладенні договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року № 590/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року зупинено касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2020 року відновлено касаційне провадження у вказаній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що заперечення відповідача щодо повернення земельної ділянки після закінчення терміну дії договору оренди та твердження про автоматичне поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах не ґрунтується на вимогах закону.

Вказує, що положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар, який бажає скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Посилається на те, що оскільки 17 січня 2013 року закінчився строк договору оренди землі, орендар не повідомив її про свої наміри на продовження договору оренди землі, користується земельною ділянкою після спливу строку, незважаючи на її заперечення, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не укладена, відмова в її укладенні в суді не оскаржена, тому передбачені законом підстави для користування її земельною ділянкою відсутні.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 січня 2008 року між ОСОБА_1 та СФГ «Відродження» було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 3,9814 га, що належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 041486 від 21 грудня 2005 року (а. с.14), терміном на п`ять років, який був зареєстрований у «Центр ДЗК» 15 травня 2008 року.

Земельна ділянка площею 3,9814 га була передана орендодавцем орендарю після укладення договору оренду землі, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкта оренди без дати в 2008 році (а. с. 11).

Перед закінченням терміну дії договору оренди землі і після його закінчення ОСОБА_1 , як орендодавця, не повідомляв орендар про намір укласти договір оренди на новий строк.

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено СФГ «Відродження» про те, що вона не бажає укладати новий договір оренди земельної ділянки, просила не проводити сільськогосподарських робіт на її земельній ділянці та повернути належну їй земельну ділянку.

На лист ОСОБА_1 від 14 лютого 2017 року СФГ «Відродження» повідомило її, що відповідно до положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» вважає укладений між ними договір оренди земельної ділянки, площею 3,9814 га, продовженим, а тому не вбачає підстав для повернення земельної ділянки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що спірна земельну ділянка належить їй на праві власності, а після закінчення договору оренди, укладеного між нею та СФГ «Відродження», останнє її не повернуло та продовжує її використання, що є порушенням положень Закону України «Про оренду землі» та пункту 8 укладеного договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частини друга та третя статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини вісім та дев`ять статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України «Про оренду землі»).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що оскільки орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець у місячний термін після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендарю про заперечення у поновленні договору оренди землі не надіслав, тому договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, тобто з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Проте, із таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження 14-65цс18).

Пунктом 8 договору оренди землі від 17 січня 2008 року передбачено, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів надіслання орендарем повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі орендодавцю разом із додатковою угодою, відсутні докази укладення між сторонами відповідної додаткової угоди, як і не містять доказів оскарження орендарем неукладення такої.

З наведеного вбачається, що СФГ «Відродження» не було виконано свого обов`язку щодо повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом щодо продовження договору оренди всупереч умовам договору оренди землі та частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Відсутність заперечення орендодавця протягом місяця з дня закінчення дії договору оренди землі щодо користування орендарем спірною земельною ділянкою, з урахуванням невиконання СФГ «Відродження» приписів частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та умов договору про оренду земельної ділянки, не може бути підставою для того, щоб вважати, що такий договір укладено на новий строк й на тих же умовах.

Разом із тим, повідомлення орендодавцем орендаря у лютому 2017 року про небажання продовжувати дію спірного договору та вимогою повернути належну їй земельну ділянку свідчить про відсутність волевиявлення позивача на пролонгацію договору оренди землі.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що ОСОБА_1 направила вказане повідомлення поза межами строків, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі, не врахував того, що орендарем також не було виконано приписів вказаної норми, як і положень договору оренди землі в частині обов'язку повідомити про намір реалізувати своє переважне право.

Відповідно до пункту 36 вказаного договору оренди землі дія договору оренди припиняється у разі, серед іншого, закінчення строку, на який його було укладено.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою вказаної статті передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Серед іншого, вказана норма містить вказівку, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з СФГ «Відродження» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 536 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 рокускасувати.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з селянського фермерського господарства «Відродження» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 536 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта