Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №305/844/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 305/844/17-ц

провадження № 61-49001св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат РозманСергій Юрійович,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Розмана Сергія Юрійовича, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона зареєстрована та проживає у будинку АДРЕСА_1. На цій же вулиці, навпроти неї, у будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3

08 березня 2017 року відповідач самовільно, без дозвільних документів, на дорозі біля свого будинку, у довжину 25 м, встановив бетонні плити шириною 1 м, чим зайняв частину земельної ділянки загального користування (дороги) площею 0,0025 га. Такими протиправними діями відповідач звузив дорогу загального користування і створив перешкоди у користуванні нею.

13 березня 2017 року воназвернулась до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з проханням перевірити правомірність таких дій відповідача. За результатами перевірки її звернення постановою державного інспектора від 24 березня 2017 року відповідача визнано винним у вказаних неправомірних діях та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 53 КУпАП. Крім того, державним інспектором видано припис від 20 березня 2017 року про зобов'язання усунути порушення шляхом звільнення зайнятої відповідачем земельної ділянки загального користування від бетонних плит.

Відповідач цей припис не виконав, за що постановою того ж державного інспектора від 12 квітня 2017 року притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-5 КУпАП.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні дорогою загального користування шляхом звільнення від встановлених ним бетонних плит на частині дороги площею 0,0025 га біля будинку АДРЕСА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року у складі судді Ємчука В. Е. позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні дорогою загального користування шляхом звільнення від усіх встановлених ним бетонних плит на самовільно зайнятій частині дороги (землі) площею 0,0025 га біля будинку АДРЕСА_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач самовільно зайняв частину дороги загального користування площею 0,0025 га, порушивши цільове призначення земель, встановивши там бетонні плити, чим створив позивачу перешкоди у користуванні дорогою загального користування. При цьому ОСОБА_3 не спростував наданих позивачем доказів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що ОСОБА_3 облаштував частину дороги загального користування біля свого будинку АДРЕСА_2. Жодних перешкод у користуванні цією дорогою загального користування немає. Вказане облаштування мало на меті укріплення дороги бетонними плитами, що створює певні умови мешканцям села для проходу пішки та проїзду на автомобілях. Дана облаштована частина дороги залишається у загальному користуванні, є власністю територіальної громади. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, припис, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності були складені тоді, коли облаштування дороги ще не було завершено, тому у сукупності з іншими наданими доказами, не є достатніми для задоволення позову, оскільки не підтверджують факт створення перешкод.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвоката Розмана С. Ю., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 305/844/17-ц з Рахівського районного суду Закарпатської області.

10 січня 2019 року справа надійшла доВерховного Суду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 до свого позову додала належні, допустимі, достовірні і беззаперечно достатні докази, які вказують на порушення вимог законодавства про вчинення самовільного зайняття частини дороги відповідачем, а саме акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколи про адміністративне правопорушення, постанови про накладення на відповідача адміністративного стягнення та скерований йому припис.

Зазначені докази були правильно оцінені судом першої інстанції.

Між тим, висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач облаштував дорогу, створивши певні додаткові умови мешканцям села для проходу пішки та проїзду на автомобілях, оскільки вищевказані докази були складені лише тоді, коли облаштування дороги ще не було завершено, не заслуговують на уваги та не відповідають дійсності, оскільки не підтверджені належними доказами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законними і обґрунтованими, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_1.На цій же вулиці, навпроти неї, у будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 20 березня 2017 року № 16.6-02/2 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Рахівському та Тячівському районах Водош Г. Д. за участю землевпорядника Середньоводянської сільської ради Маріна М. В. у присутності ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 проведено перевірку з питання самовільного зайняття земельної ділянки (загального користування - дороги), що знаходиться по АДРЕСА_2, у результаті якої встановлено, що ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку (дорогу) площею 0,0025 га, чим перешкоджає у користуванні земельною ділянкою сусідньому землекористувачу.

За самовільне зайняття земельної ділянки загального користування площею 0,0025 га відносно ОСОБА_3 20 березня 2017 року складений протокол № 16.6-04/2 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 КпАП України.

20 березня 2017 року головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Рахівському, Тячівському районах Водош Г. Д. винесено припис №16.6/03/2 про усунення у десятиденний термін порушень ОСОБА_3, шляхом звільнення дороги площею 0,0025 га від бетонних плит, про виконання якого останній мав повідомити до 29 березня 2017 року.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 24 березня 2017 року № 2 ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні пункту б частини першої статті 211 ЗК України, а саме самовільному зайнятті частини земельної ділянки (дороги загального користування) площею 0,0025 га та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.

ОСОБА_3 у визначений у приписі термін не усунув порушень земельного законодавства, внаслідок чого 07 квітня 2017 року головний спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Рахівському, Тячівському районах Водош Г. Д. складено протокол №16.6-04/5 про вчинення ОСОБА_3 порушень статті 188-5 КпАП.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 12 квітня 2017 року № 5 ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні вимог статті 188-5 КУпАП, тобто невиконання вимог попереднього припису, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Розмана С. Ю., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України зазначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин першої та третьої статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У статті 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте ОСОБА_3, заперечуючи факт зайняття ним частини земельної ділянки загального користування (дороги), не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень, що є його процесуальним обов'язком.

Встановивши вказані обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 самовільно зайняв частину дороги загального користування площею 0,0025 га, встановивши там бетонні плити, чим створив позивачу перешкоди у користуванні дорогою загального користування.

При цьому суд першої інстанції правильно оцінив як преюдиційні - постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття частини земельної ділянки (дороги загального користування), припис про усунення у десятиденний термін порушень ОСОБА_3, шляхом звільнення дороги площею 0,0025 га від бетонних плит, яким суд апеляційної інстанції дав невірну оцінку.

Отже, суд першої інстанції, встановивши всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення.

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи задоволення касаційної скарги, скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 280,00 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Розмана Сергія Юрійовича, задовольнити.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року скасувати, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 280,00 грн (одна тисяча двісті вісімдесят грн).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк