Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2020 року у справі №565/1499/19

Постанова

Іменем України

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 565/1499/19

провадження № 61-12433св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року в складі судді Незнамової І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2020 року в складі колегії суддів: Хилевич С. В., Бонларенко Н. В., Шимків С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області, який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила визнати за нею право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що з весни 2015 роки вона з ОСОБА_2 почали проживати однією сім'єю без реєстрацію шлюбу в отриманій останнім кімнаті АДРЕСА_1, в якій разом зробили ремонт, придбали побутову техніку та меблі.

У період фактичного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї з ОСОБА_2 народились сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув.

Посилаючись на те, що до дня смерті ОСОБА_2 вона разом з ОСОБА_2 та їхніми спільними дітьми проживали в кімнаті АДРЕСА_1, сплачували житлово-комунальні, будь-якого іншого житла не має, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, врахував, що відповідно до рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 вересня 2019 року ОСОБА_2 є батьком малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку з чим дійшов висновку про правомірність вселення ОСОБА_1 разом з дітьми до спірної кімнати як члена сім'ї померлого ОСОБА_2, що свідчить про законність набуття позивачем права користування кімнатою АДРЕСА_1.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області залишено без задоволення, рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, який повно і правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серні 2020 року виконавчий комітет Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 521/10070/14, відповідно до якого особа, яка вселились до житлового приміщення гуртожитку без дотримання встановленого порядку, не набуває права користування таким житлом.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі рішення Вараського міськвиконкому від 21 вересня 2015 року № 215 затверджений протокол громадської комісії з житлових питань, відповідно до якого ОСОБА_2, який є сиротою, виділено кімнату АДРЕСА_1.

Того ж дня ОСОБА_2 виданий ордер № 215 на зайняття жилого приміщення жилою площею 12,5 кв. м, що складається з однієї кімнати АДРЕСА_1 у вищевказаному будинку.

Восени 2015 року ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 вселилася в кімнату АДРЕСА_1.

За час фактичних шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народились діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4. У свідоцтві про народження дітей у графі "батько" вказано ім'я, прізвище, по батькові дітей ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 вересня 2019 року встановлено факт батьківства ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з внесенням відповідних змін до актових записів про народження. Цим рішенням також встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_2 без шлюбу з осені 2015 року по день його смерті.

Актом обстеження від 17 вересня 2017 року, складеним комісією ЖЕД-1 при огляді кімнати АДРЕСА_1, виявлено манеж, дитячі іграшки, особисті речі ОСОБА_1, побутову техніку, двоспальне ліжко, тумбу. Під час проведення огляду в кімнаті разом з ОСОБА_1 знаходилися двоє малолітніх дітей.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 дали покази, що ОСОБА_1 восени 2015 року вселилася до спірної кімнати, в якій проживала разом з ОСОБА_2, вела з ним спільний побут та господарство по день його смерті. ОСОБА_1 та ОСОБА_2. разом проводили ремонтні роботи в кімнаті, купували будівельні матеріали, побутову техніку і меблі. Вселення в кімнату відбулося зі згоди ОСОБА_2

01 серпня 2019 року та 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до Вараського міського голови із заявами про переукладення договору найму, на які отримала відмову.

Позивач ОСОБА_1 здійснювала оплату за житлово-комунальні послуги за користування кімнатою АДРЕСА_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених в частині першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі статтею 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача приміщення, або ж дня відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

У справі, яка переглядається, суди врахували рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 вересня 2019 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 є батьком малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Цим рішенням встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1.

Встановлено, що ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правомірно вселилась до кімнати АДРЕСА_1 як член сім'ї померлого наймача ОСОБА_2, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про законність набуття позивачем права користування спірною кімнатою, що забезпечує останню гарантіями, передбаченими статтею 8 Конвенції, та захищає від невиправданого втручання у її право на повагу до житла в світлі практики Європейського суду з прав людини.

Доводи касаційної скарги з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 521/10070/14, відповідно до якого дотримання порядку надання жилої площі у гуртожитку впливає на правовий статус осіб, які в них проживають, не заслуговують на увагу, оскільки кімната АДРЕСА_1 надавалась ОСОБА_2 як сироті з метою проживання в ній з сім'єю.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами попередніх інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко