Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.07.2019 року у справі №569/7517/18

Постанова

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 569/7517/18

провадження №61-11440св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Уквітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Позов мотивовано тим, що за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2010 року, ОСОБА_2 засуджений за частиною першою статті 115 КК України, до покарання у вигляді дев`яти років позбавлення волі.

Під час розгляду справи вона була визнана потерпілою, оскільки ОСОБА_2 скоїв вбивство її сина ОСОБА_4 . Нею був заявлений цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 04 липня 2011 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто на рахунок відшкодування майнової шкоди 9 060 грн 80 коп та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Оскільки на момент скоєння злочину відповідач був неповнолітнім, вважає, що згідно статті 155 СК України, майнову та моральну шкоду відповідачі мають відшкодовувати солідарно.

На даний час рішення суду про відшкодування майнової та моральної шкоди відповідачами не виконано.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів на її користь інфляційні втрати та три проценти річних у сумі 196 800 грн 35 коп. на підставі статті 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2018 року у складі судді Куцоконя Ю. П., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникли у зв`язку із завданням шкоди, оскільки відшкодування шкоди це відповідальність, а не грошове зобов`язання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 113 996 грн 11 коп. інфляційних втрат та трьох відсотків річних у зв`язку з неналежним виконанням рішення суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджує рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 04 липня 2011 року, про стягнення з відповідача на користь позивача 9 060 грн 80 коп. матеріальних збитків та 100 000 грн відшкодування моральної шкоди. У статті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Разом з тим, відповідно до положень частини першої статті 1180 ЦК України шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах, що свідчить про безпідставність позовних вимог до ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалене судове рішення частково та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, заявником не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 03 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору. Вважає, що стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних має бути покладено солідарно на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2010 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був засуджений за частиною першою статті 115 КК України до дев`яти років позбавлення волі. Під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 була визнана потерпілою, оскільки ОСОБА_2 скоїв вбивство її сина ОСОБА_4 . На час скоєння злочину ОСОБА_2 був неповнолітньою особою, разом з тим, на час постановлення вироку досяг повноліття та набув повної цивільної дієздатності.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 04 липня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто в рахунок відшкодування майнової шкоди 9 060 грн 80 коп. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн заподіяної злочином.

Відповідно до повідомлення Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 12 січня 2018 року № 2100, на виконанні у вказаному відділі перебувають виконавчі листи Рівненського міського суду Рівненській області від 06 січня 2012 року № 2-1526/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн, виконавче провадження № 51916048, та про стягнення на рахунок відшкодування витрат, понесених на поховання в сумі 9 060 грн 80 коп, виконавче провадження № 51916277. За матеріалами виконавчого провадження, кошти на рахунок відшкодування витрат, понесених на поховання в сумі 9 060 грн 80 коп., утримані.

Станом на 12 січня 2018 року по виконавчому провадженню № 51916277 борг стягнуто у повному обсязі, по виконавчому провадженню № 51916048 залишок нестягнутої суми становить 95 318 грн 07 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила стягнути інфляційні втрати та 3 % річних солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 була визнана потерпілою, оскільки ОСОБА_2 скоїв вбивство її сина ОСОБА_4 . На час скоєння злочину ОСОБА_2 був неповнолітньою особою. Разом з тим, на час постановлення вироку досяг повноліття та набув повної цивільної дієздатності.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Відповідно до статті 1180 ЦК України шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов`язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час скоєння злочину ОСОБА_2 був неповнолітньою особою. Разом з тим, на час постановлення вироку досяг повноліття та набув повної цивільної дієздатності. Таким чином, позовні вимоги до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, є безпідставними.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Г. В. Кривцова