Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2019 року у справі №559/401/18

Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 559/401/18

провадження № 61-4485св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С., від 07 лютого 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем і перебуває на її утриманні. З лютого 2015 року ОСОБА_3 жодної участі у вихованні доньки не приймає, аліменти на її утримання не сплачує, у результаті чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 38 547,46 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області

від 11 жовтня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач тривалий час вихованням та доглядом дитини не займається, матеріальної допомоги не надає, а тому наявні підстави для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що буде відповідати інтересам малолітньої дитини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню дитини й покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками. Після розірвання шлюбу між сторонами існують неприязні стосунки, позивач перестала дозволяти відповідачу бачитись з дитиною, в той же час відповідач хоче відвідувати дитину, піклуватись про неї, проявляти турботу та бажає брати участь у її вихованні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач з 11 лютого 2015 року не виконує батьківські обов`язки та свідомо ними нехтує. Бажання відповідача брати участь у вихованні та відвідуванні дитину з`явилось після звернення позивача до суду з цим позовом, що залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції. Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач створює йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Суд апеляційної інстанції не врахував того, що малолітня ОСОБА_5 не знає свого біологічного батька, а визнає та називає батьком теперішнього чоловіка позивача.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

01 квітня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 з 05 липня 2013 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , під час якого у сторін народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2015 року у справі № 569/412/15-ц шлюб між сторонами розірвано. У випадку проживання сторін окремо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір`ю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини

ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частки його доходів щомісячно, починаючи

з 14 січня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 200 грн щомісячно, починаючи з 14 січня 2015 року до досягнення ОСОБА_5 трирічного віку.

Відповідно до розрахунку Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 22 лютого 2018 року № 17492 заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_3 становить 38 547, 46 грн (а. с. 37-38).

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 16 липня 2018 року № 08-1180, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_5 (а. с. 91-92).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини

(стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого

2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року

(заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами склалися неприязні стосунки, позивач перестала дозволяти відповідачу бачитись з дитиною, створила нову сім`ю, а її чоловік бажає усиновити малолітню ОСОБА_5

У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції мотивував незгоду з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача тим, що він є необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, лише містить констатацію фактів зі слів матері. З висновку не вбачається, яка робота проведена органом опіки та піклування щодо врегулювання конфлікту, чи встановлення фактичних обставин ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, взагалі відсутні будь-які дані відомості щодо майнового стану відповідача, його характеристики, акт обстеження умов проживання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, наявність конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дочки, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати участь у вихованні дитини, про що свідчать його звернення із заявами до органу опіки та піклування та заперечення проти позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав

ОСОБА_3 як крайнього заходу впливу.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили обставин справи та не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які вказували на систематичне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та підтверджували необхідність позбавлення його батьківських прав, а також те, що відповідач почав проявляти активність щодо участі у вихованні дитини після звернення позивача до суду з цим позовом не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність постанови суду апеляційної інстанції та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта