Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.11.2020 року у справі №569/22588/18

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 569/22588/18

провадження № 61-17986св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю,

Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду

від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Бондаренко Н.

В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрCиббанк") про захист прав споживача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрCиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11258361000, за умовами якого їй було надано кошти в іноземній валюті в сумі 86 795,00 доларів США.

Згодом банком було прийнято рішення про проведення Акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу (далі - Акція), за умовами якої, зокрема, у разі відшкодування позичальниками понесених відповідачем судових витрат та дотичних до кредиту витрат, а також часткового погашення наявної кредитної заборгованості, кредитні зобов'язання таких позичальників (боржників) за умови виконання цих умов Акції, достроково припинялися.

Прийнявши участь в Акції, вона сплатила банку кошти, які були необхідні для припинення її кредитних зобов'язань на прийнятих умовах, а тому, як наслідок, ці зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 11258361000 достроково припинилися і вона більше не мала заборгованості перед кредитором.

У повідомленні про анулювання боргу, виданому в порядку пп. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 статті 164 Податкового кодексу України, банк зазначив, що ним було прийнято рішення про анулювання її кредитної заборгованості за кредитним договором № 11258361000 від 28 листопада 2017 року, а саме: суми основного боргу (кредиту) 66 542,60 доларів США та процентів в сумі 9 224,38 доларів США, проте вона не погоджується з такими діями щодо анулювання боргу, оскільки її кредитні зобов'язання були припинені на іншій правовій підставі. Тому, на думку позивача, дії відповідача із анулювання (прощення) боргу є незаконними.

Вважала, що погашення кредитної заборгованості відбувалося не шляхом прощення (анулювання) в розумінні пп. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 статті 164 Податкового кодексу України боргу та звільнення її від подальшого виконання обов'язків щодо повернення частини заборгованості, а шляхом припинення кредитного зобов'язання шляхом передачі відповідачу відступного в розмірі 14 050,00 доларів США та відшкодування понесених останнім судових витрат, а саме: судового збору в розмірі 27 940,86 грн.

Посилаючись на зазначене, просила суд:

- визнати незаконними дії банку щодо анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 28 листопада 2007 року № 11258361000 та по надсиланню повідомлення про анулювання боргу у порядку пп. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме щодо анулювання: основного боргу (кредиту) в розмірі 66 542,60 доларів США, що становить 1 757 885,54 грн по курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 18 травня 2017 року та процентів в розмірі 9 224,38 доларів США, що становить 243 684,56 грн по курсу НБУ станом на 18 травня 2017 року;

- визнати припиненими кредитні зобов'язання ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 28 листопада 2007 року № 11258361000 за згодою сторін внаслідок передання боржником ОСОБА_1 відступного кредитору ПАТ "УкрСиббанк".

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 травня

2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконними дії ПАТ "УкрСиббанк" щодо анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11258361000 від 28 листопада 2007 року та по надсиланню повідомлення про анулювання боргу у порядку пп. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме щодо анулювання: основного боргу (кредиту) в сумі

66 542 доларів США 60 центів, що складає 1 757 885,54 грн по курсу НБУ станом на 18 травня 2017 року, та процентів в сумі 9 224 доларів США 38 центів, що складає 243 684,56 грн по курсу НБУ станом на 18 травня 2017 року;

Визнано припиненими кредитні зобов'язання ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11258361000 від 28 листопада 2007 року за згодою сторін внаслідок передання ОСОБА_1, як боржником,

ПАТ "УкрСиббанк", як кредиторові, відступного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правовий зміст вчинених сторонами дій (сплата позивачем певної суми в обумовлені строки і припинення відповідачем дії кредитного договору) не відповідають ознакам правочину анулювання (прощення) боргу. Фактичні дії, вчинені сторонами на виконання домовленості, мали двосторонній умовний (оплатний) характер, що притаманні для правочину, передбаченого статтею 600 ЦК України - припинення зобов'язань за згодою сторін внаслідок передання відступного (грошей, майна тощо). Таким чином, на думку суду першої інстанції, під правочином щодо прощення (анулювання) боргу в дійсності приховувався зміст правочину щодо припинення кредитних зобов'язань шляхом передачі відступного відповідачу в грошовій формі одноразовим платежем.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 травня 2019 року скасовано.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що кредитор замінив первісний предмет виконання іншим, причому таким, який не застерігався сторонами раніше при укладенні первісного договору, сплативши 14 500,00 доларів США та 27
940,86 грн судового збору, а також, що фактичні відносини припинилися внаслідок передання банкові позичальником коштів, які є відступними, а не сплачені в рахунок погашення частини заборгованості за кредитним договором.

Крім того, ОСОБА_1 без зауважень та застережень підписала повідомлення про анулювання боргу, в якому зазначено, що відповідно до пп. "д" п. п. 164.2.17

п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, та що їй відповідно до вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 та п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України необхідно самостійно відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16 1 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, що свідчить про обізнаність та згоду позивача із таким правочином.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Рівненського міського суду Рівненської області.

У листопаді 2019 року справа № 569/22588/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 600 ЦК України, якою передбачено припинення зобов'язання переданням відступного кредитору.

Механізм прощення (анулювання) боргу передбачає таку процедуру шляхом самостійного рішення кредитора, в той час, як у цій справі боржник звернувся до банку із заявою про участь в акції, відповідно до якої відбулося анулювання боргу.

Таким чином, після сплати узгодженої сторонами суми (тобто, після зустрічного виконання зобов'язання боржником), зобов'язання за кредитним договором припинилися шляхом передання відступного, а не шляхом прощення боргу, як помилково вважав апеляційний суд.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2019 року ПАТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. При цьому посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги, оскільки суд апеляційної інстанції правильно визначився зі спірними правовідносинами сторін та дійшов правильного висновку про те, що у цій справі мало місце прощення боргу, а не передання відступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 28 листопада 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (згодом перейменовано на ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11258361000, на підставі якого відповідач надав позивачу споживчий кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 86 795 доларів США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 12-14)

17 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ "УкрСиббанк" із заявою, в якій просила розглянути питання щодо погашення нею заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2007 року № 11258361000 шляхом участі в Акції, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу. З умовами Акції була ознайомлена. Сума боргу на дату 17 травня 2017 року за договором становила 66 542,60 доларів США по основному боргу та 22 826,44 доларів США по нарахованим процентам. (а. с. 70)

У заяві ОСОБА_1 підтвердила свою обізнаність про те, що за результатом участі в Акції їй буде частково анульовано борг за кредитним договором

від 28 листопада 2007 року № 11258361000, що, в свою чергу, призведе до виникнення у неї доходу у вигляді додаткового блага та необхідності відповідно до вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 та п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16 1 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України. З вказаними умовами та наслідками анулювання боргу вона погодилась. (а. с. 71)

Відповідно до заяви від 17 травня 2017 року ОСОБА_1 підтвердила, що в період участі в зазначеній Акції, крім погашення заборгованості по кредитному договору від 28 листопада 2007 року № 11258361000 в сумі не меншій 50 % ринкової вартості заставного майна, жодних інших платежів третім особам, в тому числі співробітникам ПАТ "УкрСиббанк" не здійснювала і від неї таких платежів ніхто не вимагав. (а. с. 72)

Згідно з заявою від 18 травня 2017 року, ОСОБА_1 зобов'язалась відшкодувати банку понесені судові витрати, пов'язані із пред'явленням до суду позову про стягнення боргу у зв'язку із невиконанням нею умов кредитного договору від 28 листопада 2007 року № 11258361000 щодо своєчасного погашення заборгованості, а саме: судового збору в розмірі 27 940,86 грн. (а. с. 74)

За висновком оцінювача про вартість оцінюваного майна ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1, станом на 04 травня 2017 року становила 28 072
доларів США без податку на додану вартість або 744 565,00 грн без податку на додану вартість. (а. с. 78)

Квитанцією № 9 від 18 травня 2017 року підтверджено часткову сплату

ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 28 листопада

2007 року № 11258361000 у розмірі 14 050 доларів США та судових витрат в розмірі 27 940,86 грн. (а. с. 76)

У повідомленні про анулювання боргу, яке було отримано ОСОБА_1

18 травня 2017 року особисто, зазначено, що відповідно до пп. "д" п. п. 164.2.17

п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, та що їй відповідно до вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 та п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України необхідно самостійно відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16 1 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України.

(а. с. 94)

ОСОБА_1 підписала повідомлення без жодних зауважень чи застережень.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (08 лютого 2020 року).

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржуване судове рішення частково не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у цій справі є визнання незаконними дій банку щодо анулювання кредитної заборгованості, надіслання повідомлення про таке анулювання та визнання припиненим кредитного зобов'язання шляхом передання кредитору відступного.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 ЦК України "Припинення зобов'язання".

Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Щодо вимог про визнання незаконними дії банку щодо анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 28 листопада 2007 року № 11258361000 та по надсиланню повідомлення про анулювання боргу.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) вказано, що "належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18)".

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року в справі № 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18) вказано, що "правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб'єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд, зокрема, визнати незаконними дії ПАТ "УкрСиббанк" щодо анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11258361000 від 28 листопада 2007 року на підставі статті 605 ЦК України.

Відповідно до статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Таке прощення є безумовним одностороннім правочином.

Аналіз статті 605 ЦК свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов'язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.

У справі, що переглядається, прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину й законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини 1 статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, він може бути оспорений лише в судовому порядку і належним способом захисту в такому разі має бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України). Спроба позивача використати такий спосіб захисту, як визнання дій банку неправомірними, не відповідає засадам презумпції правомірності правочину.

За таких обставин вимоги про визнання дій банку неправомірними щодо анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 28 листопада 2007 року № 11258361000 та по надсиланню повідомлення про анулювання боргу у порядку пп. "д" п. п. 164.2.17

п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України підлягають залишенню без задоволення із зазначених вище підстав.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду

від 23 вересня 2020 року у справі № 497/1085/16-ц (провадження № 61-1684св19), підстав для відступу від якої колегія суддів не вбачає.

Посилання касаційної скарги на те, що боржник звернувся до банку із заявою про участь в акції, відповідно до якої відбулося анулювання боргу, що свідчить про двосторонній правочин, є безпідставними, оскільки, як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 була обізнана про те, що за результатом участі в Акції їй буде частково анульовано борг за кредитним договором від 28 листопада 2007 року № 11258361000, що, в свою чергу, призведе до виникнення у неї доходу у вигляді додаткового блага та необхідності відповідно до вимог пп.
164.2.17 п. 164.2 статті 164 та п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16 1 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України. З вказаними умовами та наслідками анулювання боргу вона погодилася.

У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, проте помилився із мотивами такої відмови, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає зміні її мотивувальної частини.

Щодо вимоги про визнання припиненими кредитні зобов'язання ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 28 листопада 2007 року № 11258361000 за згодою сторін внаслідок передання боржником ОСОБА_1 відступного кредитору ПАТ "УкрСиббанк".

Звертаючись до суду із позовними вимогами про визнання припиненими кредитні зобов'язання за згодою сторін внаслідок передання боржником відступного кредитору, ОСОБА_1 мотивувала ці позовні вимоги тим, що вона передала банку відступне в розмірі 14 050,00 доларів США та відшкодувала понесені останнім судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 27 940,86 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у цій частині, суд апеляційної інстанції вважав, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що кредитор замінив первісний предмет виконання іншим, причому таким, який не застерігався сторонами раніше при укладенні первісного договору, сплативши 14
500,00 доларів США та 27 940,86 грн судового збору, а також, що фактичні відносини припинилися внаслідок передання банкові позичальником коштів, які є відступними, а не сплачені в рахунок погашення частини заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується із таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Отже, за змістом статті 600 ЦК України передача відступного передбачає заміну первісного предмета виконання іншим.

Для припинення зобов'язання переданням відступного необхідна сукупність кількох умов, зокрема: згода сторін на таке припинення; узгодження сторонами розміру, строків і порядку передання відступного; факт передання боржником кредиторові відступного.

Обов'язковість досягнення згоди щодо припинення зобов'язань відступним тягне за собою необхідність відповідної фіксації такої згоди.

Таким чином, відступне має бути оформлене договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок та строк його надання.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від

12 квітня 2018 у справі № 761/37012/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 497/1085/16-ц.

Таким чином, встановивши, що договір про передачу відступного між сторонами не укладався, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні вимог про припинення зобов'язання за кредитним договором на підставі статті 600 ЦК України необхідно відмовити, а тому оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 412 ЦПК України).

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги і зміну мотивувальної частини постанови Рівненського апеляційного суду

від 03 вересня 2019 року щодо позовних вимог про визнання незаконними дії банку щодо анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 28 листопада 2007 року № 11258361000 та по надсиланню повідомлення про анулювання боргу у порядку пп. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Оскільки Верховний Суд змінює оскаржене судове рішення, але виключно у частині мотивів його ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року в частині позовних вимог про визнання незаконними дії банку щодо анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 28 листопада 2007 року № 11258361000 та по надсиланню повідомлення про анулювання боргу у порядку пп. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України змінити, виклавши її мотивувальну частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров