Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №369/2668/21
Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №369/2668/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 369/2668/21

провадження № 61-8246св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Шабельник Катерини Павлівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2021 року, ухваленого у складі судді Волчка А. Я., та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни» (далі - ТОВ «ЖК «Нові Жуляни»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» (далі - ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген»), в якому просили суд:

- розірвати їх договірні зобов`язання з ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» та припинити зобов`язання за договором купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3;

- розірвати їх договірні зобов`язання з ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» та припинити зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2;

- стягнути з ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів, сплачених за договором купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3 та договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2 у розмірі 474 844,00 грн, та штрафні санкції за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2 у розмірі 110 145,03 грн.

Позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що 28 лютого 2019 року між ними та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» укладено договір купівлі-продажу деривативу № 79727-А/3, відповідно до якого ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» зобов`язалося передати їм базовий актив, а саме форвардний контракт від 28 лютого 2019 року № 79722-А/3, укладений між ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», який засвідчує зобов`язання ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» продати майнові права на квартиру зазначену в договорі.

Також, 28 лютого 2019 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ними складено акт прийому-передачі деривативу № 79727-А/3, згідно з яким вони повністю сплатили ціну деривативу і зобов`язання кожної із сторін за договором деривативу є виконаними.

Крім того, 28 лютого 2019 року між ними та ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» складено акт № 109/ВС2 прийому-передачі (пред`явлення до виконання) форвардного контракту від 28 лютого 2019 року № 79722-А/3, відповідно до якого вони пред`явили до виконання ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» форвардний контракт від 28 лютого 2019 року № 79722-А/3, та уклали договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 109/ВС2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2 ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» зобов`язалося передати у їх власність майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з пунктом 6 форвардного контракту від 28 лютого 2019 року № 79722-А/3 та пункту 2.4. договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2, строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - 30 червня 2020 року (2 квартал 2020 року).

На час пред`явлення позову до суду ними було сплачено грошові кошти у розмірі 474 844,00 грн, відповідно до договору купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3 та договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2.

Однак в строк, зазначений в форвардному контракті від 28 лютого 2019 року № 79722-А/3 та договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2, об`єкт будівництва в експлуатацію введено не було, роботи на будівництві не ведуться, обґрунтованих повідомлень від ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» про перенесення строків закінчення будівництва та введення в експлуатацію їм не надходило.

Відповідно до пункту 6.2. договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2 сторони домовилися, що пеня у розмірі 0,1 % від суми ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення за недотримання строку прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва зазначеного в пункті 2.4. цього договору, сплачується ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати їхньої письмової відмови від договору та підписання сторонами додаткової угоди про його розірвання з поверненням усієї суми сплачених коштів та суми пені.

30 листопада 2020 року ними на виконання умов пункту 6.2. зазначеного договору було надіслано ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» претензію щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2 та сплати штрафних санкцій, задля досудового врегулювання спору, відповідь на яку ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» не надало.

До і після надсилання вищезазначеної претензії від 30 листопада 2020 року вони неодноразово зверталися до ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» щодо отримання інформації про стан об`єкта будівництва та строків введення об`єкта будівництва в експлуатацію, з урахуванням порушення строків, визначених в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2, про що відповіді так і не було отримано, а в порядку розірвання ними цього договору ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» відмовило.

За таких умов вони позбавлені права отримати у власність майнові права на квартиру, на що розраховували, укладаючи договір купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3 та договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2.

Отже, дії ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2, тому відповідно до умов цього договору та положень статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для його розірвання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовна вимога про розірвання договірних зобов`язань з ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» та припинення зобов`язань за договором купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3 заявлено до неналежного відповідача, оскільки цей договір укладений між позивачами та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», яке не є відповідачем у цій справі.

Оскільки в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2 термін прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію конкретною датою не визначений, замість цього вказана орієнтовна дата, а також враховуючи те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, суд дійшов висновку, що склад цивільно-правового порушення зі сторони позивачів відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).

Також суд вважав, що відсутні підстави для припинення зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2 у зв`язку з тим, що договір не було розірвано в порядку, визначеному в ньому, оскільки між сторонами не було підписано додаткової угоди про його розірвання, як це передбачено у пункті 4.5 цього договору.

Додатковим рішенням Києва-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2021 року в ухваленні додаткового рішення у справі відмовлено, оскільки відповідно до вимог статті 141 ЦПК України не передбачено стягнення судових витрат на користь позивача при відмові йому у задоволенні його позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2021 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходів із того, що вимоги про припинення зобов`язання за договором купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3 заявлено до неналежного відповідача.

Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що термін прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначений, замість цього вказана орієнтовна дата, та про те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правих відносин, тому склад цивільно-правового порушення зі сторони позивача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у визначеному порядку договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2 не був розірваним, між сторонами не було підписано додаткову угоду, а тому відсутні підстави для припинення зобов`язання за цим договором та повернення позивачам сплачених коштів в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Шабельник К. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Шабельник К. П. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ігнорування відповідачем звернень та повідомлень позивачів про намір розірвати договір свідчить про невиконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, оскільки відповідач у відповідь на претензію позивачів не надіслав їм додаткову угоду про розірвання договору з тими умовами, які на його думку відповідають цьому договору.

Також суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір купівлі-продажу майнових прав передбачає в подальшому набуття їх покупцем права власності на квартиру, а отже на такі правовідносини поширюється дія цього Закону.

Підставами касаційного оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18 (провадження № 61-17721св19), від 10 листопада 2021 року у справі №520/14775/15-ц (провадження №61-6101св20)

- необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 369/6303/19 (провадження № 61-6531св20) у зв`язку з необхідністю застосувати нечітке (неконкретне, неоднозначне) положення договору щодо орієнтовного строку введення об`єкту будівництва в експлуатацію на користь покупців (споживачів);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо того, чи повинен орієнтовний строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію трактуватись на користь споживача; щодо того, у якому ж випадку недотримання орієнтованого строку буде вважатись істотним порушенням умов договору; щодо стягнення покупцями за договором купівлі-продажу майнових прав з продавця коштів, сплачених на користь продавця у випадку істотного порушення продавцем умов цього договору.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У вересні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено та продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У жовтні 2022 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 лютого 2019 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу деривативу № 79727-А/3, відповідно до якого продавець зобов`язався передати покупцеві, а покупці зобов`язався прийняти й оплатити дериватив з наступними характеристиками: форвардний контракт від 28 лютого 2019 року № 79722-А/3, продавець за форвардним контрактом ТОВ «ЖК «Нові Жуляни».

На дату укладення цього договору сторони визначили його ціну у розмірі: 300 300,00 грн без податку на додану вартість, що є еквівалентом 12 012,00 дол. США.

Сторони дійшли згоди, що покупці сплачують продавцеві ціну договору за цим договором шляхом перерахування платежу на банківський рахунок продавця.

Покупці зобов`язуються здійснити із продавцем розрахунки за цим договором відповідно до правил і вимог тієї банківської установи, що забезпечує проведення таких розрахунків, і під час проведення кожного платежу на користь продавця за цим договором указати таке призначення платежу: «Оплата за дериватив за договором купівлі-продажу деривативу № 79727-А/З від 28 лютого 2019 року без ПДВ». Банківські послуги з переказу коштів оплачуються покупцями окремо. Сторони погодились, що будь-хто з покупців за договором має право сплатити 100 % ціни деривативу та вважається таким, який діє за згодою іншого (інших).

Продавець зобов`язується передати покупцям дериватив після підписання цього договору шляхом укладення акта прийому-передачі деривативу, акт прийому-передачі деривативу підписується сторонами після повної оплати деривативу за цим договором (пункт 5.1. договору).

Підтвердженням права покупців на дериватив є акт прийому-передачі деривативу, який є невід`ємною частиною цього договору.

Зобов`язання продавця щодо передачі покупцям деривативу, згідно з пунктом 5.1 цього договору вважаються виконаними з моменту передачі деривативу покупцям на підставі акта прийому-передачі деривативу.

Відповідно до пункту 8.3. зазначеного договору відмова покупців від виконання цього договору, вчинена покупцями письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначенням суми, що підлягає поверненню.

Також, 28 лютого 2019 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 складено акт прийому-передачі деривативу № 79727-А/3, згідно з яким вони повністю сплатили ціну деривативу і зобов`язання кожної із сторін за договором деривативу є виконаними.

28 лютого 2019 року між ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» укладено форвардний контракт № 79722-А/3, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти базовий актив відповідно до специфікації форвардного контракту й сплатити за нього ціну на умовах даного форвардного контракту.

Даний форвардний контракт укладений у письмовій формі. Письмова форма форвардного контракту - це форма укладення форвардного контракту у вигляді електронного документу з використанням обов`язкового реквізиту - електронного цифрового підпису. Електронний документ є оригіналом форвардного контракту в електронній формі.

Форвардний контракт підлягає виконанню шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру (далі - договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру).

Базовим активом за цим контрактом є майнові права на одне житлове приміщення, яке стане об`єктом нерухомості після завершення будівництва житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2 . Спорудження об`єкту будівництва здійснюється на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності або у користуванні продавця.

Орієнтовний строк прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію 30 червня 2020 року.

Крім того, 28 лютого 2019 року між ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 109/ВС2 , відповідно до пункту 1.1 цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Предметом цього договору є майнові права на квартиру, які після готовності об`єкта будівництва до експлуатації реалізуються шляхом реєстрації покупцем права власності в установленому законом порядку. За умови виконання своїх обов`язків за цим договором продавець зобов`язаний передати покупцю документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартиру.

Відповідно до пункту 2.4. цього договору орієнтовний строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - 02 квартал 2020 року.

Згідно з пунктом 3.1 цього договору ціна майнових прав на квартиру на момент підписання договору становить 628 275,00 грн.

Пунктами 4.1., 4.2. зазначеного договору визначено, що даний договір укладений під відкладальною обставиною, якою сторони визнають пред`явлення до виконання форвардного контракту № 79722-А/3 покупцем за відповідним актом. Цей договір набирає чинності з моменту настання відкладальної обставини (а саме з дати підписання сторонами акта пред`явлення) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Форвардний контракт від 28 лютого 2019 року № 79722-А/3, укладений на товарній біржі, вважається чинним до моменту повного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав.

Продавець приймає на себе зобов`язання забезпечити дійсність проданих Покупцю майнових прав на квартиру протягом строку дії цього договору шляхом забезпечення будівництва об`єкта будівництва та готовності його до експлуатації.

Відповідно до пункту 4.5. договору відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.

Продавець зобов`язаний повернути покупцю одержані від нього кошти, що були сплачені покупцем (за вирахуванням неустойки, зазначеної в пункті 4.3. цього договору, у разі наявності прострочених платежів), протягом 180 календарних днів з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання та додатково окремої заяви покупця про перерахування коштів на рахунок відповідної банківської установи (підпункт 4.5.1. пункту 4.5 договору).

23 жовтня 2021 року ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» прийняло рішення розірвати договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в односторонньому порядку, передбаченому пунктом 4.4. цього договору, у зв`язку із чим 29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено два повідомлення про розірвання вищевказаного договору.

02 листопада 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали від ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» повідомлення від 23 жовтня 2021 року № 579 про розірвання договору.

03 листопада 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника надіслали відповідь на отримане повідомлення, в якій зазначили про те, що 01 грудня 2020 року вони надіслали на адресу ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» претензію щодо розірвання договору та сплати штрафних санкцій. Зазначену претензію ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» отримало 07 грудня 2020 року та залишило її без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Позивачі, заявляючи позовну вимогу про припинення договірних зобов`язань за договором купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3, зазначили відповідачем ТОВ «ЖК «Нові Жуляни».

Договір купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3, укладено між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Однак, позовні вимоги до ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» позивачами не заявлено.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 462/3355/16-ц (провадження № 61-17369св18) зазначено, що «неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві».

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем».

Отже, суд позбавлений можливості замінювати неналежного відповідача чи залучати співвідповідача за власною ініціативою, така заміна можлива виключно за клопотанням позивача, оскільки тільки він вправі розпоряджатись своїми процесуальними правами.

Суд, встановивши під час розгляду справи, що позов заявлено до неналежного відповідача, відмовляє у задоволенні такого позову. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що виходячи зі змісту та підстав заявлених позовних вимог у цій справі, позивачі пред`явили позовні вимоги щодо припинення зобов`язання за договором купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3до неналежного відповідача, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу деривативу він укладений між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Позивачі не позбавлені права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з відповідним позовом до належного відповідача.

Однак колегія суддів Верховного Суду не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договірних зобов`язань з ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» та припинення зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2; стягнення з ТОВ «ЖК «Нові Жуляни» на користь ОСОБА_1 суми грошових коштів, сплачених за договорами купівлі-продажу деривативу і купівлі-продажу майнових прав на квартиру та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині припинення зобов`язання за договором купівлі-продажу деривативу від 28 лютого 2019 року № 79727-А/3, оскільки ці вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, не звернув увагу на те, що вимога про стягнення грошових коштів сплачених за договором купівлі-продажу деривативу є похідною від вимоги про припинення зобов`язання за цим договором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві, крім неоплаченого, також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво).

Вирішальне значення для застосування положення частини другої статті 651 ЦК України має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не встановив, чи містять матеріали справи належні та допустимі докази щодо виконання сторонами договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28 лютого 2019 року № 109/ВС2, зокрема в частині внесення позивачами коштів за цим договором, а також не врахував практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, посилання на яку містяться в цій постанові.

Таким чином, апеляційний суд не виконав вимоги, передбачені процесуальним законодавством України, щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме вимоги статей 12 76-81 89 ЦПК України. Зазначений недолік, допущений апеляційним судом, не може бути усунуто при касаційному розгляді справи.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 369/6303/19 (провадження № 61-6531св20), від якої заявники просять в касаційній скарзі відступити, зроблено висновок про те, що «докази перерахування позивачем коштів на поточний банківський рахунок відповідача, який вказаний в пункті 3.1 договору в розмірі ціни майнових прав на квартиру про виконання Особою-1 своїх зобов`язань щодо оплати майнових прав на квартиру, у матеріалах справи відсутні, тому неможливо конкретно вказати дату, коли відповідач зобов`язаний передати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартиру». Тобто, у зазначеній справі та у справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено інші фактичні обставини, отже відсутні підстави для відступу від цього висновку.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час перегляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, усунути вказані недоліки на стадії касаційного перегляду неможливо, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводам і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної Палати або Великої Палати Верховного Суду

У вересні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шабельник К. П., надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної Палати або Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання мотивоване тим, що до спірних правовідносин має бути застосовано вимоги закону України «Про захист прав споживачів», оскільки положення спірного у справі договору щодо встановлення орієнтовного строку введення об`єкта будівництва в експлуатацію є нечітким та неконкретним, тому повинне тлумачитись на користь споживачів.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної Палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявником аргументи у розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Щодо вирішення заяви про повернення судового збору

У вересні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шабельник К. П., надійшла заява про повернення судового збору у зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, як споживач послуг, отже на дані правовідносини розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», тому сплачений судовий збір підлягає поверненню.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Шабельник К. П. про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалу мотивовано тим, що із тексту судових рішень, які були прийняті у даній справі, не вбачається жодного посилання на Закон України «Про захист прав споживачів», тобто судами першої та апеляційної інстанції не застосовано норми даного закону до спірних правовідносин.

Колегія суддів Верховного Суду, вважає, що оскільки до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів» підстави для повернення судового збору відсутні.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шабельник Катерини Павлівни про передачу справи на розгляд Об`єднаної Палати або Великої Палати Верховного Суду - відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Шабельник Катерини Павлівни задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року в частині вирішення позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни» про розірвання договірних зобов`язань та припинення зобов`язання за договором купівлі-продажу деривативу - залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року в частині вирішення позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни» про розірвання договірних зобов`язань, припинення зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру та стягнення суми грошових коштів, сплачених за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, та штрафних санкцій - скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець