Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.12.2019 року у справі №127/4224/17

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 127/4224/17

провадження № 61-27872св18

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Марчук В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1, як правонаступник на підставі договору про уступку права вимоги боргу переданого ОСОБА_4, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення цього боргу у сумі в розмірі 3500 доларів США.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 подано клопотання про визнання укладеної між сторонами мирової угоди, посилаючись на те, що з метою врегулювання спору у вказаній справі сторони вирішили укласти мирову угоду, текст якої надали суду, а тому просив визнати укладену між ними мирову угоди та закрити провадження у справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня

2017 року визнано мирову угоду, укладену 18 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу на наступних умовах:

1. ОСОБА_2 визнає свої зобов'язання по сплаті суми боргу перед ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на день подання позовної заяви 20 лютого 2017 року, згідно з курсом Національного банку України становить 270 261,80 грн.

2. Сторони домовляються між собою, що по зазначеній мировій угоді ОСОБА_2 у рахунок сплати суми боргу зобов'язується передати у власність ОСОБА_1 наступне нерухоме майно:

- приміщення на АДРЕСА_1, що складається з цегляного приміщення літери а1-І, а2-І (в реєстрі прав власності на нерухоме майно літера Б-1) майнового комплексу овочесушильно-консервного заводу, загальною площею 691,6 кв. м, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору міни від

03 листопада 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчуком В. І., зареєстрованого в реєстрі № 4668, право власності зареєстровано комунальним підприємством "Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації" за реєстраційним номером майна 5922542, частка 1/1;

- будівлю котельні, літера б2-І, загальною площею 446,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Радивилівського районного округу Гордійчуком В. І., зареєстрованого в реєстрі № 2494, право власності зареєстровано комунальним підприємством "Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації" 11 жовтня 2005 року, реєстраційний номер майна 2315385, частка 1/1.

3. Судові витрати, понесені ОСОБА_1, залишити за ОСОБА_1.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

ОСОБА_3 про стягнення боргу закрито у зв'язку з укладанням сторонами мирової угоди.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року прийнято відмову представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від апеляційної скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання мирової угоди, провадження у справі закрито.

Скасовано заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2017 року у справі.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки уповноважений представник скаржника подав до суду заяву від 3 липня 2017 року про відмову від апеляційної скарги, наслідки закриття провадження у справі йому роз'яснені та зрозумілі, а тому відповідно до частини 4 статті 300 ЦПК України 20014 року, вказана відмова може бути прийнята судом, у зв'язку з чим апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 вересня 2017 року ОСОБА_2, засобами поштового зв'язку, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального прав, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Справу № 127/4224/17-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи відмову від апеляційної скарги, подану 3 липня 2017 року, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2017 року, подану представником ОСОБА_4, не звернув належної правової уваги на заяву від 4 липня 2017 року, у якій ОСОБА_2 вказував про підтримання його апеляційної скарги в повному обсязі та висловив недовіру своєму представнику і просив суд не допускати до участі у справі ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 19 квітня 2016 року.

Вважає, що суд апеляційної інстанції обмежив право ОСОБА_2 на судовий захист, необґрунтовано і безпідставно прийнявши відмову від апеляційної скарги, подану представником, який діяв не в інтересах відповідача.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, яке підписане представником ОСОБА_5, та просить касаційну скаргу відхилити, а ухвалу Апеляційного суду Вінницької області віл 01 вересня 2017 року залишити без змін. При цьому посилається на безпідставність доводів скарги, оскільки на момент подачі відмови від апеляційної скарги у представника, що діяв на підставі посвідченої довіреності від 19 квітня 2016 року, були всі повноваження на вчинення такої процесуальної дії.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що згідно з довіреністю від 19 квітня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу

Бадаліс Ж. П., зареєстрованої в реєстрі № 1272, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником з усіх питань, що стосуються захисту та представництва його прав та законних інтересів, зокрема в судах загальної та спеціальної юрисдикції з усіма правами, які настаттями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України позивачу/відповідачу, третій особі, брати участь у засіданнях суду, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, надавати свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку, а також користуватись іншими процесуальними правами, з правом зміни предмета позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, укладення мирової угоди.

Зі змісту довіреності встановлено, що строк її дії (на момент постановлення оскаржуваної ухвали) не закінчився, у ній відсутні обмеження повноважень представника при здійсненні представництва в судах, при цьому зазначена в довіреності умова про відсутність права її скасування відповідно до положень частини 1 статті 249 ЦК України є нікчемною.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив про втрату довіри до свого представника ОСОБА_4, посилаючись на те, що у вказаній справі ОСОБА_4, будучи одночасно представникомом відповідача з однієї сторони, уклав із ОСОБА_1 (позивачем у справі) договір про переуступку прав вимоги та договір поруки із ОСОБА_3.

У заяві від 03 липня 2017 року ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, повторно зазначив про втрату довіри до свого представника ОСОБА_4 та просив суд не допускати представника до розгляду справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи заперечення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту
3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті

6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 44 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Згідно з частиною 4 статті 300 ЦПК України (в редакції

2004 року) особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що представник особи, яка подала апеляційну скаргу, не має права відмовитися від апеляційної скарги в тому разі, якщо відсутність такого процесуального права застережена у відповідному документі, який посвідчує його повноваження.

ОСОБА_2, мотивуючи доводи касаційної скарги, посилається на те, що від апеляційної скарги він не відмовлявся, відповідних повноважень нікому, у тому числі й ОСОБА_4, не надавав. Вважає, що представник навмисно ввів суд в оману, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Приймаючи відмову представника відповідача ОСОБА_2 від апеляційної скарги та закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції вважав, що повірений діяв у межах повноважень, наданих йому довіреністю від 19 квітня 2016 року, в якій було відсутнє застереження на обмеження відмови від апеляційної скарги.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції не звернув належної правової уваги на те, що у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив про втрату довіри до свого представника ОСОБА_4, який до того ж був кредитором у цих правовідносинах.

Крім того, у заяві від 3 липня 2017 року про підтримання апеляційної скарги в повному обсязі та про розгляд справи без участі відповідача, ОСОБА_2 повторно вказав про втрату довіри до представника та просив суд не приймати будь-яких документів від ОСОБА_4.

Таким чином, приймаючи відмову від апеляційної скарги, апеляційний суд у порушення вимог статті 11, частини 4 статті 300 ЦПК України

2004 року, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та не дослідив за таких обставин, чи суперечать дії представника щодо відмови від апеляційної скарги інтересам ОСОБА_2, та чи не був ОСОБА_4 обмеженим у праві на вчинення процесуальних дій, що пов'язані з представленням інтересів ОСОБА_2 у суді на підставі довіреності від 19 квітня 2016 року та чи не діяв він в особистих інтересах.

Крім того, суд не роз'яснив ОСОБА_2 наслідки такої відмови у спосіб, передбачений процесуальним законом, перед прийняттям такої відмови та закриттям апеляційного провадження. Зокрема, наслідком закриття апеляційного провадження є неможливість повторного апеляційного оскарження, що ОСОБА_2 безпосередньо перед закриттям провадження, як особі, що подала апеляційну скаргу, не було роз'яснено.

Формальний підхід до вирішення справи, та ухвалення судового рішення за відсутності встановлених судом фактичних обставин суперечить фундаментальним принципам цивільного судочинства та не сприяє здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законних та справедливих рішень, а також захист прав та інтересів учасників судового розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини 4 статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи для продовження розгляду до відповідного суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров