Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2018 року у справі №584/475/17

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 584/475/17

провадження № 61-24937св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Biol business»,

представник відповідача - Кандюков ГеннадійГеннадійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Biol business» на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 03 липня 2017 року у складі судді Толстого О. О. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Biol business» (далі - ТОВ «Biol business») про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки і стягнення заборгованості з орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,601 га, яка розташована на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області.

02 квітня 2007 року між нею і ТОВ «Biol business» було укладено договір оренди землі, за умовами якого вона передала в оренду ТОВ «Biol business» вищевказану земельну ділянку строком на 20 років.

Вказувала, що ТОВ «Biol business» систематично порушує умови договору щодо індексації орендної плати на підставі Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)». Крім того, договором оренди передбачено право на дострокове розірвання цього договору, тому ОСОБА_1 просила суд достроково розірвати договір оренди землі від 02 квітня 2007 року; зобов'язати ТОВ «Biol business» повернути земельну ділянку у стані, придатному для цільового використання; стягнути заборгованість зі сплати орендної плати за 2015-2016 роки у розмірі 3 110,19 грн.

Рішенням Путивльського районного суд Сумської області від 03 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений 02 квітня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Biol business», зареєстрований в Путивльському районному реєстраційному відділ Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 травня 2007 року № 04076330022.

Зобов'язано ТОВ «Biol business» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку у стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порядку, встановленому договором оренди землі від 02 квітня 2007 року, повідомила орендаря про дострокове розірвання договору, однак останній оспорює це право, тому права ОСОБА_1 підлягають захисту в судовому порядку. При цьому, суд встановив, що орендар належним чином виконує умови договору щодо сплати орендної плати. Отже, підстав для стягнення з нього орендної плати немає.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Biol business» відхилено.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 03 липня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що право на дострокове розірвання договору не пов'язано з винною поведінкою відповідача, а було реалізоване орендодавцем у відповідності до абзацу першого пункту 38 договору оренди землі, однак орендар заперечує проти цього. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Biol business», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржуються, тому відповідно до статті 400 ЦПК України в касаційному порядку у цій частині не переглядаються.

Касаційна скарга мотивована тим, що підстави, визначені пунктом 38 договору оренди землі від 02 квітня 2007 року щодо можливості розірвання договору оренди кожні 5 років із ініціативи орендодавця, із завчасним повідомленням орендаря, не є самостійними підставами для розірвання договору, а тільки встановлюють порядок розірвання договору за взаємною згодою сторін. Без взаємної згоди сторін вказане положення договору застосуванню не підлягає. Крім того, умовами договору оренди передбачено право на його розірвання лише за взаємною згодою сторін або в односторонньому порядку у зв'язку з невиконанням умов договору. Оскільки згода сторін на розірвання договору відсутня, ТОВ «Biol business» не порушувало виконання умов договору оренди землі, що судами доведено, то відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частині третій статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,601 га, яка розташована на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області.

02 квітня 2007 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Biol business» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Biol business» земельну ділянку площею 2,601 га, яка розташована на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області, строком на 20 років. Вказаний договір було зареєстровано у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний напис від 21 травня 2007 року за № 040763300282.

28 травня 2007 року, після визначення меж земельної ділянки на місцевості, ОСОБА_1 передала ТОВ «Biol business» земельну ділянку устрокове платне користування.

16 листопада 2016 року ОСОБА_1 направила директору ТОВ «Biol business» заяву, в якій пропонувала переглянути умови договору оренди землі від 02 квітня 2007 року, та у випадку відмови, повідомила про припинення договірних правовідносин на підставі абзацу 1 пункту 38 договору оренди землі від 02 квітня 2007 року.

Оскільки ТОВ «Biol business» заперечувало проти розірвання договору, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У пункті 38 договору оренди землі від 02 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Biol business», сторонами погоджено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Отже, на підставі домовленості сторін умовами договору визначено дві підстави для розірвання договору оренди землі: 1) за взаємною згодою сторін; 2) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, судом встановлено, що ТОВ «Biol business» свої зобов'язання за договором оренди від 02 квітня 2007 року виконує належним чином. Отже, відповідно до умов договору та положень статті 32 Закону України «Про оренду землі» і статті 651 ЦК України відсутні підстави для розірвання цього договору в судовому порядку. Крім того, сторони взаємної згоди щодо розірвання договору не досягли.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, документально підтверджені судовівитрати у розмірі 1 408,00 грн за поданняапеляційної скарги та 1 536,00 грн за подання касаційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв'язку із наведеним, на підставі частини другої статті 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений в постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 727/1570/16-ц.

Керуючись статтями 400, 403 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Biol business» задовольнити.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 03 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Biol business» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки і стягнення заборгованості з орендної плати відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Biol business» судові витрати у розмірі 2 944,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк