Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.08.2024 року у справі №495/9657/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 495/9657/19

провадження № 61-12962св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Мологівська сільська рада, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Каланжова Владислава Івановича на постанову Одеського апеляційного суду від 27 липня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С.,

Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Мологівської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішень органу місцевого самоврядування та скасування рішення державного реєстратора.

Позов мотивований тим, що позивачам на підставі договору дарування від

06 серпня 1998 року серії ААО № 782013 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 0,37 га.

Рішенням Випасненської сільської ради від 04 лютого 2000 року позивачам передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд і земельну ділянку площею 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства (садівництва та городництва). Право на земельну ділянку загальною площею 0,37 га підтверджується відповідними записами в обліковій картці об`єктів погосподарського обліку на 2011-2015 роки та відповідною довідкою Випасненської сільської ради про належність вказаної земельної ділянки позивачам.

Користувачем сусідньої земельної ділянки на

АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , який всупереч будівельним нормам збудував господарські споруди фактично на земельній ділянці позивачів.

Позивачі вказували, що незважаючи на преюдиційні факти, встановлені судовими рішеннями, наявне порушення ОСОБА_3 їх прав вільно володіти належними їм земельними ділянками, зазначали про обізнаність про вказані факти та обставини органу місцевого самоврядування. Оскаржувані рішення Мологівської сільської ради вважають протиправними і незаконними.

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просили визнати незаконним рішення Мологівської сільської ради від

04 жовтня 2018 року № 11/365-VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки

в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 »; визнати незаконним рішення Мологівської сільської ради від 30 серпня 2019 року № 21/856-VII «Про затвердження проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за адресою:

АДРЕСА_1 »; скасувати рішення державного реєстратора від 23 вересня 2019 року, індексний номер 48806289, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 5120882000:02:004:0281, площею

0,041 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора від

11 жовтня 2019 року, індексний номер 48806289, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 5120882000:02:004:0257, площею 025 га, за адресою:

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

19 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним рішення Мологівської сільської ради від 04 жовтня

2018 року № 11/365-VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки

в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ».

Визнано незаконним рішення Мологівської сільської ради від 30 серпня

2019 року № 21/856-VII «Про затвердження проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ».

Скасовано рішення державного реєстратора від 23 вересня 2019 року, індексний номер 48806289, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 5120882000:02:004:0281, площею 0,041 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора від 11 жовтня 2019 року, індексний номер 48806289, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 5120882000:02:004:0257, площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, взявши до уваги преюдиційність фактів, установлених у цивільній справі за рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня

2013 року та ухвалою суду від 03 березня 2014 року, якими зобов`язано

ОСОБА_5 і ОСОБА_3 перенести межу між земельною ділянкою на

АДРЕСА_2 та земельною ділянкою на АДРЕСА_3 , відповідно до плану і розмірів земельних ділянок, зареєстрованих Випасненською сільською радою та КП «Білгород-Дністровське БТІ», а також в адміністративній справі № 495/1274/15-а, з посиланням на акт від 09 лютого 2011 року про порушення ОСОБА_3 меж ділянок позивачів, дійшов висновку про наявність порушення прав та інтересів позивачів, які тривалий час намагаються довести протиправність дій сільської ради та правомірність користування належною їм земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

19 жовтня 2020 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що судових рішень, на які послався суд, немає в матеріалах справи, як і немає доказів, які підтверджували б, що у вказаних судових рішеннях надано оцінку технічному розташуванню ділянок відповідно до їх правового режиму. Наявний у справі схематичний ситуаційний план відображає розташування ділянок позивачів; зведений кадастровий план суміжних земельних ділянок відображає суміжні ділянки сторін та їх розташування; ситуаційна схема, розроблена землевпорядником ПП «Аккерман Проект», є лише додатком до акта встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки

АДРЕСА_1 , проте відповідний акт встановлення меж позивачі не надали. Кадастрову документацію щодо своєї земельної ділянки позивачі також не надали. Рішення, зазначені судом першої інстанції, стосуються обставин станом на час їх ухвалення, проте предметом оспорення у цій справі є рішення відповідачів 2018 та 2019 років, однак доказів на підтвердження того, що визначені рішеннями межі земельної ділянки

є тотожними обставинам попередніх справ, немає. Вирішення питань, пов`язаних із переданням земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування, а земельне законодавство не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв`язку з відсутністю погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

26 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каланжов В. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 27 липня 2023 року та залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

19 жовтня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про неможливість врахування судових рішень, на які посилаються позивачі як на підставу заявлених вимог, у зв?язку з їх відсутністю у матеріалах справи

є неправильним, оскільки відповідно до частини п?ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Отже, суд апеляційної інстанції у разі сумніву щодо існування вказаних рішень чи сумніву щодо їх відношення до спору в цій справі, міг самостійно перевірити їх автентичність та повний текст шляхом доступу до реєстру судових рішень. У матеріалах справи є схематичний ситуаційний план розташування ділянок позивачів, зведений кадастровий план суміжних земельних ділянок з відображенням суміжних ділянок сторін та їх розташування, а також ситуаційна схема, розроблена землевпорядником ПП «Аккерман Проект». Саме через ігнорування ОСОБА_3 складання та підписання акта погодження меж земельних ділянок позивачі вимушені оскаржувати рішення органу місцевого самоврядування, а тому висновок апеляційного суду про ненадання акта є неправильним. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги акт Випасненської сільської ради від 09 лютого

2011 року.

Аргументи інших учасників справи

13 грудня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Реу К. П. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 27 липня

2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що позивачі вводять суд в оману, посилаючись на судові рішення у справі б/н від 17 жовтня 2013 року та у справі

№ 495/1274/15-а від 14 липня 2015 року, приховуючи від суду той факт, що спір щодо меж земельних ділянок суд вже розглядав у справі

№ 495/1623/16-ц, у якій у задоволенні позовних вимог позивачам було відмовлено. І лише після цього ОСОБА_3 отримав необхідні дозволи на розроблення проєктів.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

20 листопада 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

На підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 1994 року, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , покупець придбав будинок

АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Випасненської сільської ради від 09 липня 1997 року ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку площею 0,37 га, в тому числі ниви - 0,34 га, під дворами - 0,03 га, розташовану на

АДРЕСА_1 .

06 серпня 1998 року на підставі договору дарування ОСОБА_7 подарував ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частинах будинок

АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Випасненської сільської ради від 04 лютого 2000 року вирішено передати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,37 га, а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку - площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства - площею 0,12 га, розташовану на

АДРЕСА_1 .

Згідно з актом Випасненської сільської ради від 09 лютого 2011 року, складеним за результатом обстеження меж земельних ділянок позивачів

і ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_1 надано земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га і для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,12 га, що розташована на

АДРЕСА_1 . На АДРЕСА_2 розташована земельна ділянка ОСОБА_3 , площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку. Земельна ділянка ОСОБА_3 межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Згідно з кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 межа між їх земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_3 нерівна . На земельній ділянці ОСОБА_3 від житлового будинку до межі земельної ділянки ОСОБА_2

і ОСОБА_1 побудовано господарські споруди, які частково розташовані на території земельної ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Запропоновано дійти згоди щодо знесення побудованих споруд на межі земельних ділянок, так як дані споруди не відповідають існуючим нормам забудови (не витримано норму відстані забудови - 2 м від межі).

Згідно з даними, вказаними в додатках до акта встановлення (відновлення)

в натурі меж земельної ділянки (ситуаційної схеми), складених ПП «Аккерман Проект» на замовлення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у 2010 році, межі та площа земельної ділянки замовників є меншими, ніж ті, що передані у користування сільрадою.

З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня

2013 року (посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/34412994),

з урахуванням ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2014 року (посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/37785528) у справі № 2-3740/11 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа - Випасненська сільська рада, про усунення перешкод у праві володіння земельною ділянкою зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 перенести межу між земельною ділянкою на АДРЕСА_2 та земельною ділянкою на

АДРЕСА_3 , відповідно до плану і розмірів земельних ділянок, зареєстрованих Випаснянською сільською радою та КП «Білгород-Дністровське БТІ».

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 14 липня

2015 року (посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/48553326) у справі

№ 495/1274/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Випасненської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3 , відділ Держземагенства

у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про скасування рішення сільської ради скасовано рішення Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 22 жовтня 2014 року № 968-VІ

в частині надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд

і будівель та 0,0356 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано таким, що втратило чинність, рішення Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06 жовтня 2011 року

№ 204-VІ «Про надання дозволу на розробку технічної документації, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам України в с. Випасне та в с. Сухолужжя» в частині надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проєкту технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

22 вересня 2016 року (посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/62062406), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2017 року (посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/64086079), у справі

№ 495/1623/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки на місцевості відмовлено.

Рішенням Мологівської сільської ради від 04 жовтня 2018 року № 11/365-VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:

АДРЕСА_1 » затверджено ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5120882000:02:004:0257, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом приймання-передачі межових знаків на зберігання від

04 жовтня 2018 року, складеним у присутності замовника ОСОБА_3 , сільського голови, власників суміжних земельних ділянок ОСОБА_1

і ОСОБА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 5120882000:02:004:0257, площею 0,25 га, передана ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування будинку. Межові знаки не встановлюються, оскільки межі земельної ділянки в натурі збігаються із штучними спорудами і рубежами,

а саме: огорожами та фасадами будівель. Межові знаки встановленого зразка не закріплювалися за бажанням власника згідно з пунктом 3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 346. Вказано, що власник претензій щодо меж і конфігурацій земельної ділянки не має; власники та користувачі суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявляли.

Рішенням Мологівської сільської ради від 13 квітня 2019 року № 5/120 «Про надання дозволу громадянам України на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність на території Мологівської сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області» ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,0410 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Мологівської сільської ради від 30 серпня 2019 року № 21/856-VII «Про затвердження проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки

ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за адресою:

АДРЕСА_1 » затверджено проєкт землеустрою, щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки у власність загальною площею 0,0410 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 512088200:02:004:0281, за адресою: АДРЕСА_1 та передано ОСОБА_3 вказану земельну ділянку у власність.

Рішенням державного реєстратора від 23 вересня 2019 року, індексний номер 48806289, здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 5120882000:02:004:0281, площею

0,041 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора від 11 жовтня 2019 року, індексний номер 48806289, здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 5120882000:02:004:0257, площею

0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, зокрема, виходив із того, що судових рішень, на які послався суд першої інстанції, немає

в матеріалах справи, як немає і доказів, які підтверджували б, що вказаними судовими рішеннями надавалась оцінка технічного розташування ділянок

відповідно до їх правового режиму.

Проте такий висновок апеляційного суду є передчасним з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Законом України «Про доступ до судових рішень» встановлений порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) оприлюднені рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

17 жовтня 2013 року, ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2014 року (справа № 2-3740/11) та постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 14 липня 2015 року (справа № 495/1274/15-а), які набрали законної сили та які суд першої інстанції врахував під час винесення рішення.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд наведеного не врахував, не звернув уваги на наявність в ЄДРСР судових рішень, на які посилаються позивачі в позовній заяві, оцінки їм не надав,

у зв?язку із чим спір по суті не вирішив.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції немає процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на зміст статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати

і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Каланжова Владислава Івановича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 липня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов