Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2018 року у справі №320/623/16

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 320/623/16

провадження № 61-36592св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Онищенка Е. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю і поділ майна, набутого за час спільного проживання.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з листопада 1998 року по березень 2002 року сторони проживали однією сім'єю в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, а з березня 2002 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_2.

Увесь час спільного проживання сторони мали спільний бюджет, разом вирішували усі питання життя сім'ї, між ними були розподілені сімейні обов'язки, вони були пов'язані спільним побутом, разом їздили на відпочинок, також спільно піклувалися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги, однаковою мірою дбали про матеріальне забезпечення сім'ї, підтримували один одного як морально, так і матеріально, за спільні гроші купували продукти харчування, одяг, предмети побуту та обстановки.

Укладати шлюб сторони не бажали.

Під час проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства сторони придбали майна на суму 254 221,00 грн.

Крім того за час спільного проживання сторони придбали два автомобіля, а саме: 1) автомобіль марки Mitsubishi ASX 1.6 МТ Invite, державний номерний знак НОМЕР_1, комплектації S07, кольору W55 придбаний 28 грудня 2013 року, вартістю 307 120 грн. Цей автомобіль знаходиться в користуванні відповідача; 2) автомобіль марки Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2, придбаний у 2011 році, вартістю 326 510,56 грн. Цей автомобіль знаходиться в користуванні позивача. Загальна вартість автомобілів 633 630,56 грн. Позивач вважав, що вказане майно підлягає поділу між ними.

Під час з'ясування обставин щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка була придбана, в тому числі і за його грошові кошти, йому стало відомо, що вказана квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 2002 року, виданого КП "Мелітопольжитлосервіс", належить на праві спільної власності відповідачу та її сину ОСОБА_3. Його не було повідомлено про приватизацію вказаної квартири, хоча в момент приватизації він фактично проживав з відповідачем однією сім'єю, а тому вважав, що вказане свідоцтво про право власності видано незаконно, з порушенням вимог чинного на час виникнення правовідносин законодавства, в зв'язку з чим є частково недійсним.

Також за час спільного проживання ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш" було виділено ОСОБА_2 земельну ділянку для побудови капітального гаража, який був ними побудований у 2004 році, але право власності на гараж не зареєстровано в органах державної реєстрації, тому він не має можливості звертатися до суду з вимогами про поділ цієї побудови, у зв'язку з чим вимушений просити виділити гараж йому в користування.

На підставі зазначеного позивач просив суд:

1. Встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 25 червня 1999 року по 16 червня 2015 року.

2. Поділити майно, набуте під час спільного сумісного проживання однією сім'єю, виділивши йому: принтер лазерний кольоровий 7018, вартістю 4 700 грн; принтер термотрансферний Argox 214, вартістю 7 000 грн; холодильник Атлант ХМ6026, вартістю 8 000 грн; духову піч Ардо НА040, вартістю 3 000 грн; телевізор Philips 47PFL 4606/Н12, вартістю 9 600 грн; свердлильний станок, вартістю 8 000 грн, на загальну суму 40 300 грн.

Відповідачу ОСОБА_2 виділити: дзвінок, вартістю 7 500 грн; котел Herman 23 SE, вартістю 10 000 грн; спліт система 18 Sensei FTS-51, вартістю 9 000 грн; спліт система Sensei FTS-25, вартістю 7 500 грн; кухонна плита Ардо GA31MECBXS, вартістю 2 000 грн; телевізор Samsung 29Z30SPQ, вартістю 1 800 грн; телевізор Samsung LЕ32В450С вартістю 4 500 грн; телевізор Philips 21РТ1866/12 вартістю 1
000 грн; пральна машина Ардо А800, вартістю 1 500 грн; тумба під телевізор дерев'яна, вартістю 6 000 грн; м'які меблі "Куток", вартістю 6 500 грн; стіл кухонний овальної форми, вартістю 7 500 грн; кухонний гарнітур, вартістю 9 000
грн; меблі для спальні: 2-х спальне ліжко, тумба, трюмо, тумба під телевізор, вартістю 14 500 грн; диван, 2 крісла з матеріалу шкіра білого кольору, вартістю 65 000 грн; шафа-купе для коридору, вартістю 10 000 грн; меблі кімнати: шафа-купе дводверна, робоче місце, вартістю 7 500 грн; меблі на лоджію: робоче місце, шафа, вартістю 5 000 грн; люстра, бра настінні в кількості 2 штук, вартістю 25 000 грн; перфоратор Е-113 А Байкал, вартістю 665 грн; дрель МСУ 10-13 РЄ вартістю 456 грн; обладнання для гри в пейнтбол (маркер Tippmann Bravo One Tac Edition W/E-Grip в кількості - 1 штука, маркер GRYPHON BASIC-RED-IN CLAM - 1 штука, фідер VL VLOCITY - 2 штуки, балон для гри в пейнтбол Alu. Bottle (0,8) - 2 штуки, регулятор Inspire HP 4500 Psi - 2 штуки, маска Empire Event Thermsl Black - 3 штуки, рукавиці Empire Contact ZN red L - 2 штуки, батарейки Pack V NIMH - 2 штуки), вартістю 15 500 грн, на загальну суму 213 921,00 грн.

3. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму компенсації до рівності часток в спільному майні в розмірі 86 810,00 грн.

4. Зобов'язати ОСОБА_2 передати у його власність виділене майно.

5. Визнати за ним право власності на 1/2 частку автомобіля марки Mitsubishi ASX
1.6 МТ Invite, державний номерний знак НОМЕР_1, комплектації S07, кольору W55 і стягнути з відповідача на його користь 1/2 частку вартості цього автомобіля в сумі 153 560,00 грн, залишивши цей автомобіль у власності відповідача.

6. Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля марки Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2, і стягнути з нього на користь відповідача 1/2 частку вартості цього автомобіля в сумі 163 255,28 грн, залишивши цей автомобіль в його власності.

7. Стягнути з нього на користь відповідача до рівності часток у спільній сумісній власності грошову суму в розмірі 9 695,00 грн.

8. Виділити йому в користування капітальний гараж за адресою: АДРЕСА_3, стягнувши з нього на користь відповідача грошову компенсацію у сумі 30 184,98
грн.

9. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 23 грудня 2002 року, видане КП "Мелітопольжитлосервіс" на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що зареєстрована за ОСОБА_3

10. Визнати за ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частки квартири за адресою:

АДРЕСА_2; 11. Стягнути з відповідача на його користь понесені по справі судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на проведення експертиз.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року у складі судді Міщенко Т. М. позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 2002 року, виданого КП "Мелітопольжитлосервіс" на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що зареєстрована за ОСОБА_3 та про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 залишено без розгляду.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2017 року у складі судді Міщенко Т. М. позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01 листопада 2000 року по 16 червня 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку вартості автомобіля марки Mitsubishi ASX 1.6 MT Invite, державний номерний знак НОМЕР_1 в сумі 153 560 грн, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку вартості автомобіля марки Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2 в сумі 163
255,28 грн, залишивши цей автомобіль у власності ОСОБА_1. Поділено майно, набуте під час спільного сумісного проживання однією сім'єю, виділено ОСОБА_1: принтер лазерний кольоровий 7018, вартістю 4 700 грн; принтер термотрансферний Argox 214, вартістю 7 000 грн; холодильник Атлант XM6026, вартістю 8 000 грн; духову піч Ардо НА040, вартістю 3 000 грн; телевізор Philips 47PFL 4606/H12, вартістю 9 600 грн; спліт система Sensei FTS-25, вартістю 7 500 грн; спліт система 18 Sensei FTS-51, вартістю 9 000 грн; телевізор Samsung LE32B450C вартістю 4 500 грн; свердлильний станок, вартістю 8 000 грн, дзвінок, вартістю 7

500 грн; телевізор Samsung 29Z30SPQ, вартістю 1 800 грн; телевізор Philips 21PT1866/12 вартістю 1 000 грн; тумба під телевізор дерев'яна, вартістю 6 000
грн; стіл кухонний овальної форми, вартістю 7 500 грн; шафа-купе для коридору, вартістю 10 000 грн; меблі кімнати: шафа-купе дводверна, робоче місце, вартістю 7 500 грн; люстра, бра настінні в кількості 2 штуки, вартістю 25 000 грн; перфоратор Е-113 А Байкал, вартістю 665 грн; дрель МСУ 10-13 РЭ, вартістю 456
грн, на загальну суму 128 721 грн.

ОСОБА_2 виділено: котел Herman 23SE, вартістю 10 000 грн; кухонна плита Ардо GA31MECBXS, вартістю 2 000 грн; кухонний гарнітур, вартістю 9 000 грн; меблі на лоджію: робоче місце, шафа, вартістю 5 000 грн; пральна машина Ардо А800, вартістю 1 500 грн; м'які меблі "Куток", вартістю 6 500 грн; меблі для спальні: 2-х спальне ліжко, тумба, трюмо, тумба під телевізор, вартістю 14 500 грн; диван, 2 крісла з матеріалу шкіра білого кольору, вартістю 65 000 грн; обладнання для гри в пейнтбол (маркер Tippmann Bravo One Tac Edition W/E-Grip в кількості 1 штука, маркер GRYPHON BASIC-RED-IN CLAM - 1 штука, фідер VL VLOCITY - 2 штуки, балон для гри в пейнтбол Alu. Bottle (0,8) - 2 штуки, регулятор Inspire HP 4500 Psi - 2 штуки, маска Empire Event Thermsl Black - 3 штуки, рукавиці Empire Contact ZN red L - 2 штуки, батарейки Pack V NIMH - 2 штуки), вартістю 15 500 грн, на загальну суму 129 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації до рівності часток суму в розмірі 139,50 грн.

Зобов'язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 виділене майно: принтер лазерний кольоровий 7018, вартістю 4 700 грн; принтер термотрансферний Argox 214, вартістю 7 000
грн; холодильник Атлант XM6026, вартістю 8 000 грн; духову піч Ардо НА040, вартістю 3 000 грн; телевізор Philips 47PFL 4606/H12, вартістю 9 600 грн; спліт система Sensei FTS-25, вартістю 7 500 грн; спліт система 18 Sensei FTS-51, вартістю 9 000 грн; телевізор Samsung LE32B450C вартістю 4 500 грн; свердлильний станок, вартістю 8 000 грн, дзвінок, вартістю 7 500 грн; телевізор Samsung 29Z30SPQ, вартістю 1 800 грн; телевізор Philips 21PT1866/12 вартістю 1 000 грн; тумба під телевізор дерев'яна, вартістю 6 000 грн; стіл кухонний овальної форми, вартістю 7 500 грн; шафа-купе для коридору, вартістю 10 000 грн; меблі кімнати: шафа-купе дводверна, робоче місце, вартістю 7 500 грн; люстра, бра настінні в кількості 2 штук, вартістю 25 000 грн; перфоратор Е-113 А Байкал, вартістю 665

грн; дрель МСУ 10-13 РЭ, вартістю 456 грн, на загальну суму 128 721 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 7 441,20 грн та витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 1 900 грн, а всього 9 341,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доведеним є факт спільного проживання сторін, а тому майно придбане за час спільного проживання підлягає поділу.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2017 року скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, оскільки у справі відсутні докази не тільки придбання спірного майна сторонами за спільні кошти, а існування цього майна у відповідача, яка про це наголошує. Встановлення судом факту спільного проживання сторін однією сім'єю без шлюбу у позовному провадженні можливе лише при одночасному вирішенні майнового чи немайнового спору між сторонами, а оскільки в решті з зазначених вимог апеляційною інстанцією відмовлено, то немає підстав для встановлення вказаного факту, оскільки його встановлення не має для сторін правового значення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

02 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Висоцької В. С., Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 червня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Фаловська І. М., Штелик С.

П.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено матеріали та обставини справи. Заявник вказує, що спірне майно було придбане за спільні кошти та знаходиться за місцем проживання відповідача.

Зазначає, що його майновий стан дозволяв придбати спірне майно та здійснювати ремонтні роботи в квартирі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_2 до Верховного Суду подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що згідно рішення Мелітопольського міського суду Запорізької області від 25 червня 1999 року шлюб між відповідачем та її чоловіком ОСОБА_6 розірвано. Рішення набрало законної сили 06 липня 1999 року (т. 1 а. с. 123).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3, виданого 31 жовтня 2000 року відділом реєстрації актів громадського стану м. Мелітополя Запорізької області шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено актовий запис № 649 (т. 1 а. с. 150).

З розписок, складених між сторонами, вбачається, що все належне позивачу майно відповідач добровільно передала, сторони домовилися до суду не звертатися з приводу поділу майна (т. 1 а. с. 13, т. 2 а. с. 123).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law32~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law33~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law34~.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків.

Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 частин 1 , 2 статті 21 СК України (стаття 74 СК України).

Правила статті 74 СК України на правовідносини, що виникли і тривали до 01 січня 2004 року, не поширюються, а нормами чинного на той час Кодексу про шлюб та сім'ю України визнання майна спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не було передбачено.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 395/954/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 175/3500/16.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин 2 та 3 статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Предметом доказування у справі про поділ майна подружжя є безпосередньо: 1) обсяг спільно нажитого подружжям майна; 2) джерело і час його придбання.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_1 посилався на наявність спільного майна, яке було придбане за час проживання однією сім'єю з відповідачем.

Суд першої інстанції на підставі поданих позивачем доказів встановив факт спільного проживання сторін однією сім'єю без шлюбу та поділив спільне майно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з відсутності доказів придбання спірного майна за спільні кошти, відсутності у відповідача цього майна, на чому вона наголошувала в апеляційній скарзі, наявності домовленості щодо поділу між сторонами спільного майна, про що складено відповідні розписки (т. 1 а. с. 13, т. 2 а. с. 123).

Такі висновки апеляційного суду є суперечливими, оскільки у вказаних розписках сторони називають один одного цивільним чоловіком/дружиною, наводять конкретний перелік майна, яке підлягає розподілу.

ОСОБА_1 у розписці вказує про те, що не буде звертатися до суду щодо розподілу майна, проте така вказівка не має правового значення, оскільки згідно частини 3 статті 4 ЦПК України відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Апеляційний суд не надав належної правової оцінки факту купівлі сторонами двох автомобілів, а саме: автомобіля марки Mitsubishi ASX 1.6 МТ Invite, державний номерний знак НОМЕР_1, що придбаний 28 грудня 2013 року, та автомобіля марки Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_2, що придбаний у 2011 році, а також іншого рухомого майна.

Володіючи повноваженнями щодо встановлення фактичних обставин справи, апеляційний суд не встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, не з'ясовував джерело і час його придбання та не спростував належним чином висновок суду першої інстанції.

Таким чином апеляційний суд, ухвалюючи рішення, зазначених вимог закону не врахував; належним чином не перевірив доводів і заперечень сторін та наданих ними доказів щодо проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу й набуття ними спірного майна за час спільного проживання; не встановив обсяг спільно нажитого сторонами майна. Зокрема, апеляційний суд, переоцінюючи докази, надані позивачем до суду першої інстанції щодо підтвердження його вимог про поділ майна, формально пославшись на те, що ці докази у сукупності та взаємному зв'язку не підтверджують його вимог, не зазначив, які норми процесуального права порушив місцевий суд, надаючи цим доказам певну правову оцінку; не вказав, чому він відхиляє одні докази і приймає інші, що є його обов'язком, ухвалив рішення з таким порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Апеляційна інстанція переглядає рішення суду першої інстанції з питань факту та права, а касаційна - з питань права.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

З урахуванням того, що Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, а суд не дослідив зібрані у справі докази та не встановив обставин, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору, справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки саме таке вирішення за результатами розгляду касаційної скарги повною мірою відповідатиме принципу процесуальної економії та скоротить тривалість нового розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М.

Фаловська С. П. Штелик