Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.05.2018 року у справі №3295-004/06

Постанова

Іменем України

07 травня 2018 року

м. Київ

справа № 1519/4445/11-ц

провадження № 61-9035св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк»

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа - приватний нотаріус Сімонова Ольга Юріївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2013 року у складі головуючого судді Жуган Л. В. та рішення апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Гірняк Л. А., Калараш А. А.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року акціонерний комерційний банк «Правекс-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») подало до суду позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії.

Позовна заява мотивована тим, що 03 листопада 2006 року між банком та

ОСОБА_4 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 3295-004/06Ф на суму - 200 000,00 доларів США, зі строком його повернення до - 03 листопада

2009 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі - 15 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03 листопада

2006 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_5 зобов'язалась солідарно відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань.

ОСОБА_4 порушила зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 15 травня 2012 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі - 399 816,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 травня 2012 року еквівалентно - 3 194 535,83 грн, яку банк просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку.

У вересні 2010 року ОСОБА_4 подала до суду зустрічний позов до ПАТ КБ «Правекс-Банк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання договорів недійсними.

В ході розгляду справи за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання договорів недійсними, судом було виключено з кола третіх осіб ОСОБА_5, та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу СімоновуО. Ю.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що договір про відкриття кредитної лінії

від 03 листопада 2006 року, укладений між нею та ПАТ КБ «Правекс-Банк», вона не підписувала, грошових сум за вказаним договором не отримувала, тому просила суд визнати цей правочин, а також договір про внесення змін та доповнень

від 26 листопада 2007 року до нього недійсними. Крім того, посилаючись на ці ж обставини щодо не підписання договору про відкриття кредитної лінії, також просила визнати недійсним іпотечний договір від 03 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 4352, та договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 26 листопада 2007 року.

У березні 2011 року ОСОБА_4 подала до суду позов до ПАТ КБ «Правекс-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергєєва О. О., третя особа - Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 листопада 2006 року від імені ОСОБА_4 з ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладений договір про відкриття кредитної лінії, згідно умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 200 000,00 доларів США строком користування до 03 листопада 2009 року. Вказаний договір ОСОБА_4 з банком не укладала та не підписувала, грошових сум за договором не отримувала.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що іпотечний договір укладений з ПАТ КБ «Правекс-Банк» 03 листопада 2006 року, та договір про внесення змін і доповнень до нього від 26 листопада 2007 року, є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

22 січня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвим О. О. вчинений виконавчий напис, зареєстрований за № 10, про звернення стягнення на належний позивачу житловий будинок та земельну ділянку. При вчиненні вказаного виконавчого напису нотаріусом не були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат» та «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зокрема, щодо безспірності заборгованості, наявності письмової вимоги до боржника, порядку вчинення виконавчого напису, у зв'язку із чим, ОСОБА_4 просила визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Правекс-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергєєва О. О., третя особа - Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та справу за позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до

ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Правекс-Банк», третя особа - приватний нотаріус Сімонова О. Ю., про визнання договорів недійсними, яка перебувала в провадженні Болградського районного суду Одеської області.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2013 року позов ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Правекс-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу СергєєваОлександра Олександровича, третя особа - Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22 січня 2010 року

№ 10 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергєєва О. О., про звернення стягнення на житловий будинок, з надбудовами і спорудами, та земельну ділянку, загальною площею - 0,0583 га, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1, і належать на праві власності ОСОБА_4

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_4,

ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Правекс-Банк», третя особа - приватний нотаріус Сімонова О. Ю., про визнання договорів недійсними задоволено.

Визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії від 03 листопада 2006 року

№ 3295-004/06/Ф та договір про внесення змін та доповнень від 08 листопада

2007 року до договору про відкриття кредитної лінії від 03 листопада 2006 року

№ 3295-004/06/Ф, укладені між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Правекс-Банк».

Визнано недійсним іпотечний договір від 03 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Правекс-Банк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 4352.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Правекс-Банк» відхилено. Рішення Малиновського районного суду

м. Одеси від 12 вересня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Правекс-Банк» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року в частині вирішення позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними скасовано. Справу в цій частині передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2013 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року в частині позову ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишено без змін.

Після нового розгляду рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Правекс-Банк» задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення первісного позову.

Стягнуто на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» солідарно з ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 заборгованість за укладеним договором від 03 листопада 2006 року

№ 3295-004/06Ф про відкриття кредитної лінії між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_4, на загальну суму - 11 500,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 травня 2012 року становить - 58 075,00 грн.

В решті позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Правекс-Банк», третя особа - приватний нотаріус Сімонова О. Ю., про визнання договорів недійсними - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що ОСОБА_4 підписувала іпотечний договір та зміни до договору про відкриття кредитної лінії, що підтвердило існування між сторонами кредитних правовідносин, однак позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом належним чином підтверджено лише частково, а саме у розмірі 11 500,00 доларів США.

У грудні 2016 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не направив заяви на видачу готівки від 04 квітня 2007 року № 1 на 600,00 доларів США, від 20 березня 2007 року № 2 на 10 000,00 доларів США, від 18 грудня 2007 року на 900,00 доларів США на додаткову експертизу тому самому або іншому експерту, оскільки судовою-почеркознавчою експертизою не було встановлено чи виконані підписи самою ОСОБА_4 у вищезазначених заявах, що є порушенням норм процесуального права, яке призвело до неможливості встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Судувказану цивільну справу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що 03 листопада 2006 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_4 укладено договір про відкриття кредитної лінії у розмірі 200 000,00 доларів США на споживчі цілі, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних, та кінцевим терміном повернення до 03 листопада 2009 року.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, видача кредиту проводиться на підставі письмового повідомлення банку про намір позичальника скористатися кредитом або його частиною. Письмове повідомлення позичальника банку про намір скористатися кредитом або його частиною повинно бути оформлено у вигляді листа, підписаного позичальником, з обов'язковим визначенням необхідної суми кредиту, та надано банку не менше чим за три календарних дні до фактичної видачі кредиту або його частини.

Згідно договору поруки від 03 листопада 2006 року, укладеного між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_5, остання зобов'язалась відповідати перед банком за виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором (т. 1 а. с. 121-122).

Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором

03 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено іпотечній договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю., згідно умов якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку належне їй нерухоме майно - житловий будинок з надбудовами та спорудами АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,0583 га, за цією ж адресою (т. 1 а. с. 140-145).

08 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, згідно умов якого ОСОБА_4 була зобов'язана повернути кредит у розмірі 200 000,00 доларів США в строк до 03 листопада 2009 року, шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, встановленого в підпункті 1 кредитного договору (т. 1 а. с. 99).

26 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, згідно умов якого ОСОБА_4, була зобов'язана повернути кредит у розмірі 200 000,00 доларів США в строк до 03 листопада 2009 року, шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, встановленого в підпункті 1 кредитного договору (т. 1 а. с. 138-139).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 10 лютого 2016 року № 3773/02 підписи від імені ОСОБА_4 у договорі про відкриття кредитної лінії

№ 3295-004/06Ф від 03 листопада 2006 року, додатку до кредитного договору

№ 3295-004/06Ф від 03 листопада 2006 року виконані не самою ОСОБА_4, а іншою особою (особами). Досліджені підписи виконані з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_4 При цьому, підписи від імені ОСОБА_4 в іпотечному договорі від 03 листопада 2006 року, договорі про внесення змін та доповнень до договору від 08 листопада 2007 року про відкриття кредитної лінії від 03 листопада 2006 року № 3295-004/06Ф виконані самою ОСОБА_4 (т. 4 а. с. 174-183).

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та згідно з пунктами 1.1, 1.3, 1.6, 1.8 розділу «Почеркознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису особи, яка підлягає ідентифікації, однак банком оригіналів таких заяв для проведення судово-почеркознавчої експертизи надано всього 10 штук, тобто банком не доведено належними та допустимими доказами отримання позичальником грошей за кредитним договором у заявленій банком сумі.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення указаного позову, оскільки, як установив суд на підставі всебічно досліджених у справі доказів, ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 11 500,00 доларів США, який документально підтверджений, на відміну від наданого банком розрахунку заборгованості, який не підтверджений належними доказами, оскільки видача кредиту проводилася на підставі письмового повідомлення позичальника банку про наміри скористатися кредитом, однак на підтвердження видачі кредитних коштів банком надано лише копії заяв у кількості 33 штуки на видачу готівки з відміткою «Згідно оригіналу», при цьому з них оригіналів - лише 10 заяв.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року 2004 року установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване рішення апеляційного суду містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам статей 213-215, 316 ЦПК України

2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Таким чином, розглядаючи зазначений позов, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем належним чином.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог статті 150 ЦПК України не направив заяви на видачу готівки від 04 квітня

2007 року № 1 на 600,00 доларів США, від 20 березня 2007 року № 2 на 10 000,00 доларів США, від 18 грудня 2007 року на 900,00 доларів США на додаткову експертизу - не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Положення статті 150 ЦПК 2004 року містили перелік підстав для призначення у справі додаткової експертизи, а саме: додаткова експертиза могла бути призначена судом, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним.

Висновок судово-почеркознавчої експертизи, проведеної у справі, містить обґрунтування експерта про причини неможливості вирішення питання чи виконанні відповідачем підписи у зазначених вище трьох заявах на видачу готівки, а саме, що ні збіжні, ні розбіжні ознаки у жодному порівнянні не утворюють сукупність, достатню для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про виконання досліджуваних підписів самою ОСОБА_4 Обґрунтування експерта не є неясним чи неповним. Вищевикладене свідчить, що були відсутні передбачені процесуальним законом підстави для призначення додаткової експертизи, а отже суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного рішення діяв у повній відповідності до положень статті 150 ЦПК 2004 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2013 року у незмінній частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г.І. Усик