Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.10.2018 року у справі №678/13/17

Постанова

Іменем України

08 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 678/13/17

провадження № 61-17965св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В., від 03 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що він з серпня 2012 року по жовтень 2016 року добровільно сплачував аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Наприкінці 2016 року звернуто до примусового виконання виконавчий лист від 01 жовтня 2013 року про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку на користь ОСОБА_5 на утримання дочки, виданий Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області. Стягнення аліментів у такому розмірі ставить його сім'ю у скрутне матеріальне становище. Дружина ОСОБА_6 перебуває у відпустці по догляду за дитиною і виховує доньку ОСОБА_7 від першого шлюбу, яка проживає разом з ними. Сім'я повністю перебуває на його утриманні. У січні 2017 року у них народилася дочка ОСОБА_8. Він є військовослужбовцем Національної гвардії України, учасником бойових дій і тому у зв'язку із військовою необхідністю у 2013 році переїхав з м. Хмельницького проживати до м. Львова, де винаймає квартиру за 4 000 грн і сплачує комунальні платежі у сумі 1 000 грн на місяць.

Крім того, погіршився стан його здоров'я, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі.

У серпні 2016 року вчинена крадіжка з квартири за місцем його проживання, під час якої окрім речей була викрадена кредитна картка, з якої знято 15 000 грн. Перед банком утворилась заборгованість, на погашення якої з його заробітної плати щомісяця відраховується близько 1 000 грн.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_5 з 1/4 до 1/7 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області у складі судді Лазаренка А. В. від 06 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що хоча сімейний стан позивача і змінився, на утримання новонародженої дитини буде виплачуватися передбачена законодавством державна допомога. Погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 не свідчить про наявність стійкого захворювання, яке може потягти втрату працездатності і призвести до значних матеріальних затрат. Сума сукупного доходу сім'ї позивача дозволяє здійснювати житлово-комунальні платежі без отримання державної допомоги у вигляді субсидії. Виходячи із наведеного, судом не встановлено обставин, які б свідчили про можливість зменшення розміру аліментів, стягуваних з позивача.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів, що стягуються за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2013 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що виходячи з положень статті 192 СК України, зміна сімейного та матеріального стану позивача, а також погіршення його здоров'я, враховуючи попередньо встановлений судом розмір стягнутих з останнього аліментів на утримання його дитини, вказує на його обтяжливий характер та наявність підстав для його зменшення.

У червні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що після ухвалення рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини змінився сімейний стан позивача, що є підставою для зменшення розміру аліментів, не врахував, що її сімейний стан також змінився, оскільки у 2016 році у неї народилась донька. Позивач не надав належних доказів на підтвердження суттєвої зміни його матеріального стану та погіршення стану здоров'я, оскільки погіршення здоров'я позивача було тимчасовим і незначним, а тому відсутні підстави для зменшення розміру аліментів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У справі, що переглядається установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 серпня 2007 року по 07 травня 2013 року, від якого мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2013 року був виданий виконавчий лист № 686/12570/13 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку ОСОБА_4 щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

З 25 вересня 2015 року ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 Згідно зі свідоцтвом про народження від 07 лютого 2017 року у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 народилася дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. До складу сім'ї позивача входить також дочка дружини від першого шлюбу - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно з довідкою військової частин 4114 від 17 лютого 2017 року ОСОБА_4 перебуває у трудових, цивільно-правових відносинах з військовою частиною, яка дислокується у м. Львові, зареєстрований за адресою військової частини та перебуває на квартирному обліку.

Згідно з договором оренди від 08 квітня 2016 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, позивач винаймає квартиру АДРЕСА_1, в якій проживає разом із сім'єю. Розмір орендної плати - 4 000 грн.

Кошти за піднайом житлового приміщення військова частина не компенсує у зв'язку з обмеженим фінансуванням.

Відповідно до виписки-епікрізу з історії хвороби ОСОБА_4 з 08 по 22 лютого 2016 року та з 07 по 27 квітня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні лікарні ДУ «ТМО МВСУ по Львівській області» з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 2 ступінь, ризик помірний (ІІ), кризовий перебіг. СН 0 ст. Дисліпідемія. Гіпертригліцеридемія, Гіпертонічна ангіопатія судин сітківок.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК Українирозмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 встановив, що 25 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстрований шлюб, від якого 31 січня 2017 року народилась дитина. На утриманні позивача перебуває дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, та двоє дітей, а саме: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка дружини).

Зазначене вказує на зміну сімейного стану позивача, яке існувало до ухвалення місцевим судом рішення про стягнення з нього аліментів на утримання його дочки у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно до повноліття останньої.

З урахуванням викладеного, та виходячи із приписів статті 192 СК України, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що зміна сімейного стану позивача є самостійною підставою для зменшення розміру стягнутих з нього аліментів.

Крім того, судом апеляційної інстанції також правильно враховано, що крім зміни сімейного стану, у позивача також змінився матеріальний стан, оскільки за умовами роботи він переїхав в інший населений пункт, де винаймає житло. Також у позивача погіршився стан здоров'я, що є підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2013 року на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_6, з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Доводи ОСОБА_5 про те, що суд не врахував, що її сімейний стан також змінився, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінив згідно з вимогами процесуального закону, та врахував рівність обов'язку обох батьків щодо участі в утриманні дитини до її повноліття.

Інші доводи та обставини, на які посилається ОСОБА_5, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 03 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта