Історія справи
Постанова КЦС ВП від 26.04.2018 року у справі №461/1024/15
Постанова
Іменем України
11 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 461/1024/15-ц
провадження № 61-1418св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року в складі суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (далі - ПАТ СК «Нова») про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10 жовтня 2014 року у м. Львові на кільці вул. В. Великого та вул. Кульпарківській відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу марки А 191 FO, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПАТ СК «Нова». 10 жовтня 2014 року нею, як потерпілою у ДТП було подано до ПАТ СК «Нова» повідомлення про страховий випадок, заяву про опис пошкоджень та інші необхідні документи. Всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач не прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування та не виплатив суму страхового відшкодування.
Посилаючись на зазначене, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь суму страхового відшкодування в розмірі 30 026 грн 56 коп. та понесені нею судові витрати.
У квітні 2015 року позивач подала заяву про зменшення позовних вимог, у якій просила суд стягнути з відповідача на її користь суму страхового відшкодування в розмірі 17 208 грн 56 коп.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2015 року, в складі судді Государського А. В., позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на користь ОСОБА_1 17 208 грн 56 коп. суми страхового відшкодування. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на користь ОСОБА_1 300 грн 27 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виник спір з приводу суми страхового відшкодування в розмірі 17 208 грн 56 коп., що становить різницю між фактичним розміром завданої майнової шкоди і виплаченим страховою компанією розміром страхового відшкодування. Оскільки факт проведення ремонту та його вартість знайшли своє підтвердження, а вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язок з виплати шкоди, завданої застрахованою особою, суд першої інстанції вважав за можливе стягнути спірну суму зі страхової компанії.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 рокуапеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» задоволено. Заочне рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_5 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення 17 208 грн 56 коп. страхового відшкодування відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» 1061 грн 10 коп. судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону. ДТП, яка сталася 10 жовтня 2014 року з вини ОСОБА_3 є підставою для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми і таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди з урахуванням вимог закону. Відповідно до статті 1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Потерпіла ОСОБА_1 звернулась до страховика і одержала страхове відшкодування, розмір якого вважає недостатнім для повного відшкодування шкоди, у зв'язку із чим деліктне зобов'язання особи, яка завдала шкоди - ОСОБА_3, зберігається до виконання ним свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, а саме відшкодування потерпілій різниці між фактичним розміром понесеною нею шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції вказав, що вимоги ОСОБА_1 до ПАТ СК«Нова» у даній справі є безпідставними.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2015 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника висновки суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам щодо його законності та обґрунтованості. На думку скаржника, вона надала документи, що належним чином підтверджують шкоду, яка завдана їй внаслідок ДТП, у розмірі 30 026 грн 56 коп. Оскільки розмір такої шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика, який визначено у розмірі 50 тис. грн, то, на думку скаржника, таку шкоду зобов'язана відшкодувати страхова компанія, що залишено поза увагою суду апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції не спростовано розрахунки суми страхового відшкодування, здійсненого ПАТ СК «Нова». Крім того, скаржником указано, що ПАТ СК «Нова» без поважних причин пропустила строк на апеляційне оскарження, а суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачу указаний строк.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 рокусправу призначено до судового розгляду.09 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що 10 жовтня 2014 року у м. Львові на кільці вул. В. Великого та вул. Кульпарківській сталася ДТП за участю транспортного засобу марки «Nissan Note», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та транспортного засобу марки А191FO, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПАТ СК «Нова».
14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подала до ПАТ СК «Нова» заяву про опис пошкоджень, яких не було вказано у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду.
30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подала заяву голові правління АТ «СК «Нова» про виплату страхового відшкодування.
Рахунком ТОВ «Галавтосвіт» № 000001942 від 14 жовтня 2014 року, визначено, що вартість ремонтних робіт автомобіля марки «Nissan Note» з ПДВ становить 22 606 грн 56 коп.
Згідно з рахунком ТОВ «Галавтосвіт» № AP00009062 від 14 жовтня 2014 року вартість ремонтних робіт автомобіля марки «Nissan Note» з ПДВ становить 7 420 грн.
Відповідно до розрахунку розміру страхового відшкодування згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/ 0527981 від 22 травня 2014 року до виплати належить страхове відшкодування в розмірі 12 882 грн 18 коп.
05 лютого 2015 року ПАС СК «Нова» було перераховано на рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі - 12 818 грн 18 коп., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України)
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 2.3 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.
Судами встановлено, що 05 лютого 2015 року ПАС СК «Нова», яка застрахувала цивільну відповідальність винної у ДТП особи, сплатила потерпілій страхове відшкодування, а саме перерахувала 12 818 грн 18 коп.на рахунок ОСОБА_1
Разом з тим, ОСОБА_1 заявляла, що розмір завданої її автомобілю внаслідок ДТП шкоди становить 30 026 грн 56 коп. і, за вирахуванням сплаченої суми страхового відшкодування, частина завданої шкода залишилась невідшкодованою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
З установлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що сумою страхового відшкодування, яка виплачена страховою компанією, ОСОБА_1 не було відшкодовано в повному обсязі завдану шкоду.
У зв'язку із зазначеним, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України), тому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика потерпілому зобов'язана відшкодувати особа, яка завдала шкоди, що встановлено вимогами статті 1194 ЦК України.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що потерпілій ОСОБА_1було виплачено суму страхового відшкодування, однак така виплата не відшкодувала завдану шкоду в повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлена позивачем спірна сума має бути відшкодована шляхом виконання особою, яка завдала шкоди - ОСОБА_3,свого деліктного зобов'язання, яке зберігається до вчинення ним дій передбачених статтею 1194 ЦК України, а саме відшкодування потерпілій різниці між фактичним розміром понесеною нею шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), у зв'язку із чим позовні вимоги до ПАТ СК «Нова», яка виплатила страхове відшкодування, задоволенню не підлягають.
Доводи касаційної скарги про те, ОСОБА_1надала документи, що належним чином підтверджують шкоду, яка завдана їй внаслідок ДТП, у розмірі 30 026 грн 56 коп., а суд апеляційної інстанції не спростовано розрахунки суми страхового відшкодування, здійсненого ПАТ СК «Нова», не містять підстав для скасування оскаржених судових рішень з огляду на наступне.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов'язками щодо предмета спору (стаття 11 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.
Позивач не надала доказів на спростування розрахунків суми страхового відшкодування, здійсненого ПАТ СК «Нова», тобто не виконала свій процесуальний обов'язок щодо надання суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень в частині оспорення розміру здійсненого відповідачем страхового відшкодування.
Надані позивачем рахунки ТОВ «Галавтосвіт» від 14 жовтня 2014 року про визначення вартості ремонтних робіт автомобіля марки «Nissan Note» не є належними доказами на спростування здійснених страховиком розрахунків суми страхового відшкодування, оскільки судами не встановлено, що такі рахунки вчинені з урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Доводи касаційної скарги про те, що ПАТ СК «Нова» пропустила строк на апеляційне оскарження, а суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачу указаний строк, спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, ухваленими цим судом при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження.
Рішення суду першої інстанції у даній справі ухвалено 03 червня 2015 року за відсутності представника ПАТ СК «Нова» під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
З матеріалів справи, які досліджувалися судами попередніх інстанцій вбачається, що копію указаного рішення судом першої інстанції надіслано відповідачу 08 червня 2015 року.
Апеляційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2015 року вперше подано ПАТ СК «Нова» 17 червня 2015 року без пропуску строку на апеляційне оскарження, визначеного вимогами статті 294 ЦПК України в редакції чинній станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції.
У подальшому судами різних інстанцій вирішувалися питання щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та його перегляд в порядку, визначеному статтею 231 ЦПК України у відповідній редакції.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року залишено без задоволення заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.
З матеріалів справи, які враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, вбачається, що копію ухвали Галицького районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року судом першої інстанції надіслано відповідачу 10 лютого 2016 року.
Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, на підставі якої суд апеляційної інстанції вирішив питання про відкриття апеляційного провадження у даній справі, подано ПАТ СК «Нова» 19 лютого 2016 року, що спростовує доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в указаній частині.
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до переоцінки доказів, незгоди із висновками суду апеляційної інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи позивача оцінені належним чином оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 141, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська
С. П. Штелик