Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2018 року у справі №363/2202/17

Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 363/2202/17

провадження № 61-21189св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»,

треті особи: Головне управління Держпраці у Київській області, Національне агентство з питань запобігання корупції, Адміністрація Президента України,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2019 року в складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Іванченка М. М., Желепи О. В., Білич І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - ТОВ «Комплекс Агромарс»), який в ході розгляду справи уточнив та остаточно просив:

- змінити формулювання причини його звільнення з ТОВ «Комплекс Агромарс» із «звільнено за пунктом 4 статті 40 КЗпП України» на «звільнено за частиною третьою статті 38 КЗпП України та частиною четвертою статті 6 Закону України «Про охорону праці»;

- стягнути з ТОВ «Комплекс Агромарс» на його користь 5 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 з 01 лютого 2009 року працював на посаді водія автотранспортного парку автоколони № 1 філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», а з 17 березня 2017 року є членом Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс».

Оскільки відповідач не дотримувався вимог чинного трудового законодавства, з вересня 2016 року не нараховував та не сплачував заробітну плату, 10 травня 2017 року позивач направив рекомендованим листом ТОВ «Комплекс Агромарс» заяву про розірвання трудового договору з 16 травня 2017 року за власним бажанням з підстав частини третьої статті 38 КЗпП України та частини четвертої статті 6 Закону України «Про охорону праці».

16 травня 2017 року ТОВ «Комплекс Агромарс» звільнило ОСОБА_2 із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що звільнення є незаконним, оскільки відсутня попередня згода профспілкового комітету Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ», членом якої він є, ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Комплекс Агромарс» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з ТОВ «Комплекс Агромарс» із «звільнено за пунктом 4 статті 40 КЗпП України» на «звільнено за частиною третьою статті 38 КЗпП України та частиною четвертою статті 6 Закону України «Про охорону праці». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки Незалежна Професійна спілка «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс», членом якої позивач є з 17 березня 2017 року, не надавала попередньої згоди на розірвання з ним трудового договору з ініціативи власника з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Комплекс Агромарс» залишено без задоволення, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про незаконність звільнення ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У листопаді 2019 року ТОВ «Комплекс Агромарс» звернулось до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення зменшених позовних вимог ОСОБА_1 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року оскаржується ТОВ «Комплекс Агромарс» лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну формулювання причини його звільнення, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що позивач є членом Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», оскільки довідка про його членство завірена печаткою іншої юридичної особи. Позивач не оспорював підстави його звільнення з роботи відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, пояснення в суді з цього приводу не надавав. При цьому матеріали справи містять докази дотримання ТОВ «Комплекс Агромарс» встановленої законодавством України процедури звільнення ОСОБА_1 . Станом на дату звільнення позивача відповідач не знав і не міг знати про членство ОСОБА_1 в профспілковій організації. Суди попередніх інстанцій повинні були зупинити провадження у справі та звернутись за наданням згоди на звільнення позивача до виборного органу первинної профспілкової організації.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комплекс Агромарс», треті особи: Головне управління Держпраці у Київській області, Національне агентство з питань запобігання корупції, Адміністрація Президента України, про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та припинення дискримінації конституційних, трудових, соціально-економічних прав та інтересів, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортного парку автоколони № 1 філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс».

17 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» про прийняття його в члени Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс».

З довідки від 30 березня 2017 року № 01/30-03/2017-Д/СК, виданої головою Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» Гандзюком О. Г., вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є членом Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» з 17 березня 2017 року згідно одноголосного рішення членів профспілкового комітету про прийняття в члени Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ».

19 квітня 2017 року начальником автоколони № 1 ОСОБА_4 складено службову записку та акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 23 січня 2017 року та акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

20 квітня 2017 року начальником відділу кадрів Ахметовою Л. В. складено акт відмови від надання пояснень ОСОБА_1 щодо його відсутності на роботі з 23 січня 2017 року по 20 квітня 2017 року.

10 травня 2017 року ОСОБА_1 направив рекомендованим листом генеральному директору ТОВ «Комплекс Агромарс» Сігал М. А. заяву про розірвання трудового договору з 16 травня 2017 року за власним бажанням з підстав частини третьої статті 38 КЗпП України та частини четвертої статті 6 Закону України про охорону праці» та заяву про перерахування членських внесків.

Згідно із зворотнім рекомендованим повідомленням вищевказані заяви отримані відповідачем 11 травня 2017 року.

Наказом філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» від 16 травня 2017 року № 300к-з ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортного парку автоколони № 1 з 23 січня 2017 року за прогули без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, що виявився в невиході на роботу з 23 січня 2017 року по дату видачі наказу.

16 травня 2017 року начальником відділу кадрів Ахметовою Л. В. складено акт про відмову від підпису в наказі про звільнення та відмову від отримання ОСОБА_1 трудової книжки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За приписами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Статтею 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Отже, системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 з 17 березня 2017 року був членом Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» і доказів протилежного матеріали справи не містять, що також не спростовано в ході розгляду справи ТОВ «Комплекс Агромарс».

Встановивши, що Незалежна Професійна спілка «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс» не надавала попередню згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з ініціативи власника з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди дійшли висновку, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Пленумом Верховного Суду України у пункті 15 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що суд, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

При звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18).

Суди попередніх інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказаного вище не врахували, не зупинили провадження у справі для отримання згоди або відмови Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс» в дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про зміну формулювання причини його звільнення з ТОВ «Комплекс Агромарс» із «звільнено за пунктом 4 статті 40 КЗпП України» на «звільнено за частиною третьою статті 38 КЗпП України та частиною четвертою статті 6 Закону України «Про охорону праці» скасувати, справу передати в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук