Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 760/25164/24

провадження № 61-7416св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіваченко Володимир Васильович, на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року у складі судді Кицюк В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,і ухвалив таку постанову.

Зміст позовних вимог

1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною».

2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа № 760/3500/23 за її позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до неї про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батькові, який проживає окремо від неї та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

3. З огляду на те, що ОСОБА_2 скористався своїм правом на звернення до суду з позовом з метою захисту своїх прав та інтересів щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації зобов`язана була припинити розгляд його заяви щодо визначення йому способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, у порушення частини другої статті 19 Сімейного кодексу України, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації розглянула зазначене питання на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районний у місті Києві державній адміністрації, що в подальшому стало підставою для прийняття розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 639 від 27 вересня 2024 року «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною».

4. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною».

Стислий виклад позиції відповідачів

5. Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація заперечувала проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та просила суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Посилалася на те, що відповідно до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 01 листопада 2024 року № 743 «Про втрату чинності розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639» розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною» визнано таким, що втратило чинність.

6. Додатково зауважувала, що жодної інформації станом на час прийняття оспорюваного розпорядження про те, що позов батька перебуває на розгляді в суді не було. Сама позивачка не була присутня на засіданні комісії, хоча була належним чином повідомлена про дату та час засідання. Представник відповідача та відповідач також такої інформації не надали.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

7. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого

2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження закрито на підставі пункту 2 частини першоїстатті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

8. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач своїм розпорядженням від 01 листопада 2024 року № 743 визнав оскаржуване розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною» таким, що втратило чинність, у цій справі відсутній предмет спору, який підлягав би розгляду з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Сіваченком В. В. , залишено без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року залишено без змін.

10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши про недоведеність позивачкою наявності спору з Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією після винесення нею розпорядження від 01 листопада 2024 року № 743 «Про втрату чинності розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639», а також наявності її правомірного інтересу в правовій визначеності.

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. 15 червня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Сіваченко В. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва

від 05 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Підставою касаційного оскарженняухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 рокузаявниця зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судом висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

13. На обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом рішення, при певних умовах, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилися неврегульованих питань.

14. Вважає, що прийняття Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією розпорядження від 01 листопада 2024 року № 743 «Про втрату чинності розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639» не спростовує наявності предмета спору і необхідності оцінки законності оскаржуваного розпорядження.

15. Акцентує увагу на тому, що чинність та втрата чинності оскаржуваним розпорядженням не має значення для вирішення спору, оскільки це розпорядження було чинним певний час і підлягає судовому контролю на предмет дотримання органом опіки та піклування статті 19 СК України під час його винесення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/25164/24, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

17. 03 липня 2025 року матеріали цивільної справи № 760/25164/24 надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

18. 09 липня 2025 року Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

19. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність спору позивачки з Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією після винесення розпорядження

від 27 вересня 2024 року № 639, а також правомірного інтересу в правовій визначеності.

Фактичні обставини справи

20. Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною» визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: два тижні влітку під час літніх канікул, один тиждень під час осінніх канікул та один тиждень під час весняних канікул для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини.

21. Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 01 листопада 2024 року № 743 «Про втрату чинності розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639» на підставі частини третьої статті 19 СК України визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639.

22. У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває справа № 760/3500/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батькові, який проживає окремо від неї, та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

24. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Частиною першою статті 400 ЦПК Українипередбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

26. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

27. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

28. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

30. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

31. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

32. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

33. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

34. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зауважував, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

35. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

36. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

37. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, суть правового конфлікту. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, і з приводу чого сторони мають розбіжності.

38. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

39. З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і не потребує ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

40. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

41. За загальним правилом, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

42. Разом з тим, у цій справі суди встановили, що оспорюване позивачкою розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною» втратило чинність у зв`язку з прийняттям Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією розпорядження від 01 листопада 2024 року № 743 «Про втрату чинності розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639». Відомостей про виконання розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639, його негативного впливу на права та інтереси позивачки, дитини сторонами надано не було. При зверненні до суду з позовом у цій справі ОСОБА_1 заявляла лише одну вимогу - визнати незаконним та скасувати розпорядження від 27 вересня 2024 року № 639 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкування з дитиною», яке на час розгляду справи втратило чинність.

43. В контексті доводів касаційної скарги щодо чинності такого розпорядження на час звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне.

44. Відповідно до частини дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

45. Більш того, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

46. Згідно з частинами першою та другою статті 19 СК України, у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

47. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

48. Верховний Суд у постанові від 23 липня 2025 року у справі № 200/4863/23 зазначав, що орган опіки та піклування зобов`язаний ухвалити остаточне рішення по суті поданої заяви, не допускаючи безпідставного затягування строків її розгляду або відмови від виконання владних повноважень у межах компетенції. Ненадання відповідного рішення у строки, встановлені законодавством, становить протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

49. Таким чином, провадження щодо розгляду заяви є обов`язковою адміністративною процедурою, яка повинна завершитися ухваленням рішення по суті звернення.

50. Орган опіки та піклування не має права уникати ухвалення рішення, які належать до його повноважень відповідно до Порядку № 866 та СК України.

51. Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

52. Враховуючи визнання Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією таким, що втратив чинність, акту індивідуальної дії, відсутність доказів його виконання, недоведеність порушення прав чи інтересів позивачки та дитини розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 639 під час його дії, а також беручи до уваги предмет та підстави заявленого позову у справі, що переглядається в касаційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правового конфлікту між ОСОБА_1 та Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією та наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

53. Таке застосування норми процесуального законодавства у цій справі відповідає завданням цивільного судочинства та його основними засадами (стаття 2 ЦПК України), які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

54. Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц та від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21).

55. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що мають істотне значення, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

56. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у справі обставин щодо відсутності неврегульованих питань між позивачкою та Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

57. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

58. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіваченко В. В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сіваченко Володимир Васильович, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович