Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.07.2019 року у справі №183/5628/16

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 183/5628/14

провадження № 61-13592 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року у складі судді Юр`євої Т. І. та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2016 року у складі колегії суддів: Романюк М. М., Котушенко С. П., Красвітної Т. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який було уточнено, про розірвання шлюбу, визначення часток майна у спільній сумісній власності подружжя, поділ майна подружжя та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 травня 1986 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого вони мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час шлюбу ними за спільні кошти набуто у власність відповідне майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 ; автомобіль «Subaru B9 Tribeca», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль «Субару Легасі», 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль «Volkswagen LT46», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ; об`єкт незавершеного будівництва, зі ступенем готовності 16,7 %, що розташований по АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, розташовану на території Орлівщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Вищевказане майно зареєстровано за відповідачем.

Також вона набула у власність квартиру АДРЕСА_4 .

Крім того, за час шлюбу відповідачем надано у позику грошові кошти на загальну суму 942 771 грн 19 коп., а саме: 20 травня 2007 року ОСОБА_5 , 20 тис. доларів США, з терміном повернення до 20 липня 2007 року; 07 грудня 2009 року ОСОБА_6 , 18 700 доларів США, з терміном повернення до 01 травня 2010 року; 23 березня 2011 року ОСОБА_7 , 4 тис. доларів США, з терміном повернення до 01 червня 2011 року; 21 квітня 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , 27 тис. доларів США, з терміном повернення до 30 грудня 2013 року.

Сімейне життя між сторонами не склалося, спільне проживання неможливе, шлюбні відносини фактично припинені, унаслідок чого вона просила розірвати шлюб з ОСОБА_2 . У добровільному порядку згоди щодо поділу вищевказаного майна вони дійти не можуть.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд розірвати зареєстрований між нею та ОСОБА_2 шлюб, здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя та визнати за нею право власності на: житловий будинок по АДРЕСА_1 , автомобіль «Subaru B9 Tribeca», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Крім того, просила визнати квартиру АДРЕСА_4 її особистою приватною власністю і стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію у розмірі 349 342 грн 11 коп. вартості частки майна. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є також грошові кошти, які були видані її чоловіком іншим особам за договорами позики, що підтверджується відповідними розписками на загальну суму 1 508 265 грн 55 коп.

Також, просила визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ; автомобіль «Субару Легасі», 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль «Volkswagen LT46», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; об`єкт незавершеного будівництва, зі ступенем готовності 16,7 %, що розташований по АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 1,000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Орлівщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію у розмірі 524 134 грн 60 коп., 6 тис. грн. за оцінку вартості спірного майна, судовий збір сплачений при подачі позову до суду у розмірі 3 654 грн, судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 1 827 грн, судовий збір за подачу касаційної скарги на попередні судові рішення у розмірі 2 557 грн 80 коп., судовий збір за уточнену позовну заяву про розірвання шлюбу у розмірі 487 грн 20 коп., витрати на правову допомогу по сплаті послуг адвоката у загальному розмірі 9 400 грн, та загальна сума витрат її представника, що пов`язані з явкою до суду (по відшкодуванню витрат на відрядження), у розмірі 7 607 грн 18 коп.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано зареєстрований 10 травня 1986 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 14. Прізвище позивачки « ОСОБА_1 » залишено без змін. Проведено поділ майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Визнано, що житловий будинок АДРЕСА_5 , автомобіль «Subaru B9 Tribeca», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль «Субару Легасі», 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль «Volkswagen LT46», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , об`єкт незавершеного будівництва (16,7 % готовності), розташований по АДРЕСА_3 , квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя. Визнано частки майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності рівними.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_5 , який складається з: будинку літ. «А», загальною площею 136,7 кв. м, жилою площею 71,0 кв. м; літньої кухні літ. «Б»; сараю літ. «В»; вбиральні літ. «Г»; гараж літ. «Д»; гараж літ. «Г»; споруд № 1-3, вигрібної ямиліт. «я»; колодязя літ. «к»; покриття літ. «І».

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_5 , який складається з: будинку літ. «А», загальною площею 136,7 кв. м, жилою площею 71,0 кв. м; літньої кухні літ. «Б»; сараю літ. «В»; вбиральні літ. «Г»; гараж літ. «Д»; гараж літ. «Г»; споруд № 1-3, вигрібної ямиліт. «я»; колодязя літ. «к»; покриття літ. «І».

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Subaru B9 Tribeca», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Субару Легасі», 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Volkswagen LT46», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт незавершеного будівництва (16,7 % готовності), розташованого по АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 34,4 кв. м, житловою площею 18,2 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 34,4 кв. м, житловою площею 18,2 кв. м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок порівняння частки майна у спільній власності подружжя грошову компенсацію у розмірі 1 200 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору при пред`явленні позову, апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 8 526 грн, а також 1/2 частку сплати за проведення оцінки майна у розмірі 3 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 607 грн 76 коп. У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з 2011 року сторони припинили шлюбні відносини, однією сім`єю не проживають, спільне господарство не ведуть, тому подальше подружнє життя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і збереження їх сім`ї є неможливим та суперечить інтересам останніх.

Позивачкою не надано доказів внесення на депозитний рахунок суду вартості частки спірного майна іншого з подружжя, а тому відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 у частині реального розподілу спільного сумісного майна між сторонами зі стягненням з відповідача компенсації вартості цього майна.

Житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 ; автомобіль «Subaru B9 Tribeca», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль «Субару Легасі», 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль «Volkswagen LT46», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 ; об`єкт незавершеного будівництва (16,7% готовності), розташований по АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю, набутою подружжям за час шлюбу, яка підлягає поділу між сторонами, виходячи з засад рівності часток у власності подружжя та визнанню за сторонами права власності на нерухоме майно, з компенсацією у рахунок порівняння частки майна у спільній власності подружжя. Земельна ділянка, розташована на території Орлівщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області одержана відповідачем шляхом приватизації, тобто є його особистою приватною власністю, тому поділу між подружжям не підлягає. Квартира АДРЕСА_4 є особистою приватною власністю позивачкою і відповідачем цей факт не заперечується. Позивачкою належними та допустимими доказами не підтверджено факт існування грошових зобов`язання третіх осіб перед відповідачем.

Судові витрати, пов`язані з оцінкою вартості спірного майна, які складають 6 000 грн, підлягають поділу між сторонами. З відповідача стягнуто на користь позивачки 3 000 грн. Крім того, з відповідача на користь позивачки стягнуто сплачений нею судовий збір при пред`явленні позову до суду у розмірі 3 654 грн, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 827 грн, судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі 2 557 грн 80 коп., судовий збір за уточненою заявою про розірвання шлюбу у розмірі 487 грн 20 коп., а всього 8 526 грн.

Представником позивачки належним чином підтверджено розмір витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, але суму цих витрат суд вважав завищеною, оскільки час, витрачений на відрядження, не співпадає з часом судових засідань. Витрати представника, які пов`язані з явкою до суду (по відшкодуванню витрат на відрядження), з урахуванням положень статті 85 ЦПК України 2004 року, постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, підлягають відшкодуванню у розмірі 587 грн 12 коп.

У частині стягнення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, судом враховано наявність у матеріалах справи договору про надання правової допомоги, проте положення частини другої статті 84 ЦПК України 2004 року, Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Таким чином, оскільки загальний час, протягом якого представник позивачки приймав участь в судових засіданнях, становить 6 год. 20 хв., то розмір витрат становить 3 020 грн 64 коп. (6 год. 20 хв. х 487,20 грн/год.), тому витрати на правову допомогу по сплаті послуг адвокату у загальному розмірі становлять 4 067 грн 76 коп.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на об`єкт незавершеного будівництва (16,7% готовності), розташований по АДРЕСА_3 , скасовано. Виділено ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя об`єкт незавершеного будівництва (16,7% готовності), розташований по АДРЕСА_3 . Рішення міськрайонного суду у частині обґрунтування та розміру стягнутих судових витрат змінено, зменшено суму: стягнутого судового збору з 8 526 грн до 1 229 грн 45 коп., вартості проведення оцінки майна з 3 000 грн до 865 грн 20 коп., витрати на правову допомогу та витрати, пов`язані з явкою до суду, з 4 607 грн 76 коп. до 2 647 грн 44 коп. В іншій частині рішення міськрайонного суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що об`єкт незавершеного будівництва (16,7% готовності), розташований по АДРЕСА_3 , слід виділи відповідачу у порядку поділу майна подружжя, а не визнати за останнім право власності на цей об`єкт, оскільки до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно, як об`єкт цивільного обороту, не виникає.

Матеріали справи містять усі належні докази та розрахунки витрат на правову допомоги та пов`язані з явкою представника позивача до суду. Проте прийнято до уваги, що заявлені позивачкою вимоги задоволено частково, а саме на 14,42 %, судові витрати також підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог. Ураховуючи викладене, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 1 229 грн 45 коп., витрати на проведення оцінки майна у розмірі 865 грн 20 коп., компенсацію витрат на правову допомогу та витрат пов`язаних з явкою до суду (з урахуванням витрат при розгляді справи апеляційним судом) у розмірі 2 647 грн 44 коп.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення у частині розподілу судових витрат скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь 6 000 грн відшкодування збитків; 9 400 грн витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги адвоката; 15 721 грн, з яких добові витрати у розмірі 9 831 грн 60 коп., витрати на проїзд до місця відрядження у розмірі 5 889 грн 40 коп., 12 058 грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору за майнову вимогу (поділ майна подружжя); 487 грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору за подачу заяви до суду про розірвання шлюбу, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 183/5628/16 з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року зазначену справу призначено до розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами при розподілі судових витрат були допущені порушення норм процесуального права, оскільки нею сплачено судовий збір: за вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 487 грн 20 коп., за вимогу про поділ майна подружжя у розмірі 3 654 грн, за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 827 грн, за подачу касаційної скарги 2 557 грн 80 коп., за подачу апеляційної скарги після касаційного перегляду справи у розмірі 4 019 грн 40 коп. Нею понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9 400 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, витрати, пов`язані з явкою сторони та її представника, у розмірі 15 721 грн, у тому числі добові витрати у розмірі 9 831 грн 60 коп., витрати на відрядження 5 889 грн 40 коп. Вважала, що оскільки її позовні вимоги частково задоволено, тому з відповідача слід стягнути вищевказані судові витрати. Крім того, з ОСОБА_2 підлягає стягненню 6 000 грн, сплачених позивачкою за оцінку спірного нерухомого майна.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України2004 року судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 79 ЦПК України2004 року до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

У частині першій статті 88 ЦПК України2004 року зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судових витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України 2004 року).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пунктом 2 частини третьої статті 79, статтями 84, 88, 89 ЦПК України 2004 року.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів вважає, що зменшуючи розмір витрат на правову допомогу, апеляційний суд не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку у частині стягнення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, з урахуванням наявності у матеріалах справи договору про надання правової допомоги, врахував положення частини другої статті 84 ЦПК України 2004 року, Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представник позивачки надавав їй правову допомогу, унаслідок чого витрати по сплаті послуг адвоката у загальному розмірі становлять 4 067 грн 76 коп.

Судом першої інстанції вірно стягнуто судовий збір з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а саме витрати по сплаті судового збору при пред`явленні позову, апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 8 526 грн, а також 1/2 частку сплати за проведення оцінки майна у розмірі 3 000 грн.

Отже, судом першої інстанції правильно покладено судовий збір на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із запровадженням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Крім того, ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги від 01 лютого 2016 року на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року було сплачено судовий збір у розмірі 4 019 грн 41 коп., що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховано не було.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4 019 грн 41 коп. (чотири тисячі дев`ятнадцять) грн 41 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачкою за подання апеляційної скарги на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року (а.с. 102, т. 3).

Судом першої інстанції встановлено усі фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку, досліджено надані сторонами докази та ухвалено законне, обґрунтоване й справедливе рішення.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2016 року у частині розподілу судових витрат скасувати, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року у цій частині залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 019 грн 41 коп. (чотири тисячі дев`ятнадцять) грн 41 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачкою за подання апеляційної скарги на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк