Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.09.2019 року у справі №610/1456/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 610/1456/17

провадження № 61-29369св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - філія газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 червня 2017 року у складі судді Носова Г. С. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Швецової Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до філії газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування") про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, інвалідом 3 групи. У 1986 році під час роботи на підприємстві відповідача його як військовозобов'язаного призвано на військові збори, у яких він брав участь щодо виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 14 жовтня до 12 листопада 1986 року.

03 березня 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про надання довідки встановленої форми, необхідної для обчислення пенсії, однак відповідач довідку не надав, посилаючись на відсутність на підприємстві первинних документів, необхідних для надання довідки. Ненадання відповідачем довідки про заробітну плату, форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 12 жовтня 2012 року № 644, порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив зобов'язати ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" надати йому довідку про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження в 1986 році, форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 12 жовтня 2012 року № 644.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 20 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою для надання довідки про заробітну плату є підтвердження нарахування та виплати такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. ГПУ "Шебелинкагазвидобування" не порушувало право позивача на отримання довідки, оскільки чинним законодавством передбачено, що у разі, коли підприємство, установу або організацію, на якій працював запитувач у 1986-1990 роках ліквідовано без правонаступника, довідка за вказаною формою видається комісією Міністерства соціальної політики України та комісіями Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державних адміністрації.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки, як відомо з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій філія ГПУ "Шебелинкагазвидобування" є відокремленим підрозділом ПАТ "Укргазвидобування", не має статусу юридичної особи, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на філію зобов'язань надати довідку про розмір заробітної плати позивача.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права

Зазначає, що суд першої інстанції поставив в залежність від нього існування певних документів, необхідних для надання довідки. Висновок суду першої інстанції про неналежність відповідача є помилковими, оскільки суд повинен був залучити до участі у справі належного відповідача відповідно до статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 2004 року. Суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув. Ненадання відповідачем довідки встановленого зразка порушує його право на належне пенсійне забезпечення, чого суди не взяли до уваги.

Заперечення на касаційну скаргу від учасників справи не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 у 1986 році працював у Пересувній механізованій колоні № 6 треста "Укргазпромбуд" с. Червоний Донець Балаклійського району Харківської області.

З 14 жовтня до 13 листопада 1986 року під час проходження військових зборів ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 18576 в особливій зоні, що підтверджено його військовим квитком серії НОМЕР_1, архівною довідкою галузевого державного архіву Міністерства оборони України, довідками військової частини 18576.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом 3 групи, його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварій на Чорнобильській АЕС.

З 03 грудня 1992 року управлінням Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області ОСОБА_1 призначено пенсію з інвалідності 3 групи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При призначенні пенсії враховано довідку від 10 грудня 1992 року № 459 про заробітну плату за період ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у жовтні - листопаді 1986 року, видану Пересувною механізованою колоною № 6 ГПУ "Шебелинкагазпром". З січня 1997 року пенсію перераховано на підставі наданих документів, зокрема, довідки від 30 січня 1997 року № 24 про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з якої визначається пенсія, за період з 14 жовтня до 13 листопада 1986 року, виданої Пересувною механізованою колоною № 6 підприємства "Шебелинкагазпром". З 01 вересня 2007 року пенсію перераховано на підставі наданих документів, зокрема, довідки від 12 вересня 2007 року № 2048 про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з якої визначається пенсія, за період з 14 жовтня до 13 листопада 1986 року, виданої ШВБМР УБМР "Укргазспецбудмонтаж".

На звернення ОСОБА_1 до ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" від 03 березня 2017 року довідку про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках йому не надано.

У відповіді від 06 квітня 2017 року № 2-08-3687-3 ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" посилалось на відсутність на підприємстві первинних документів, необхідних для наданні такої довідки.

Як відомо з письмових заперечень відповідача, ГПУ "Шебелинкагазвидобування" є філією ПАТ "Укргазвидобування та не має статусу юридичної особи. На звернення позивача до директора філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" про надання довідки про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження в 1986 році, зразок якої затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 12 жовтня 2012 року № 644, позивачу роз'яснено про неможливість надання такої довідки та надано належним чином завірені копії наявних у ГПУ "Шебелинкагазвидобування" документів за 1986 рік, що стосуються ОСОБА_1

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Частинами 1 , 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Форму довідки про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 12 жовтня 2012 № 644.

Пунктом 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що обов'язковою умовою для надання довідки про заробітну плату є підтвердження нарахування та виплати такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. ГПУ "Шебелинкагазвидобування" не порушувало право позивача на отримання довідки, оскільки чинним законодавством передбачено, що у разі, коли підприємство, установу або організацію, на якій працював запитувач у 1986-1990 роках ліквідовано без правонаступника, довідка за вказаною формою видається комісією Міністерства соціальної політики України та комісіями Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державних адміністрації.

Посилання ОСОБА_1 на те, що суд відповідно до статті 33 ЦПК України 2004 року мав замінити неналежного відповідача не заслуговують на увагу, оскільки суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Повноваженнями щодо заміни неналежного відповідача без клопотання позивача суд не наділений.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик