Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №128/4169/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019року

м. Київ

справа № 128/4169/16-ц

провадження № 61-11587св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Польське підприємство «Євромед»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2017 року у складі судді Саєнка О. Б. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У грудні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Польське підприємство «Євромед» (далі - ТОВ УПП «Євромед») про визнання недійсними та скасування наказів, рішень про державну реєстрацію права власності, свідоцтв про право власності на земельні ділянки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що він є фізичною особою-підприємцем і власником 66/100 частин нежитлових будівель, які складаються з будівлі автогаража з прибудовою та спорудами літ. «А» приміщення № 1: з № 1 по № 8, загальною площею 340,6 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Співвласником іншої частини нежитлових будівель є ОСОБА_2 Він є належним користувачем земельної ділянки площею 0,69 га, що розташована за вищевказаною адресою. Рішенням Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 30 січня 2008 року погоджено надання йому в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,90 га під належними йому нежитловими будівлями строком на 33 роки для обслуговування столярного цеху. Цим рішенням також зобов'язано його отримати у Вінницькій районній державній адміністрації дозвіл на виготовлення технічної документації щодо відведення зазначеної земельної ділянки. У 2009 році ним було замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант» містобудівне обґрунтування для визначення меж та площі земельної ділянки виробничого призначення для обслуговування деревообробних будівель. Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 30 листопада 2010 року йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,69 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для експлуатації власних промислових будівель деревообробного цеху. У 2011 році Приватним проектно-вишукувальним підприємством «Еководземпроект» (далі - ППВП «Еководземпроект») було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для експлуатації власних промислових будівель, яким передбачено відведення йому в оренду строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 0,6027 га, розташованої по АДРЕСА_1. У 2012 році ППВП «Еководземпроект» звернулося до Управління Держкомзему у Вінницькому районні Вінницької області для підготовки проекту рішення щодо затвердження проекту землеустрою Вінницькою обласною державною адміністрацією. Однак цей проект землеустрою не затверджено у зв'язку з його втратою Управлінням Держкомзему у Вінницькому районні Вінницької області. Так як він і ОСОБА_2 є співвласниками нежитлових будівель, між ними було досягнуто домовленості щодо порядку користування земельною ділянкою та встановлено, що він користується земельною ділянкою площею 0,6027 га, а ОСОБА_2 - земельною ділянкою площею 0,2483 га, в тому числі в межах охоронної зони лінії електропередачі - площею 0,0574 га. Наведене підтверджується планом користування земельними ділянками, підписаним ним та ОСОБА_2 Однак наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 23 липня 2014 року № 2-2082/14-14-СТ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,80 га на території Ільківської сільської ради Вінницького районну Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. На його думку, ОСОБА_2 здійснив оформлення земельної ділянки з порушенням норм законодавства, яке передбачає порядок та умови її оформлення, а саме - без погодження з ним відповідних меж, оскільки вони є співвласниками нерухомого майна та суміжними землекористувачами. Крім того, наказом Головного управління Держгеокадасту у Вінницькій області від 30 вересня 2015 року № 2-4234/20-15-СТ надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га на території Ільківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. На його думку, ОСОБА_3 здійснив оформлення земельної ділянки з порушенням норм законодавства. Також було порушено вимоги законодавства під час оформлення земельної ділянки на території Ільківської сільської ради ТОВ УПП «Євромед». При розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ УПП «Євромед» у цих проектах не зазначено повних та достовірних відомостей та інформації, яка має бути вказана розробником проектної документації. Враховуючи наведене, ФОП ОСОБА_1 просив: визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 23 липня 2014 року № 2-2082/15-14-СТ про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,80 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30 вересня 2015 року № 2-4234/20-15-СТ про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,30 га на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсними та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, свідоцтва про право власності на земельні ділянки ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, та ТОВ УПП «Євромед», кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3; стягнути на його користьпонесені судові витрати.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки у ФОП ОСОБА_1 не виникло право оренди земельної ділянки площею 0,6027 га, розташованої по АДРЕСА_1,строком на 49 років, для експлуатації промислових будівель деревообробного цеху, так як договору оренди цієї ділянки він не уклав і державна реєстрація прав не проведена.

Додатковим рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ТОВ УПП «Євромед» про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, свідоцтва про право власності на земельну ділянку ТОВ УПП «Євромед» скасовано, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване обґрунтованістю висновків суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_1 не довів свого права на оренду земельної ділянки, яка межує із земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв'язку з чим не встановлено порушення його прав при отриманні вказаними відповідачами у власність належних їм ділянок.Вимоги, пред'явлені до ТОВ УПП «Євромед», не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так як спір в цій частині виник між приватним підприємцем та товариством, а тому він відноситься до юрисдикції господарських судів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У лютому 2018 року ФОП ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання законності оформлення проектної документації та набуття права власності на земельні ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ УПП «Євромед». Під час розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зазначеним відповідачам були відсутні повні та достовірні відомості, які мають бути зазначені розробниками проектної документації відповідно до норм земельного законодавства. На виконання ухвали суду про витребування доказів Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не надало проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам, що унеможливило встановити всі обставини справи, які мають значення для повного та всебічного її розгляду. Суди не взяли до уваги те, що він є власником 66/100 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, і має право на отримання земельної ділянки в оренду з правом викупу для обслуговування цих будівель та споруд. Апеляційний суд безпідставно закрив провадження у справі за вимогами до ТОВ УПП «Євромед», оскільки участь названого товариства як відповідача в цій справі зумовлена тим, що воно придбало у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належні їм земельні ділянки, законність і порядок набуття у власність яких є предметом спору.

У квітні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що покладені ФОП ОСОБА_1 в обґрунтування касаційної скарги доводи суперечать фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами. Зазначена позивачем земельна ділянка не передавалася йому в оренду, а тому його права не порушені.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 квітня 2018 року справа № 128/4169/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням Третейського суду для вирішення конкретного спору в складі третейського судді - практикуючого юриста Помазанова О. М. від 23 січня 2008 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений у простій письмовій формі 05 червня 2007 року, між ОСОБА_1, та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за яким ОСОБА_1 придбав у власність 66/100 частин будівлі автогаража з прибудовою та спорудами літ. «А» приміщення № 1: з № 1 по № 8, загальною площею 340,6 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 66/100 частин вказаної будівлі.

Згідно з реєстраційним посвідченням від 26 січня 2008 року, виданим Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення Третейського суду від 23 січня 2008 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 66/100 частин нежитлових будівель АДРЕСА_1, а саме будівлі автогаража з прибудовою та спорудами літ. «А» приміщення № 1: з № 1 по № 8 загальною площею 340,6 кв. м.

Рішенням 12-ої сесії 5-го скликання Ільківської сільської ради Вінницького району від 30 січня 2008 року приватному підприємцю ОСОБА_1 погоджено надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,90 га із земель запасу сільської ради терміном на 33 роки для обслуговування столярного цеху в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту). Зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 отримати у Вінницькій районній державній адміністрації дозвіл на виготовлення технічної документації щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки.

Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 30 листопада 2010 року № 545 ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,69 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (господарський двір) на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для експлуатації власних промислових будівель деревообробного цеху. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки проектній організації, яка має дозвіл (ліцензію) на виконання землевпорядних робіт; документально обґрунтувати розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки; при розробці проектно-кошторисної документації передбачити кошти на проведення проектних робіт та інших витрат, пов'язаних з наданням земель.

Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 23 липня 2014 року № 2-4234/15-14-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,80 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30 вересня 2015 року №2-4234/2015-СГ ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,30 га на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

У 2014 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз «Альянс» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Ільківської сільської ради за межами населеного пункту Вінницького району Вінницької області.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки земельна ділянка площею 0,80 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: НОМЕР_1, розташована на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, та земельна ділянка площею 0,30 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: НОМЕР_2, розташована на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, належать на праві власності ТОВ УПП «Євромед».

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону№ 280/97-ВР до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції Україниоргани місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними вище правовими нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання в галузі земельних відносин, зокрема приймати рішення щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування.

Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки

Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (стаття 17 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» також передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Під час розгляду цієї справи судами встановлено, що правовстановлюючих документів, які б підтверджували право належного користування земельною ділянкою площею 0,6027 га, розташованою по АДРЕСА_1, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність ФОП ОСОБА_1 своїх вимог в частині визнання недійсним та скасування наказів органу місцевого самоврядування, оскільки відсутнє його порушене суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого подано позов.

Вирішуючи вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок та визнання недійсними свідоцтв про право власності на них, суди встановили правомірність набуття відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ УПП «Євромед» належних їм земельних ділянок. При цьому вказані вимоги є похідними від основної вимоги про визнання недійсними рішень (наказів) органу місцевого самоврядування і, відповідно, не підлягають задоволенню у зв'язку з безпідставністю основної вимоги.

Відповідно до статті 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення місцевого суду (далі - ЦПК України 2004 року), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої (у нескасованій частині) та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року та статтями 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи скарги про те, що на виконання ухвали суду про витребування доказів Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не надало проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам, є безпідставними, так як суду був наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, а по земельних ділянках ОСОБА_3 та ТОВ УПП «Євромед» технічна документація відсутня в архівах. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 оцінений судами попередніх інстанцій разом з іншими зібраними у цій справі доказами.

Посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що ним надано докази, які підтверджують порушення його прав на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,6027 га, розташованої по АДРЕСА_1, не заслуговують на увагу, оскільки судами не встановлено його права власності чи права користування зазначеною земельною ділянкою, а тому висновки судів про те, що його права відповідачами не порушені, є правильними.

Доводи скарги про те, що апеляційний суд безпідставно закрив провадження у справі в частині вимог пред'явлених до ТОВ УПП «Євромед», також є неспроможними з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом та вирішення справи судом першої інстанції (далі - ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом статей 4-1, 12 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає вимогам статті 1 ГПК України.

Відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Європейської конвенції з прав людини. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 488/3005/17 наведено правовий висновок, що якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

У цій справі ФОП ОСОБА_1 пред'явив вимоги до юридичної особи - ТОВ УПП «Євромед» про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Тому суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі в цій частині, оскільки такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції (у нескасованій частині) та апеляційного суду відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2017 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:С.О.Карпенко В.О.Кузнєцов А.С.Олійник С. О. Погрібний