Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.12.2023 року у справі №752/11813/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 752/11813/21

провадження № 61-2071св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач- Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України,

відповідачі: ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: Київське квартирно-експлуатаційне управління, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України та Київського квартирно-експлуатаційного управління на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України звернувся до суду з позовом, в якому просив виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з штатно-посадової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, щозгідно з наказом Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України» (зі змінами) та наказу Міністерства оборони України від 19 лютого 2020 року № 51 «Про продовження проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», у Збройних Силах України проводиться експеримент.

З метою виконання наказу був виданий Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.

Наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09 грудня 2019 року № 262 за посадою заступника начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України закріплена штатно-посадова квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Відповідно до договору надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 та членам його сім`ї, а саме: дружині ОСОБА_4 , сину ОСОБА_2 , донці ОСОБА_3 , матері дружини ОСОБА_5 надано житлове приміщення (квартиру) для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 29 вересня 2020 року № 490 полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв`язку з скороченням штатів або проведення організаційних заходів).

Відповідно до умов укладеного договору житлове приміщення для тимчасового користування надається військовослужбовцю на строк проходження ним служби. Договір не надає користувачу та членам його сім`ї права реєструвати місце проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на нього за користувачем та членами його сім`ї. Користувач зобов`язаний використовувати житлове приміщення за призначенням.

У разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, або звільнення з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї.

Полковник ОСОБА_1 погодився на умови договору, поставив свій підпис, але до цього часу використовує житло на власний розсуд всупереч волі позивача, адже фактичне вивільнення штатно-посадової квартири та повернення її не відбулося.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2022 року, ухваленим у складі судді Хоменко В. С., позов Центру забезпечення службової діяльності задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з штатної посадової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Центру забезпечення службової діяльності в рівних частинах судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у ОСОБА_1 та членів його сім`ї виникло право користування спірною квартирою на підставі договору користування від 26 грудня 2019 року, який припинив дію у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, а тому у відповідачів відсутні правові підстави займати спірне житлове приміщення та вони підлягають виселенню.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову Центру забезпечення службової діяльності відмовлено.

Стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності на користь держави судовий збір в сумі 3 405,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи вислугу ОСОБА_1 у Збройних Силах України більше 25 років, а також те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, перебуває в черзі для отримання житла при військовій частині, має на утриманні неповнолітню дитину, беручи до уваги положення статті 125 ЖК України та введення на території України воєнного стану, у зв`язку з чим скаржник перебуває в складі Збройних Сил України, дійшов висновку про те, що виселення разом з сім`єю з житла, яке відповідно до розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 травня 2019 року включено до числа службових, без надання іншого житлового приміщення є обмеженням конституційного права відповідача на житло та не є пропорційним переслідуваній позивачем меті, легітимність якої наразі піддається сумніву.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У лютому 2023 року Центр забезпечення службової діяльності подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 125 ЖК України, якою передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті. Вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки між сторонами наявні договірні правовідносини.

На час пред`явлення цього позову відповідач не перебував у складі Збройних Сил України.

Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що виселення без надання іншого житлового приміщення є порушенням конституційного права відповідача на житло, оскільки штатно-посадове житло було надано відповідачу у тимчасове користування на виконання наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», а умови його реалізації не передбачають можливості та права відповідача на отримання спірного житла для постійного чи службового проживання.

Вказуючи на те, що виселення призведе до порушення права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, передбаченого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд не врахував, що втручання у право здійснено згідно з законом (між сторонами склалися договірні правовідносини), є легітимним (штатно-посадове житло надавалося відповідачу та членам його сім`ї на час проходження військової служби та після звільнення відповідач з членами його сім`ї мав виселитися зі спірного житла) та необхідним у демократичному суспільстві (наявна нагальна суспільна необхідність для виселення відповідачів, оскільки існує черга військовослужбовців на отримання службового житла, які можуть претендувати на заселення у штатно-посадове житло).

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року Центр забезпечення службової діяльності зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

У березні 2023 року Київське квартирно-експлуатаційне управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, щоапеляційний суд не врахував, що відповідач не вселявся у спірне приміщення за процедурою отримання службового житла в розумінні ЖК України та Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року, авселився за процедурою, передбаченою наказом Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», а тому помилково застосував до спірних правовідносин положення ЖК України та вказаної Інструкції.

Апеляційний суд не врахував, що відповідач порушив умови договору про надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 26 грудня 2019 року, оскільки не звільнив житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї після його звільнення з військової служби.

Також апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, а саме прийняв до уваги надані ОСОБА_1 документи, які не подавались до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року Київське квартирно-експлуатаційне управління зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: застосування статей 124 125 ЖК України в умовах введення воєнного стану, вважаючи це обмеженням конституційного права відповідача на житло та непропорційністю переслідуваній позивачем меті (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідження апеляційним судом усіх зібраних у справі доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційні скарги, в якихпросив відмовити у задоволенні касаційних скарг та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Також у жовтні та у листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав пояснення та додаткові пояснення у справі, в яких посилався на те, що наказом Міністерства оборони України від 25 серпня 2023 року № 505/нм квартири, які раніше були закріплені на праві оперативного управління за військовими частинами для надання їх військовослужбовцям як штатно-посадового житла, перезакріплені за квартирно-експлуатаційними органами з метою надання їх військовослужбовцям, які проживають у цих квартирах, як службового житла. Цим наказом спірну квартиру перезакріплено на праві оперативного управління з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України до Київського квартирно-експлуатаційного управління Листом Київського квартирно-експлуатаційного управління від 31 серпня 2023 року № 517/3887 зазначений наказ доведено до Національного університету оборони України і запропоновано останньому оновити матеріали облікової справи полковника ОСОБА_1 та надати його облікову справу в найкоротші терміни до Київського квартирно-експлуатаційного управління для подальшого направлення її до Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями з метою вирішення питання надання ОСОБА_1 спірної квартири як службової. Наказом начальника Національного університету оборони України від 12 жовтня 2023 року № 520 оголошено рішення житлової комісії університету від 27 вересня 2023 року про забезпечення полковника ОСОБА_1 та членів його сім`ї квартирою за адресою: АДРЕСА_1 (спірна квартира) як службовим житлом. Вищезазначені документи разом з обліковою справою ОСОБА_1 листом Національного університету оборони України від 23 жовтня 2023 року № 182/520/ЖК направлені на адресу Київського квартирно-експлуатаційного управління для складання списку надання службових жилих приміщень і винесення питання надання ОСОБА_1 спірної квартири як службової на розгляд Комісії з контролю відповідності до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380. За результатами розгляду документів ОСОБА_1 підготовлено список надання полковнику ОСОБА_1 службової житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 (спірна квартира). Зазначений список з обліковою справою полковника ОСОБА_1 листом Київського квартирно-експлуатаційного управління від 09 листопада 2023 року № 517/5113 надано до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України для винесення на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями питання надання полковнику ОСОБА_1 та його сім`ї вказаної квартири у якості службової. Засідання комісії заплановано на 21 листопада 2023 року.

Частиною першою статті 395 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).

ОСОБА_1 не просив дозволу подати доповнення до відзиву, а суд за межами строку для подання відзиву на касаційну скаргу не визнавав їх подання необхідним. Тому ці доповнення Верховний Суд залишає без розгляду.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Центру забезпечення службової діяльності, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київського КЕУ.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 січня 2019 року Міністерством оборони України видано наказ № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України».

01 лютого 2019 року начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України було затверджено Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України (зі змінами від 25 липня 2019 року та від 04 вересня 2019 року), згідно якого житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 16 липня 2019 року № 385 «Про закріплення нерухомого військового майна» штатно-посадова квартира АДРЕСА_2 закріплена на праві оперативного управління за Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України.

Згідно з розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 травня 2019 року № 303 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , включена до числа службових приміщень.

Наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09 грудня 2019 року № 262 за посадою заступника начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України закріплена штатно-посадова квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Міністра оборони України від 26 вересня 2019 року № 253 полковника ОСОБА_1 призначено заступником начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, ВОС - 2201002.

Згідно з рапортом полковника ОСОБА_1 на ім`я ТВО начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, останній просив надати йому службове (штатно-посадове) житло у м. Києві на сім`ю у складі 5 осіб (він, дружина, син 2004 року народження, дочка 2013 року народження, мати дружини 1958 року народження) та зобов`язувався звільнити службове (штатно-посадове) житло у місячний строк разом із членами сім`ї у разі звільнення з військової служби.

26 грудня 2019 року між Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України, Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та полковником ОСОБА_1 був укладений договір надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла № 10-1/19.

Відповідно до умов укладеного договору надання у користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 26 грудня 2019 року № 10-1/19 житлове приміщення для тимчасового користування надається військовослужбовцю на строк проходження ним служби. Договір не надає користувачу та членам його сім`ї права реєструвати місце проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на нього за користувачем та членами його сім`ї. Користувач зобов`язаний використовувати житлове приміщення за призначенням.

У разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, або звільнення з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї. При цьому, дія договору припиняється у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Умовами договору також передбачено, що власник (управитель) має право вимагати від користувача звільнення житлового приміщення, у разі використання його не за призначенням, переміщення на іншу посаду, звільнення користувача з військової служби, отримання іншого житла чи компенсації за нього. Укладення договору не створює для користувача та членів його сім`ї будь-яких інших прав на отримане у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування. Житлове приміщення не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, даруванню, викупу, передачі у заставу або займу чи в користування третім особам. Єдиним документом, що підтверджує надання житлового приміщення користувачу та звільнення ним житлового приміщення є підписаний сторонами акт прийому-передачі приміщення, в якому зазначається стан житлового приміщення, обладнання чи іншого майна, яке знаходиться в житловому приміщенні.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 та членам його сім`ї, а саме: дружині ОСОБА_4 , сину ОСОБА_2 , дочці ОСОБА_3 , матері дружини ОСОБА_5 надано житлове приміщення (квартиру) для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі у вказаній квартирі не зареєстровані.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 29 вересня 2020 року № 490 полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв`язку з скороченням штатів або проведення організаційних заходів), вислуга років у ЗС: календарна - 26 років 01 місяць, пільгова - 26 років 05 місяців.

Наказом начальника Головного управління майна та ресурсів (по стройовій частині) від 05 жовтня 2020 року № 187 полковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України та Київського квартирно-експлуатаційного управління підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

31 січня 2019 року Міністерство оборони України видало наказ № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України».

01 лютого 2019 року начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України затверджено Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.

Згідно з цим Порядком до службового (штатно-посадового) житла можуть бути віднесені житлові приміщення, які вже мають статус службових, житлові приміщення в об`єктах нового будівництва, реконструкції, придбані, набуті в порядку, передбаченому законодавством, на які зареєстровано право власності за Міністерством оборони України. Житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника МО України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України. Приймання-передача службового (штатно-посадового) житла на баланс квартирно-експлуатаційного органу та закріплення його за військовою частиною на праві оперативного управління проводиться на підставі наказу Міністерства оборони України, а в подальшому акта приймання-передачі основних засобів, передається документація на таке житло.

Наказ командира військової частини про закріплення службового (штатно-посадового) житла за відповідними посадами є підставою для укладення договору про надання в користування такого житла конкретному військовослужбовцю.

Зазначений договір не надає військовослужбовцю та членам його сім`ї права зареєструвати місце проживання за адресою відповідного житлового приміщення, а також не є підставою для державної реєстрації речових прав на житлове приміщення. Військовослужбовці, які забезпечуються службовим (штатно-посадовим) житлом та члени їх сімей реєструються за юридичною адресою військової частини.

Наказ Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 є єдиним нормативним відомчим актом, який регулює правовідносини щодо тимчасового користування житловими приміщеннями, закріпленими за посадами військових частин.

Штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, було надано позивачу у тимчасове користування на договірних умовах на підставі договору від 26 грудня 2019 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40. Вказаний експеримент триває, і на цей час він не визнаний таким, що суперечить законодавству України.

Чинне законодавство не передбачає можливості та порядку отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передане йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв`язку з проведенням експерименту із забезпечення житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 154/1944/20 (провадження № 61-7474св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 161/4428/20 (провадження № 61-14663св21).

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 29 вересня 2020 року № 490 полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв`язку з скороченням штатів або проведення організаційних заходів), а наказом начальника Головного управління майна та ресурсів (по стройовій частині) від 05 жовтня 2020 року № 187 полковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 1081 військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, пов`язаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби тощо.

У договорі про надання в користування спірної квартири зазначені аналогічні умови вивільнення житлового (службового) приміщення протягом одного місяця.

Так, пунктом 3.12 договору від 26 грудня 2019 року передбачено, що користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї, зокрема, у разі звільнення з військової служби (при цьому дія договору припиняється у зв`язку із закінченням строк, на який його було укладено).

Отримуючи у користування спірне жиле приміщення на підставі вказаного вище договору відповідач зобов`язався звільнити у місячний строк житлове приміщення у разі переведення на її іншу посаду або звільнення її з військової служби.

Положення Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, які регулюють спірні відносини, не містять будь-яких виключень з обов`язку користувача звільнити житлове приміщення у разі переведення на іншу посаду або звільнення з військової служби.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог провиселення ОСОБА_1 та членів його сім`ї з штатно-посадової квартири, апеляційний суд не врахував статус спірного службового житлового приміщення, яке відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року 340 та Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого 01 лютого 2019 року начальником Головного квартирно -експлуатаційного управління Збройних Сил України, закріплюється за конкретною посадою військовослужбовців Збройних Сил України та надається у користування військовослужбовцю тимчасово, лише на період зайняття посади, за якою закріплено це житло.

Також апеляційний суд не врахував, що вислуга ОСОБА_1 у Збройних Силах України більше 25 років, а також те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, перебуває в черзі для отримання житла при військовій частині, має на утриманні неповнолітню дитину, не створюють підстав для продовження користування службовим (штатно-посадовим) житлом у разі переведення військовослужбовця на іншу посаду або звільнення з військової служби.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач та члени його сім`ї втратили право користування спірною квартирою та підлягають виселенню з службового (штатно-посадового) житла.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини, розглянувши справу за заявою військовослужбовця, який разом з іншими членами сім`ї був виселений із кімнати в гуртожитку після припинення служби у Міністерстві оборони України, дійшов висновку про відсутність порушення статті 8 Конвенції. ЄСПЛ вказав, що втручання, на яке скаржився заявник, переслідувало легітимну мету - захист інтересів економічного добробуту країни та прав інших осіб, а саме курсантів і працівників Національної академії оборони України й інших військовослужбовців, які потребували житло у зв`язку зі службою (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» («Karakutsya v. Ukraine»), заява № 18986/06,§ 71).

Верховний Суд зазначає, що відповідач та члени його сім`ї до часу пред`явлення до них військовою частиною вимог щодо звільнення житла проживали у спірній квартирі нетривалий час (26 грудня 2019 року укладений договір про надання у користування службового (штатно-посадового) житла, 29 вересня 2020 року полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби), а тому право користування вищезазначеним житловим приміщенням не підпадає під гарантії, передбачені статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аргументи позивача, викладені у поясненнях до відзиву, Верховних Суд не бере до уваги, оскільки обставини, на які посилається позивач, мали місце після ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, касаційні скарги необхідно задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України сплатив судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

За подання касаційної скарги Київське квартирно-експлуатаційне управління сплатило судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з відповідачів на користь Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України та Київського квартирно-експлуатаційного управління підлягає стягненню судовий збір, який сплачений за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України та Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року скасувати, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2022 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборонита Генерального Штабу Збройних Сил України судовий збір по 1 513,33 грн (одна тисяча п`ятсот тринадцять гривень 33 копійки) з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користьКиївського квартирно-експлуатаційного управління судовий збір по 1 513,33 грн (одна тисяча п`ятсот тринадцять гривень 33 копійки) з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець