Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2019 року у справі №638/18499/18

Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 638/18499/18

провадження № 61-19248св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Котелевець А.

В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

від 25 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що він та відповідач із 25 липня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано судовим рішенням

від 04 червня 2019 року. Під час шлюбу, 28 листопада 2007 року між ним та акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк") укладено договір відновлювальної кредитної лінії,

за яким кредитор зобов'язався надавати кредит в межах максимального ліміту заборгованості позичальника у сумі 490 000 доларів США на строк

до 05 листопада 2017 року (далі - кредитний договір).

Кредитний договір було укладено за згодою ОСОБА_2, між якою та

АКБСР "Укрсоцбанк" 28 березня 2010 року укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

Стверджував, що отримані кредитні кошти витрачались родиною на придбання майна у спільну сумісну власність з відповідачем.

Оскільки на момент припинення шлюбних відносин заборгованість перед банком складала 2 539 384,50 грн, яка 14 грудня 2015 року було ним погашена в повному обсязі за рахунок особистих коштів, позивач вважав, що має право на отримання від відповідача половини сплачених на погашення кредитної заборгованості грошових коштів у розмірі 1 504 502,76 грн, які просив суд стягнути із ОСОБА_2.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У січні 2019 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Гринченко Т. М., звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, а саме просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2.

Мотивував свою заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по цій справі. Вказував, що квартира АДРЕСА_1 виставлена на продаж, відповідач має намір її відчужити та переїхати проживати до іншого населеного пункту.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова, у складі судді

Грищенко І. О., від 28 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

До вирішення спору по суті накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2, в межах ціни позову 1 504 502,76 грн.

Врахувавши принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість наведених у заяві

ОСОБА_1 доводів, зазначивши, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Короткий зміст клопотання про заміну заходів забезпечення позову

У травні 2019 року адвокат Шрамко І. С., діючи в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про заміну заходів забезпечення позову.

Клопотання мотивовано тим, що крім квартири АДРЕСА_1 відповідач має у власності також нежитлові приміщення площею 153,7 кв. м, розташовані за адресою:

АДРЕСА_2, ринкова вартість яких становить орієнтовно 6 000 000 грн, що є достатнім для забезпечення позову у цій справи.

ОСОБА_2, разом із донькою мешкає в м. Києві, де вимушена орендувати житло, а тому має намір продати належну їй квартиру АДРЕСА_1 з метою придбання житла в м.

Київ.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просила суд з метою забезпечення позовних вимог замінити один захід забезпечення позову іншим, а саме:

- накласти в межах ціни позову заборону відчуження на нежитлові приміщення підвалу № V, Va, Vб, VB, Vг, VII, VІІа, VІІІa в літ. А-4, які розташовані в будинку АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_3;

- скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, право власності на яку належить ОСОБА_3, накладену ухвалою Дзержинського районного суду

м. Харкова від 28 січня 2019 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції про заміну заходу забезпечення позову

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року, у складі судді Грищенко І. О., заяву про заміну заходу забезпечення позову у цивільній справі № 638/18499/18 задоволено.

З метою забезпечення позову замінено один захід забезпечення позову іншим, а саме: накладено заборону відчуження на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 шляхом заборони відчуження нежитлових приміщень підвалу №№ V, Va, Vб, Vв, Vг, VII, VІІа, VІІІa в літ. А-4, які розташовані в будинку АДРЕСА_2 в межах ціни позову 1 504 502,76 грн.

Скасовано заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності зареєстрована за

ОСОБА_2, накладену ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 січня 2019 року.

Постановляючи ухвалу від 29 травня 2019 року, суд першої інстанції врахувавши баланс інтересів сторін; дійшов висновку, що запропонований ОСОБА_2 захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення вимог ОСОБА_1.

Судом також враховано, що чинна редакція Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не вимагає надання згоди позивачем на заміну заходу забезпечення позову, а положення статті 156 ЦПК України не містять заборони щодо заміни одного заходу забезпечення позову іншим в разі, якщо не змінюється вид такого забезпечення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну заходів забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у заміні заходів забезпечення позову, апеляційний суд виходив з того, що в поданому клопотанні відповідач фактично просить замінити об'єкт, щодо якого були вжиті заходи забезпечення позову, що не є заміною одного виду забезпечення позову іншим в розумінні статті 156 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року адвокат Шрамко І. С., діючи в інтересах ОСОБА_2, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, залишивши в силі ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова

від 29 травня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано із Дзержинського районного суду м.

Харкова матеріали справи, які стосуються вирішення питання про заміну заходів забезпечення позову.

У листопаді 2019 рокуматеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з доводами представника позивача, що нібито скасування заборони відчуження накладеної на один об'єкт нерухомого майна і накладення такої ж заборони на інший є неприпустимим, оскільки не є заміною одного заходу забезпечення іншим в розумінні статті 156 ЦПК України, довільно витлумачивши зміст вказаної статті. Вважає, що апеляційний суд вдався до надмірного формалізму, не врахувавши баланс інтересів сторін. Права позивача такою заміною жодним чином не були порушені, оскільки вартість приміщень, на які запропоновано накласти заборону відчуження повністю покриває позовні вимоги.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність висновків апеляційного суду.

Вважає, що заміна лише об'єкта в межах одного і того ж виду забезпечення позову не допускається, та не передбачена вимогами процесуального законодавства, оскільки суперечить суті та процесуальній меті положень статті 156 ЦПК України і створює перешкоди для своєчасного розгляду та вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення підвалу № V, Va, Vб, Vв, Vг, VII, VIIа, VIIIa в літ. А-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно звіту про експертну оцінку, складеного 23 травня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю Харківський Технічний Центр Оцінки "ЕКСПЕРТУС" ринкова вартість вказаних нежитлових приміщень становить 5 957 900 грн.

Станом на 29 травня 2019 року відомості про наявність заборон відчуження вказаних нежитлових приміщень в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна відсутні.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 -2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 -2 , 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частиною 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені в частині 1 статті 150 ЦПК України.

Відповідно до частин 2 -3 статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частинами 1 -3 статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала.

ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом просив стягнути ОСОБА_2 1 5104 502,76
грн, в якості 1/2 частини грошових коштів, сплачених ним на погашення кредитної заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 828/11-27/37/7-006 від 28 листопада 2007 року.

Підставою для задоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, право власності на яку належить ОСОБА_2, в межах ціни позову 1 504 502,76 грн, було те, що невжиття такого заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Постановляючи ухвалу про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, суд першої інстанції виходив із ціни позову, відомостей про ринкову вартість належних відповідачу нежитлових приміщень, забезпеченості інтересів позивача у разі задоволення його вимог та при виконанні рішення суду, а також прав відповідача, яка має право розраховувати на обмеження її прав як власника у обсязі, що є необхідним для забезпечення виконання рішення суду про задоволення позову.

Місцевим судом вірно враховано, що стаття 156 ЦПК України не визначає як обов'язкову умову, наявність згоди позивача на заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Таким чином, вирішуючи клопотання ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого постановив законну та обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам процесуального права.

Касаційний суд, враховує, що тлумачення положень частини 1 статті 156 ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим, в тому числі здійснення заміни заходів забезпечення позову одного й того ж виду, перелік яких визначено в частині 1 статті 150 ЦПК України, але щодо іншого майна.

Апеляційний суд обставин, які вірно встановлені та оцінені судом першої інстанції не спростував та помилково вважав, що накладення арешту на інший об'єкт нерухомого майна не є заміною одного заходу забезпечення позову іншим в розумінні статті 156 ЦПК України, залишивши поза увагою те, що за змістом клопотання ОСОБА_2 вона фактично просила замінити один захід забезпечення позову - заборону відчуження квартири, на інший - заборону відчуження нежитлових приміщень.

Можливість у такий спосіб заміни заходів забезпечення позову підтверджена і практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 04 грудня 2019 року у справі № 756/11258/17, постановою від 11 грудня 2019 року у справі № 207/4524/18, ухвалою від 27 липня 2018 року у справі № 545/725/18-ц.

Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку, що апеляційним судом помилково скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог процесуального законодавства, а тому касаційна скарга ОСОБА_2, подана її представником - адвокатом Шрамко І. С., підлягає задоволенню, а постанова Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року скасуванню із залишенням в силі ухвали Дзержинського районного суду

м. Харкова від 29 травня 2019 року.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення вимог касаційної скарги, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 384,20 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року скасувати, залишивши в силі ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова

від 29 травня 2019 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 384,20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович