Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2019 року у справі №522/12416/17

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 522/12416/17

провадження № 61-490св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2018 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року у складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Черевка П. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітніх дітей.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позову вказувала, що у них із відповідачем є двоє спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення між сторонами у березні 2016 року фактичних шлюбних відносин, відповідач ухиляється від виконання обов`язку по утриманню дітей, добровільно аліменти не сплачує та матеріальну допомогу не надає, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей та додаткові витрати, пов`язані із їхнім розвитком та лікуванням (у тому числі на сина, який ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття - за минулий час), а саме:

- на малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти за минулий час, починаючи із березня 2016 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 - у розмірі 1/3 частини від усіх видів сукупного заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно;

- на малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти, починаючи із 04 березня 2018 року і до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його сукупного заробітку (доходу) щомісячно;

- на малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додаткові витрати, пов`язані із розвитком її здібностей в галузі балетного мистецтва, та на освітні послуги у приватній загальноосвітній школі «Ніка-М»;

- на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткові витрати, пов`язані із обстеженням та лікуванням у клініці Німеччини або Ізраїлю хвороби - венозної ангіодисплазії (мальформації) лівої нижньої кінцівки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5 відсотків від усіх видів сукупного щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 18 липня 2018 року і до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване необґрунтованістю заявленого ОСОБА_1 позову в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття у зв`язку із відсутністю доказів відмови ОСОБА_2 від нездійснення таких виплат, а також існуванням усної домовленості між сторонами щодо поряду їх здійснення, що підтверджується перерахуванням ним на особистий рахунок позивача грошових коштів з призначенням платежу «сплата в рахунок аліментів» та прийняття таких коштів самою ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на дітей, суди виходили з відсутності розрахунку цих витрат, а також належних та допустимих доказів необхідності їх понесення позивачем, що викликані особливими обставинами.

У зв`язку із неподанням позивачем доказів вжиття нею заходів, спрямованих на одержання аліментів з відповідача, та неможливості їх одержати внаслідок його ухилення від їх сплати, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дітей за минулий час.

Обґрунтовуючи визначений розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі 5 відсотків від усіх видів сукупного щомісячного доходу відповідача, що підлягає стягненню з нього, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що ОСОБА_2 уклав два договори на утримання дітей на загальну суму 40 відсотків від усіх його доходів, а тому, враховуючи відсутність передбаченої законом можливості стягнути з платника аліментів більше половини його заробітку, суд вправі стягнути аліменти у межах суми не більше 10 відсотків від усіх доходів відповідача. Виходячи з необхідності розподілу вказаних 10 відсотків від усіх доходів відповідача між іншими його трьома дітьми та враховуючи, що на час прийняття рішення по справі ОСОБА_3 вже досяг повноліття, суд дійшов висновку про законність стягнення з ОСОБА_2 на утримання дочки 5 відсотків від його щомісячного заробітку (доходу) щомісячно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 522/12416/17, витребувано її з Приморського районного суду м. Одеси, та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відкриваючи касаційне провадження Верховний Суд виходив з того, що касаційна скарга подана у малозначній справі, однак заявник посилається на встановлені судами факти, які вона не зможе спростувати при розгляді іншої справи.

21 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2019 року визначено склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Сердюк В. В., Фаловська І. М., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновку суду, що обставина перерахування відповідачем на особистий рахунок позивача грошових коштів є доказом добровільного виконання ним обов`язку утримання дітей.

У касаційній скарзі заявник посилається на недопустимість як доказів нотаріально посвідчених договорів про сплату аліментів на дітей у зв`язку з існуванням у них дискримінаційних положень по відношенню до їх спільних із ОСОБА_2 дітей та їх недійсністю в силу закону. Крім цього, зазначає, що договірний розмір аліментів не може слугувати орієнтиром для розрахунку розміру аліментів, що стягуються з особи у судовому порядку.

Позивач зазначає, що, вказуючи на належність ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 5 відсотків від доходу відповідача, суди не встановили, що на момент вирішення справи її вік перевищив 23 роки, а тому вона втратила право на утримання батьками.

Доводом касаційної скарги є посилання на обов`язковість скасування касаційним судом судових рішень у зв`язку із розглядом в порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, та у зв`язку з цим на необґрунтовану відмову у задоволенні її клопотання про здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції з викликом сторін та заяви про відвід суддям.

Молодцова О. В . звертає увагу на помилкове присудження судом аліментів з дня ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення, що не відповідає положенню частини першої статті 191 СК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , який містить посилання на правильність та законність оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій і відсутність підстав для задоволення касаційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Сторони у справі мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із матір`ю, позивачем у справі.

ОСОБА_1 посилалась на невиконання відповідачем свого обов`язку щодо утримання дітей та просила позов задовольнити.

Згідно наявних у матеріалах справи свідоцтв про народження дітей, ОСОБА_2 також є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які народились від шлюбу з ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір`ю якого є ОСОБА_10 .

16 квітня 2018 року ОСОБА_2 уклав два окремі договори про сплату аліментів на дитину: з ОСОБА_8 на утримання спільної дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 25% від усіх видів його доходів, але не нижче розміру однієї мінімальної заробітної плати; та з ОСОБА_10 на утримання спільної дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 15% від усіх видів його доходів, але не нижче розміру однієї мінімальної заробітної плати.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин першої, другої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яке буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вжив заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше як за три роки.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Встановивши, що позивачем не доведено, що нею вживались заходи, щодо одержання аліментів, але вона не змогла їх отримати у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати, та виходячи із наявних у справі доказів перерахування відповідачем грошових коштів в рахунок сплати аліментів, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Водночас, встановлюючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дітей, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент ухвалення рішення ОСОБА_3 вже досяг повноліття, а тому аліменти повинні бути розподілені між двома дітьми відповідача - ОСОБА_9 та ОСОБА_5 . Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 5 відсотків від усіх видів сукупного щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 18 липня 2018 року і до досягнення нею повноліття.

Колегія суддів не може повністю погодитись із таким висновком, виходячи з наступного.

Виходячи із змісту статей 181, 182 СК України будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір.

Оцінюючи розмір доходів відповідача, суд першої інстанції, встановивши відповідні фактичні обставини справи, з додержанням вимог матеріального закону визначив конкретну частку доходу відповідача, яка підлягає сплаті у вигляді аліментів (1/20 частина доходу на дитину).

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд не врахував, що на момент звернення ОСОБА_1 у липні 2017 року до суду з позовом її син ще не досяг повноліття, та в силу частини першої статті 191 СК України мав право на відповідне утримання зі сторони батька до досягнення ним 18 років.

Крім того, визначаючи необхідність врахування тієї обставини, що донька відповідача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на утриманні відповідача, поза увагою судів було залишено досягнення нею повноліття ще до моменту звернення позивача до суду з позовом.

Стягуючи з відповідача визначений розмір аліментів з 18 липня 2018 року, тобто з дня ухвалення рішення місцевим судом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, неправильно визначив дату початку такого стягнення, яка, в силу положень статті 191 СК України має бути встановлена виходячи із дати звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, тобто з 06 липня 2017 року.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно положення частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, враховуючи розмір щомісячного доходу ОСОБА_2 , про який позивачем зазначалось впродовж розгляду справи судами попередніх інстанцій та вказано у касаційній скарзі, та виходячи із принципу розумності та добросовісності, аліменти на двох дітей в розмірі 1/10 частини від усіх видів сукупного щомісячного заробітку (доходу) відповідача, є достатніми для забезпечення належних умов для життя дітей та значно перевищують мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, що визначений законом.

Добровільна сплата відповідачем аліментів на утриманні дітей, в тому числі на підставі нотаріально посвідчених договорів є його суб`єктивним правом. У даному спорі на підставі встановлених судами фактичних обставин справи вирішується питання про примусове стягнення відповідних платежів з метою реалізації гарантованих законом зобов`язань батьків щодо обов`язку утримувати дітей. Добровільне надання утримання платником аліментів у визначеному ним розмірі не свідчить про дискримінацію дітей, за умови сплати аліментів на утримання кожного із дітей не нижче мінімального рекомендованого СК України розміру.

Згідно частини другої статті 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Виходячи із того, що обоє дітей позивача на момент її звернення до суду з позовом не досягли повноліття, встановлений місцевим судом розмір аліментів, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, має бути стягнутий з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на їх утримання до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

При цьому, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 досяг повноліття на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, встановлений розмір аліментів після повноліття ОСОБА_3 має бути стягнутий на утримання ОСОБА_9 за вирахуванням рівної частки на дитину, яка досягла повноліття.

Аргументи касаційної скарги стосовно протиправної відмови апеляційним судом у задоволенні клопотання про відвід членам колегії суддів є такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими.

Із матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про відвід колегії суддів, однак її зміст не вказує на наявність підстав вважати її обґрунтованою, а тому правильним є висновок апеляційного суду, що така заява задоволенню не підлягає. Питання відводу суддів вирішувалось судом у встановленому законом порядку із постановленням вмотивованої ухвали.

Наведене не дає підстав суду касаційної інстанції для застосування положень пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України та скасування судового рішення з цих підстав.

Посилання позивача на те, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув дану справу в порядку спрощеного провадження, спростовуються положеннями статті 274, частини першої статті 369 ЦПК України, оскільки спір у справі, що є предметом даного розгляду не відноситься до тих категорій, які підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом проаналізовано та почуто усі аргументи касаційної скарги та в межах тексту судового рішення дано відповідь на кожен з них.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення у частині позовних вимог про стягнення аліментів (з часу звернення з позовом в суд) підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року в частині позовних вимог про стягнення аліментів скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/20 частини від усіх видів сукупного щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06 липня 2017 року і до ІНФОРМАЦІЯ_3 (досягнення ОСОБА_3 повноліття).

Стягувати з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/20 частини від усіх видів сукупного щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06 липня 2017 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року в частині відмови в стягнення аліментів за минулий час та додаткових витрат залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська