Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.12.2019 року у справі №748/2968/18

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 748/2968/18

провадження № 61-21082св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: адвокати Ширай Катерина Андріївна, Сиводід Оксана Петрівна,

відповідач - дочірнє підприємство "Пассервіс" публічного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс",

представник відповідача - Руденко Валентин Миколайович,

треті особи: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Олещенко В. І. від 31 липня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В. від 22 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до дочірнього підприємства "Пассервіс" публічного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" (далі - ДП "Пассервіс" ПАТ "Чернігівавтосервіс"), треті особи: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"), ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я.

Позовна заява мотивована тим, що 13 червня 2018 року сталася дорожньо-транспорта пригода (далі - ДТП), під час якої на нерегульованому перехресті у м. Чернігові водій ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з ДП "Пассервіс" ПАТ "Чернігівавтосервіс ", керуючи автобусом марки "Рута 22 СПГ", не дотримався дорожньої обстановки, не перевіривши технічного стану транспортного засобу на час початку руху, допустив відкриття задніх дверей запасного виходу, через що вона, як пасажир даного автобуса, випала з нього на дорожнє покриття, що зафіксовано в протоколі огляду місця ДТП. В результаті падіння вона отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом потиличної кістки зліва з переломом на основу черепа, забоєм головного мозку, травматичним субрахноідальним крововиливом, лівобічною отоліквореєю, лівобічним після травматичним перфоративним отитом, зафіксовано садна, набряк та забиття м'яких тканин лівої кисті та передпліччя, що встановлено експертизою. З 16 червня по 06 липня 2018 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, де отримувала медичні препарати, потребувала стороннього догляду, не могла себе самостійно обслуговувати. Внаслідок ушкоджень, отриманих під час ДТП, їй встановлено третю групу інвалідності.

Позивач моральну шкоду обґрунтовує тривалим лікуванням, під час якого її діти перебували без маминої уваги та піклування. Після ДТП життя позивача змінилося, вона почала швидко втомлюватися, не може водити дітей на гуртки, повністю не чує на одне вухо, відчуває постійний біль, запаморочення, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт, виникає дратівливість, збудливість від чого страждає не лише позивач, але і її близькі та знайомі. Вимушена постійно приймати ліки та препарати для покращення здоров'я, позбавлена можливості працювати за фахом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з ДП "Пассервіс" ПАТ "Чернігівавтосервіс" на свою користь 200 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 7 309,40 грн майнової шкоди та 6 тис. грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду від 31 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Пассервіс" ПАТ "Чернігівавтосервіс" на користь ОСОБА_1 50 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 7 309,40
грн майнової шкоди, 1 656 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки внаслідок ДТП, яка відбулася 13 червня 2018 року, з вини ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з ДП "Пассервіс" ПАТ "Чернігівавтосервіс", позивачу було заподіяно ушкодження здоров'я, то заподіяна майнова та моральна шкода підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи, що під час ДТП з боку позивача мала місце груба необережність під час руху в автобусі, що призвело до негативних наслідків, тому суд вважав за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 50 тис. грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДП "Пассервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс" задоволено частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі належного співвідповідача ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості усунути такі порушення, тому за відсутності належного відповідача позов не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши її позов в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги ДП "Пассервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс", оскільки відповідач не просив відмовляти у задоволенні позову. Крім того, не врахував, що жодна норма чинного законодавства не зобов'язує позивача звертатися до страховика за відшкодуванням шкоди, спричиненої саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц є безпідставним, оскільки вона прийнята за інших правовідносин. Суд апеляційної інстанції фактично позбавив позивача законного права на відшкодування шкоди від власника джерела підвищеної небезпеки, оскільки за таких обставин позивач позбавлена можливості звернутися до суду з аналогічним позовом до відповідача. Разом із тим, посилання суду першої інстанції на те, що зі сторони позивача мало місце груба необережність не відповідає дійсності та безпідставно було зменшено суму у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ДП "Пассервіс" ВАТ "Чернігівавтосервіс" на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 748/2968/18 з Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 13 червня 2018 року близько 09-00 годин в м. Чернігові на нерегульованому перехресті вулиць Івана Мазепи та Ціолковського трапилася ДТП за участю автобуса марки "Рута 22 СПГ", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок якої трапилося відкриття задніх дверей запасного виходу та випадіння пасажира ОСОБА_1 на дорожнє покриття.

Водій ОСОБА_2 під час ДТП перебував у трудових відносинах з ДП "Пассервіс" ПАТ "Чернігівавтосервіс".

Постановою слідчого Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області від 15 лютого 2019 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.

Відповідно до висновку експерта № 408 від 25 липня 2018 року в ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з переломом потиличної кістки зліва з переходом на основу черепа, забоєм головного мозку, травматичним субрахноідальним крововиливом, лівобічною отоліквореєю, лівобічним післятравматичним перфоративним отитом. Також зафіксовано садна, набряк та забиття м'яких тканин лівої кисті та передпліччя. Ці тілесні ушкодження виникли внаслідок контактування з тупими твердими предметами, по давності утворення можуть відповідати даті 13 червня 2018 року та умовам ДТП.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 17 жовтня 2018 року встановлена третя група інвалідності з 03 жовтня 2018 року.

з 13 червня по 06 липня 2018 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у КЛПЗ "Чернігівська обласна лікарня", за час лікування витратила 7 309,40 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Установлено, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9833364, укладеного 26 грудня 2017 року між ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" і ДП "Пассервіс" ПАТ "Чернігівавтосервіс ", транспортний засіб марки "Рута 22 СПГ", реєстраційний номер НОМЕР_1,2010 року випуску, яким керував ОСОБА_2, на момент ДТП був забезпечений.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах

страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у

встановленому пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку оцінену шкоду, заподіяну

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну

третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому ~law26~. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Такий правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Відповідно до частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також - незалежно від вини заподіювача шкоди, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Установлено, що ОСОБА_1 в результаті ДТП зазнала тяжких тілесних ушкоджень, у зв'язку з якими вона отримала третю групу інвалідності та тривалий час перебувала на лікуванні. Вказане ушкодження здоров'я безумовно потягнуло за собою заподіяння потерпілому моральної шкоди, яка полягає в порушенні її звичного способу життя, нормальних життєвих зв'язків, у фізичному болю та стражданнях, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9833364 страхова сума (ліміт відповідальності) ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 200 тис. грн.

Вирішуючи питання про відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, суд не врахував, що статтею 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено відшкодування страховиком моральної шкоди в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки 5% від 200 тис. грн складає 10 тис. грн, то лише в межах цієї суми страхова компанія може нести відповідальність з відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, в решті відповідальність покладається на страхувальника.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Виходячи з обставин справи, суд може вирішити питання про відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню зі страхувальника, без залучення до участі у справі страховика як відповідача, оскільки законом визначений ліміт відповідальності страховика - 10 тисяч гривень, інший розмір моральної шкоди, яка заподіяна позивачу та визначена грішми й перевищує ліміт відповідальності страховика, у силу положеньпункту 1 частини 2 статті 1167 та статті 1194 ЦК України, покладається на відповідача.

Визначена судом першої інстанції моральна шкода у розмірі 50 тис. грн, яка підлягає відшкодуванню позивачу, враховує моральні страждання, яких позивач зазнала у зв'язку із ушкодженням здоров'я, тривале перебуванням на лікуванні та отриманням третьої групи інвалідності, а також відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості.

Оскільки визначена судом першої інстанції моральна шкода у розмірі 50 тис. грн перевищує ліміт відповідальності страховика (10 тис. грн), встановлений статтею 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то на користь позивача моральна шкода підлягає стягненню з ДП "Пассервіс" ПАТ "Чернігівавтосервіс" у розмірі 40 тис. грн.

За таких підстав та з урахуванням положень статті 412 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування ДП "Пассервіс" ПАТ "Чернігівавтосервіс" на користь позивача моральної шкоди, зменшивши її розмір до 40 тис. грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір яких визначено з урахуванням пропорційності задоволення позовних вимог та мають розумний розмір.

Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає в силі.

Щодо наявності підстав для покладання на відповідача обов'язку з відшкодування позивачу майнової шкоди (витрат, понесених на лікування), колегія суддів погоджується в цій частині з висновками суду апеляційної інстанції.

Установлено, що згідно платіжних документів за час лікування ОСОБА_1 витратила 7
309,40 грн, які і просила стягнути з відповідача на свою користь.

Разом із тим, оскільки розмір майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (200 тис. грн), а ОСОБА_1 не заявляла вимог до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" про відшкодування такої, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність можливості вирішити питання про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування вказаної шкоди та вирішення питання про їх задоволення, оскільки без залучення належного відповідача позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Пассервіс" публічного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я, та витрат на правничу допомогу скасувати.

Рішення Чернігівського районного суду від 31 липня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Пассервіс" публічного акціонерного товариства "Чернігівавтосервіс" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я, змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 50 тис. грн до 40 тис. грн.

Рішення Чернігівського районного суду від 31 липня 2019 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу залишити в силі.

В іншій частині постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун