Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.10.2018 року у справі №296/3562/17

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 296/3562/17-ц

провадження № 61-28231св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради,

третя особа - незалежна профспілка гірників України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 червня 2017 року у складі судді Драча Ю. І. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Гансецької І. А., Григорусь Н. Й., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (далі - КП «Житомиртеплокомуненерго»), третя особа - незалежна профспілка гірників України (далі - профспілка), у якому просив визнати незаконними та скасувати накази від 26 січня 2017 року № 5 «Про проведення організаційно-штатних заходів по ліквідації структурного підрозділу», та від 06 квітня 2017 року № 37-К/тр «Про звільнення», поновити його на посаді начальника служби економічної безпеки КП «Житомиртеплокомуненерго», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 26 січня 2017 року відповідно до пункту 1 наказу КП «Житомиртеплокомуненерго» № 5 «Про проведення організаційно-штатних заходів по ліквідації структурного підрозділу» структурний підрозділ «служба економічної безпеки» з 03 квітня 2017 року ліквідовано.

06 квітня 2017 року згідно з наказом № 37-К/тр «Про звільнення» його звільнено з роботи з посади начальника служби економічної безпеки відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності штату.

Вважає ці накази незаконними і такими, що порушують його права як працівника, обраного до профспілкового органу. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням або без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією, а свідчить про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, також вказане питання не погоджено з профільним виконавчим органом міської ради.

Рішенням Корольовського районного суду Житомирської області від 12 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 серпня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач належним чином повідомив позивача про зміну в організації виробництва і праці, про наступне звільнення з роботи за два місяці, а також запропонував інші посади, які він може займати, від яких ОСОБА_3 відмовився. Відповідач дотримав положення трудового законодавства при звільненні позивача.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач порушив процедуру звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки ліквідація структурного підрозділу КП «Житомиртеплокомуненерго» свідчить про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, яка, у свою чергу, не погоджена з профільним виконавчим органом міської ради. Відповідач порушив процедуру звільнення, оскільки позивачу не було запропоновано усіх посад, які були вакантні на підприємстві та на які він міг бути переведений, а саме: на посаду інженера служби економічної безпеки та посаду охоронця. Також не було отримано згоди на звільнення позивача від профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_3

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 22 травня 2018 року справу № 296/3562/17-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди встановили, що на підставі наказу КП «Житомиртеплокомуненерго» від 26 січня 2017 року № 5 «Про проведення організаційно-штатних заходів по ліквідації структурного підрозділу» з 03 квітня 2017 року ліквідовано структурний підрозділ «служба економічної безпеки».

Відповідно до доповнення № 1 до штатного розпису керівників, спеціалістів та службовців КП «Житомиртеплокомуненерго» від 26 січня 2017 року виключено із штатного розпису з 03 квітня 2017 року посади інженера та начальника служби економічної безпеки.

Згідно з наказом від 26 січня 2017 року № 7-К/тр «Про попередження про заплановане звільнення» попереджено працівників служби економічної безпеки, зокрема, ОСОБА_3, про заплановане скорочення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку.

Листом від 27 січня 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про заплановане звільнення та запропоновано переведення на такі посади: оператор комп'ютерного набору загального відділу; вантажник відділу МТЗ; оператор ЕОМ відділу збуту; слюсар з ремонту устаткування або теплових мереж на дільницях КТР і БТР; слюсар-ремонтник АДСМ.

Відповідно до акта від 27 січня 2017 року начальника служби економічної безпеки ОСОБА_3 ознайомлено з наказом про скорочення від 26 січня 2017 року № 7, однак від підпису про ознайомлення він відмовився, також відмовився від отримання персонального повідомлення.

Наказом від 06 квітня 2017 року № 37-К/тр ОСОБА_3, начальника СЕБ, звільнено з роботи з 06 квітня 2017 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, скорочення чисельності штату, на підставі наказу від 26 січня 2017 року № 7-к/тр про попередження про звільнення, заяви ОСОБА_3 про згоду на переведення на іншу роботу немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до доповнення № 1 до штатного розпису керівників, спеціалістів та службовців КП «Житомиртеплокомуненерго» від 26 січня 2017 року виключено з штатного розпису з 03 квітня 2017 року посади інженера та начальника служби економічної безпеки.

Водночас цим же доповненням до штатного розпису введено з 03 квітня 2017 року посади охоронця у Корольовський тепловий район, АДРЕСА_1 - 4 одиниці.

Оскільки позивача звільнено з 06 квітня 2017 року, то апеляційному суду слід було встановити, чи були запропоновані ОСОБА_3 усі наявні на підприємстві вакантні посади, у тому числі і ті, що введені до штатного розпису до моменту звільнення позивача.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що з 01 листопада 2016 року ОСОБА_3 не є членом профспілкової організації КП «Житомиртеплокомуненерго», а первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго» не легалізована належним чином, оскільки її голова повідомив відповідача про створення такої профспілки 13 жовтня 2016 року, при цьому не надав підтверджених документів щодо статусу та сфери діяльності профспілки.

Зазначені висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

У повідомленні від 13 жовтня 2016 року № 01, яке отримано підприємством 13 жовтня 2016 року за вх. № 2469, вказано, що первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго» є повноважним представником працівників, які є членами цієї профспілки, та просить усі питання пов'язані з трудовими, соціально-економічними відносинами, узгоджувати з профспілковим комітетом цієї профспілки.

25 листопада 2016 року Голова первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго» надіслав відповідачу виписку з єдиного реєстру та копію свідоцтва про реєстрацію первинної профспілкової організації, які отримані КП «Житомиртеплокомуненерго» 25 листопада 2016 року за вх. № 3042.

ОСОБА_3 є членом профкому (ради голів), тобто виборного органу первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго».

Таким чином, висновок суду про те, що КП «Житомиртеплокомуненерго» не було належним чином повідомлене про наявність другої профспілкової організації на підприємстві, про її статус та членів, є передчасним.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Оскільки ОСОБА_3 є членом виборного органу первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго», то для його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відповідач повинен був отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації та вищого виборного органу цієї профспілки.

Звільнення члена незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго» без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищого органу цієї профспілки є порушенням статей 43, 252 КЗпП України та статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Таким чином, суду апеляційної інстанції слід встановити, чи було отримано згоду первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України КП «Житомиртеплокомуненерго»та вищого органу цієї профспілки на звільнення позивача.

Ураховуючи, що апеляційний суд не встановив всіх фактичних обставин справи та допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 серпня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило